Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4410/24 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 82 Доповідач Павицька Т. М.
26 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Трояновської Г.С.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/4910/24 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Колодочки Павла Олександровича на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М. в м. Житомирі,
У березні 2024 року ОСОБА_1 вернувся до суду з даним позовом у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 29145 гр. 00 коп. безпідставно списаних з рахунку коштів, 3279 грн 65 коп. пені та судові витрати. При цьому посилається на те, що позивачу було відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ) у АТ КБ «ПриватБанк». Вночі 08.11.2023 року (00:23 год.) з вищевказаного рахунку було списано належні позивачу особисті грошові кошти у сумі 29145, 00 грн на користь невідомого одержувача з призначенням платежу «переказ зі своєї карти». Вказаний платіж позивач не здійснював, волевиявлення на його проведення не вчиняв, доступу до свого рахунку третім особам не надавав, а сама транзакція відбулася внаслідок надання АТ КБ «ПриватБанк» фінансових послуг неналежної якості. 08.11.2023 року позивач невідкладно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, у якій повідомив факт безпідставного списання коштів з рахунку, просив провести службове розслідування та повернути грошові кошти у сумі 29145, 00 грн. 08.11.2023 року позивач, також, звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, яким 09.11.2023 року розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023060400003422 за ч. 4 ст. 185 КК України за фактом крадіжки з належної ОСОБА_1 картки грошових коштів у сумі 29145, 00 грн. Заявами від 09.11.2023 року, 23.11.2023 року, 29.01.2024 року позивач звертався до відповідача з наступними проханнями: надати документальне підтвердження з повною деталізацією інформації про списання з належної заявнику банківської картки грошових коштів у сумі 29145, 00 грн. 08.11.2023 року (IP-адреса та пристрій, з якого ініційоване проведення платіжної операції, реквізити рахунку та отримувача коштів, призначення платежу тощо); надати документальне підтвердження здійсненого 08.11.2023 року введення номеру картки, терміну її дії, CVV2 коду та використання «Технології безпеки 3-D Secure» (Verified By Visa або MasterCard SecureCode) та докази вчинення цих дій саме ОСОБА_1 ; негайно повернути грошові кошти у сумі 29145, 00 грн. та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день від дня списання з рахунку платника коштів до дня повернення коштів на рахунок платника. Однак запитувані документи та інформацію банк не надав, інформацію про результати службового розслідування не повідомив, а відповідач від 21.11.2023 року та 07.02.2024 року фактично відмовив у поверненні коштів та задоволенні вимог споживача. Таким чином, споживач вимушений захищати свої порушені права у судовому порядку.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 29145 грн. 00 коп. безпідставно списаних з рахунку коштів та 3279 грн. 65 коп. пені. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник АТ КБ «ПриватБанк» - Колодочка П.О. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалене рішення повністю незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене воно з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, що підтверджується наступним. Місцевий суд не надав належної оцінки наступним доказам та обставинам, зокрема: під час здійснення службової перевірки (працівником СБ було здійснено дзвінок до ОСОБА_1 ). Клієнтом було повідомлено, що вхід в Приват24 у вересні та листопаді 2023 року він здійснював тільки зі свого пристрою. Знайомим та родичам жодні конфіденційні дані не передавав. Однак, дане твердження не відповідає дійсності та спростовується обставинами, які місцевим судом досліджені не були, а саме: у вересні 2023 року виявлено входи в Приват24 по ІД . 12679936 клієнта ОСОБА_1 за фінансовим номером телефону НОМЕР_3 , з не типових пристроїв. ОСОБА_1 допустив порушення власних обов'язків перед Банком, що й спричинило подальше перерахування коштів, що ОСОБА_1 жодним чином спростовано не було та навіть ОСОБА_1 підтверджено, а вчинені свідомо й осудно ОСОБА_1 дії призвели до втрати, незаконного використання (ПІНу або іншої інформації), в т.ч. акаунту Приват 24, які дали змогу ініціювати спірні платіжні операції. Матеріали справи не містять доказів того, що 08.11.2023 ОСОБА_1 не ініціював спірний платіж/списання бо ані кримінальне провадження № 12023060400003422, ані будь - який інший доказ позивача відповідних підтверджень не містять, натомість спростовано вищевикладеними обставинами, які місцевим судом досліджені не були. Матеріали справи не містяться доказів того, що позивач не міг здійснити вхід в акаунт системи Приват24 з нетипового пристрою та не здійснював такого входу, оскільки ні логін, ні пароль змінено не було, що означає, що невстановленим особам/особі, яка здійснила вхід з нетипового пристрою був відомий пароль та логін, які повідомив позивач. Кримінальним провадженням № 12023060400003422 не встановлено особу, яка причетна до вчинення даного кримінального порушення, а також свідків, яким можуть бути відомі будь-які відомості щодо обставин його вчинення. Кримінальне провадження № 12023060400003422 не містить відомостей про слідчі дії стосовно вказаних у долучених Позивачем виписках осіб -одержувачів грошових коштів Позивача. Матеріали справи не містять доказів, які підтвердили про те, що ОСОБА_1 не вчиняв дій, що призвели до розголошення відомостей, які у свою чергу призвели до зняттю коштів, що не визнаються позивачем та не могла вчинити вказані дії. Матеріали справи не містять доказів, зокрема, копії з матеріалів досудового розслідування, з яких вбачається, що органами слідства встановлено підозрювану особу, якою є АТ КБ "ПриватБанк". Позивачем не надано будь-яких доказів про здійснення слідчих дій стосовно вказаних у долучених позивачем виписках осіб одержувачів грошових коштів позивача". Отже, усі твердження представника позивача є безпідставними та такими, що не підтверджено жодним доказом. Без розголошення з боку позивача номера банківських карток, ШН- кодів банківських карток, особа, навіть перевипустивши sim-карту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до системи «Приват24», ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта. Отже, позивач власними діями, а саме введенням даних картки: номер, термін дії картки та СVV-код, введенням або повідомлення третім особам логіну та паролю до системи Приват24, призвів до здійснення платежу на рахунок невстановленої особи. Відтак, дана справа повинна бути предметом розгляду у кримінальній справі.
