ун. № 759/903/24
пр. № 2-а/759/119/24
25 червня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції м. Києва, Старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Мінєєва Андрія Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
І. Позиція сторін у справі
у січні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд поновити строк на оскарження постанови серії ЕАТ №7922796 від 12.10.2023 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передбачене ст. 126 ч.1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення; скасувати постанову серії ЕАТ № 7922796 від 12.10.2023 про накладення адміністративного стягнення; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.126 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення; визнати дії старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Мінєєва Андрія Володимировича незаконними.
В обґрунтування позову зазначає, що 13.09.2023 близько 19 год. 00 хв. по вул. Жилянська, 18 у м. Києві керуючи транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 не мав поліса обов'язкового страхування, чим порушив ч. 1 ст. 126 КУпАП, проте позивач із вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною, вважає, що не порушив ПДР, оскільки доказів які б свідчили про наявність у діях позивача вини складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП немає, зокрема, відсутні фото чи відеофіксація керування позивачем зазначеним транспортом у зазначеному місця 13.09.2023, при винесені постанови інспектором не з'ясовано всіх обставин справи: чи було вчинено адміністративне правопорушення позивачем, чи наявні його вина та чи підлягає позивач до притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни і відповідно до ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім цього позивач пропустив строк на оскарження постанови, оскільки відповідачами не було надіслано йому постанови, а тому просив поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
29.05.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначив, що не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх хибними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Щодо неправомірності винесення постанови представник зазначив, що у відповідності 21.2. Закону, контроль за наявністю договорів обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів. Згідно із законодавством, вимога щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не застосовується до учасників бойових дій, інвалідів першої групи, які особисто керують належними їх транспортними засобами, а також до осіб, які керують автомобілем, належним інваліду першої групи в його присутності дорожньо-транспортних пригод. Так, 13.09.2023 працівниками поліції отримано виклик ДТП по вул. Жилянська, 108 у м. Києві, тому прибувши на місце ДТП виявили заявника, який повідомив, що водій ТЗ «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з його автомобілем та покинув місце ДТП до приїзду працівників поліції, тому після встановлення всіх обставин ДТП інспектором під час підготовки матеріалів справи для відправки в суд, та встановив, що у позивача станом на 13.09.2023 відсутній чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, доказом чого являється інформація з центральної системи МТСБУ, крім цього позивача у відповідності до постанови Шевченківського районного суду м. Києві від 27.10.2023 у справі №759/38159/23 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, яку постановою Київського апеляційного суду м. Києва в цій частині залишено без змін. Тому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП, а факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано було винесено постанову серії ЕАТ №7922796 від 12.10.2023. Також представник відповідача зауважує, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що інспектором було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП. Водночас, однак позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги. Щодо доводів позивач, що він звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то представник відповідача зазначив, що власником ТЗ «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу являється ОСОБА_2 , таким чином транспортний засіб на якому він пересувався не належить йому на праві власності, при цьому посвідчення інваліда III групи яке надав позивача, не звільняє його від обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого підстав для скасування постанови немає, а тому позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 5, 6).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 16.01.2024 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.8,9).
Ухвалою суду від 23.02.2024 позовну заяву повернуто позивачу через виконання вимог ухвали суду від 16.01.2024 (а.с. 13, 14).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 ухвалу Святошинського районного суду м. Києві від 23.02.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 49, 50).
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2024 вказану справу було передано у провадження судді Ул'яновської О.В.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києві від 30.04.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що старшим інспектором відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Мінєєвим Андрієм Володимировичем 12.10.2023 винесено постанову Серія ЕАТ № 7922796 згідно якої ОСОБА_1 13.09.2023 о 19 год. 10 хв. по вул. Жилянська, 108 не мав при собі чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.г ПДР (а.с. 30).
ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн 00 коп.
Також судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2023 по справі №761/38159/23 ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, якою встановлено, що із протоколу про адміністративне правопорушення від 12.10.2023 серії ААД № 642207, вбачається, що 13.09.2023 о 19 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Жилянській, 108 в м. Києві, не дотримався безпечного бокового інтервалу до транспортного засобу «Toyota, який стояв у сусідній смузі руху в попутному напрямку та здійснив з ним зіткнення. Транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 124 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 01.03.2024 у справі №761/38159/23 постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2023, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп., а також стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. на користь держави, змінено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». В іншій частині постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2023 залишено без змін.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Також пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію») визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов?язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
У відповідності 21.2. Закону, контроль за наявністю договорів обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Згідно зі ст. 53 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відтак положеннями даної статті передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов?язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред?явити такий поліс.
Згідно п. 2.1 г) ПДР чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов?язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Згідно із законодавством, вимога щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не застосовується до учасників бойових дій, інвалідів першої групи, які особисто керують належними їх транспортними засобами, а також до осіб, які керують автомобілем, належним інваліду першої групи в його присутності.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
У позовній заяві позивач зазначає, що він звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на підставі посвідчення інваліда III групи, проте дана група інвалідності не звільняє позивача від обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Окрім цього, як вбачається з Єдиної реєстраційної картки ТЗ наданої представником відповідача, власником транспортного засобу «HYUNDAI SONATA» номерний знак НОМЕР_1 , являється ОСОБА_2 , дата реєстрації 20.08.2022, таким чином транспортний засіб на якому він пересувався не належить позивачеві на праві власності, а тому вказаний транспортний засіб на момент ДТП повинен був мати чинний поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Що стосується доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також з'ясуванню всіх обставин справи інспектором, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом вище, обставини про відсутність у позивача чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності було виявлено інспектором 13.09.2023 при складані протоколу у зв'язку із вчиненням позивачем адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, даний факт також підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно підвідомчості відносяться ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція №1395), поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз?яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов?язки.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином доказом по справі, являється інформація з центральної системи Моторно (транспортного) страхового бюро України (https://policv-web.mtsbu.ua/) про відсутність чинного поліса внутрішнього страхування на транспортний засіб «HYUNDAI SONATA» д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 13.09.2023 (поліс витяг додається). Реєстраційна картка на транспортний засіб з інформаційного порталу національної поліції України.
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Стаття 217 КУпАП визначає, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені КУпАП, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов?язків.
Виходячи з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Разом з тим, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення досліджено та встановлено інспектором, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано було винесено постанову серії ЕАТ №7922796 від 12.10.2023.
Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладені обставини та надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з огляду на вчинення правопорушення, тому дії інспектора є правомірними.
Інші доводи сторін, наведені у позові та відзиві до нього, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до п. 8 ч. 1 статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з пу. 23 ст. 13 цього ж Закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.02.2020, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, відтак останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, тобто є особою, прирівняною до особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 580/3226/19.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати в рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись вимогами «Про Національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, ст.ст. 7, 126, 245, 247, 251, 252, 258, 278 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 19, 20, 46, 48 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України -
у позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції м. Києва, Старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Мінєєва Андрія Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 25.06.2024.