11 червня 2024 на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29.04.2024 залишити без змін, стягнути із відповідача на користь позивача 1816,80 грн судових витрат. Зазначає, що у апеляційній скарзі не наведено конкретних норм процесуального та матеріального права, які порушені судом першої інстанції, а позиція скаржника зводиться до незгоди з прийнятим рішенням. Апеляційна скарга фактично є нагромадженням суб'єктивно інтерпретованих скаржником доводів, що не мають істотного значення для вирішення справи та не визначені чинним законодавством як такі, від встановлення яких залежить правильне правозастосування. У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції детально проаналізував кожен доказ у справі та виклав ключові висновки. Наведені висновки суду є підставними та не спростовані доводами апеляційної скарги. Додаткове коментування інших доводів апеляційної скарги є недоцільним, оскільки буде зведене до дублювання позиції, викладеної позивачем в суді першої інстанції та у тексті оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції у повній мірі досліджені наведені сторонами доводи та фактичні обставини, за наслідками чого правильно вирішено спір з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст.369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування. Матеріалами вищевказаної службової перевірки підтверджується, що жодних повідомлень (як у додаток так і на телефон) позивач від банку не отримував, а отже не міг навіть знати про несанкціоноване списання (переказ) своїх коштів сторонніми особами. Таким чином, банк зобов'язаний повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок позивача у розмірі 29145,00 грн, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня складання позовної заяви 22.03.2024 року в розмірі 3279,65 грн.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що 08.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора «Північно-Західного» макрорегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 із заявою, у якій зазначив, що з належної йому картки № НОМЕР_2 о 00 год. 23 хв. 08.11.2023 року було здійснено несанкціонований переказ у сумі 29000, 00 грн. та 145, 00 грн. комісії. Зазначив, що вказаний переказ він не здійснював, просив провести службове розслідування вказаної крадіжки та невідкладно повернути йому кошти у розмірі 29145, 00 грн.
Крім того, 09.11.2023 року позивачем на ім'я директора «Північно-Західного» макрорегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 було подано заяву, з проханням долучити до вказаного вище звернення копію Витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження №12023060400003422 за ч. 4 ст. 185 КК України від 09.11.2023 за фактом крадіжки з належної йому картки грошових коштів у сумі 29145, 00 грн.
Із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Житомирським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області 09.11.2023 зареєстровано кримінальне провадження №12023060400003422 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 185 КК України; потерпілий - ОСОБА_1 ; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 08.11.2023 року, близько 00 год. 23 хв., невідома особа, таємно, в умовах воєнного стану, викрала грошові кошти з банківської картки ОСОБА_1 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , у сумі 29145 гривень (ЄО 46754 від 08.11.2023 року).
08 листопада 2023 року, 21 листопада 2023 року Банком було надано відповідь про те , що 08.11.2023 року за рахунком позивача НОМЕР_4 був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер картки позивача, термін її дії та CVV2 код. Після чого, транзакція була підтверджена шляхом використання "Технології безпеки 3-D Secure" (Verified By Visa або MasterCard SecureCode). Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід'ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет. Відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов, Клієнт зобов'язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою (п. 1.1.10.10.3 Умов). Пунктом 1.1.10.10.1 Умов встановлено, що Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту. На жаль, чинним законодавством не надано повноважень Банку здійснювати повернення проведеного переказу. Тому Банк не може повернути переказані кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, Банк рекомендує звернутися до правоохоронних органів. Розуміючи становище позивача, Банк повідомив, що буде намагатися максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи. Для подальшого безпечного використання послуг Банку, останній радить змінити платіжну картку, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24. Банк постійно працює над вдосконаленням своїх послуг, в тому числі в сфері захисту своїх клієнтів від шахрайських дій.
23 листопада 2023 року позивач звернувся до директора «Північно-Західного» макрорегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 із заявою, в якій вимагав надати документальне підтвердження з повною легалізацією інформації про списання з належної заявнику банківської картки грошових коштів у сумі 29145, 00 грн. 08.11.2023 року (IP-адреса та пристрій, з якого ініційоване проведення платіжної операції, реквізити рахунку та отримувача коштів, призначення платежу тощо); надати документальне підтвердження здійсненого 08.11.2023 року введення номеру картки, терміну її дії, CVV2 коду та використання «Технології безпеки З-D Secure» (Verified By Visa або MasterCard SecureCode) та докази вчинення цих дій саме ОСОБА_1 ; негайно повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 29145, 00 грн. та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день, від дня списання з рахунку платника коштів до дня повернення коштів на рахунок платника.
29 січня 2024 року позивач знову звернувся до директора «Північно-Західного» макрорегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 із заявою (досудовою вимогою), у якій повторно вимагав надати документальне підтвердження з повною деталізацією інформації про списання з належної заявнику банківської картки грошових коштів у сумі 29145, 00 грн. 08.11.2023 року (IP-адреса та пристрій, з якого ініційоване проведення платіжної операції, реквізити рахунку та отримувача коштів, призначення платежу тощо); надати документальне підтвердження здійсненого 08.11.2023 року введення номеру картки, терміну її дії, CVV2 коду та використання «Технології безпеки З-D Secure» (Verified By Visa або MasterCard SecureCode) та докази вчинення цих дій саме ОСОБА_1 ; негайно повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 29145, 00 грн. та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день від дня списання з рахунку платника коштів до дня повернення коштів на рахунок платника (станом на дату звернення - 2019, 89 грн.).
07 лютого 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» було надано відповідь про те, що 08.11.2023 року за рахунком позивача НОМЕР_4 був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер картки позивача, термін її дії та CVV2 код. Після чого, транзакція була підтверджена шляхом використання "Технології безпеки 3-D Secure" (Verified By Visa або MasterCard SecureCode). Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід'ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет. Відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов, Клієнт зобов'язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою (п. 1.1.10.10.3 Умов). Пунктом 1.1.10.10.1 Умов встановлено, що Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту. Розуміючи становище позивача, Банк буде намагатися максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи. Для подальшого безпечного використання послуг Банку, останній радить змінити платіжну картку, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24. Банк постійно працює над вдосконаленням своїх послуг, в тому числі - в сфері захисту своїх клієнтів від шахрайських дій.
З копії виписки по картці/рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_1 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00034353682 від 06.04.2017 за період 08.11.2023-08.11.2023 вбачається, що кредитний ліміт: 0,00 грн; валюта рахунку: UAH; баланс на початок періоду: 53951,27 грн; баланс на кінець періоду: 24806, 27 грн; усього витрат: -29145, 00 грн; усього надходжень: 0, 00 грн; сума комісій: 145, 00 грн; сума знижок: 0, 00 грн.
Крім того, з вищевказаної копії виписки вбачається, що 08.11.2023 року о 00 год. 23 хв. по рахунку НОМЕР_6 було здійснено операцію, а саме - переказ зі своєї карти, на суму - 29000, 00 грн, сума комісій - 145, 00, залишок після операції - 24806, 27.
Також представником позивача до позовної заяви було додано розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника, з якого вбачається наступне: за період розрахунку з 09.11.2023 року по 14.12.2023 року, кількість днів у періоді - 36, сума - 919, 86 грн.; за період розрахунку з 15.12.2023 року по 31.12.2023 року, кількість днів у періоді - 17, сума - 407, 23 грн.; за період розрахунку з 01.01.2024 року по 14.03.2024 року, кількість днів у періоді - 74, сума -1767, 81 грн.; за період розрахунку з 15.03.2024 року по 22.03.2024 року, кількість днів у періоді - 8, сума - 184, 74 грн., всього штрафних санкцій за період - 3279, 65 грн.
Щодо вирішення позову про стягнення коштів.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді
Суд апеляційної інстанції враховує, що судом першої інстанції встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а також його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій, та як наслідок, порушено кримінальне провадження №12023060400003422 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 185 КК України; потерпілий - ОСОБА_1 . Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого були належним чином обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, колегія суддів виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Доводи заявника про те, що суд першої інстанції не урахував порушення позивачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення безпідставно списаних з рахунку коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_7 , у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У справі, що переглядається при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що 08 листопада 2023 року об 00 год.23хв. невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват24» та безперешкодно зі сторони СБ банку заволоділи грошовими коштами, які були на картковому рахунку, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ). Загальна сума викрадених грошових коштів становить 29145,00 грн. Позивач не розголошував третім особам інформацію про номер карткового рахунку, пін-код та іншу конфіденційну інформацію. Картка не губилася, доступу до неї треті особи не мали. Банком не було доведено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування;
Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжну операцію. ОСОБА_1 , як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Колодочки Павла Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді