печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26448/24-к
11 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100060000325 від 21.02.2024,
11.06.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024100060000325 від 21.02.2024, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100060000325 від 21.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.02.2024 надійшов рапорт ДОП Печерського УП ГУНП у м. Києві про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою, за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та намагались проникнути та замінити замки.
19.02.2024 до Печерського УП ГУНП в м. Києві надійшов рапорт старшого оперуповноваженого ВКП Печерського УП ГУНП у м. Києві, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 про те, що 19.02.2024 слідчо-оперативною групою Печерського УП ГУНП у м. Києві, було здійснений виїзд, за адресою: АДРЕСА_2 , з приводу підробки документів та незаконного проникнення в квартиру. Прибувши за вказаною адресою було виявлено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повідомили, що 19.02.2024 року о 11 год. 00 хв. було виявлено двох невідомих осіб жіночої статі, які намагались здійснити несанкціонований вхід до квартири АДРЕСА_3 , яка за спостереженнями належить іншій особі. Також дві невідомі жінки надавали незрозумілі документи, російською мовою, по типу довіреності від власника квартири на представника та довіреність від представника на них, з правом розпоряджатись вищевказаною квартирою.
19.02.2024 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_2 під час якого було виявлено оригінал довіреності вірменською та російською мовою, на 3 арк.
Відібрано пояснення у ОСОБА_7 , яка повідомила, що 19.02.2024, приблизно о 12 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_4 прибули дві невідомі громадянки, які не представились, сказали, що в них є документи на кв. НОМЕР_3 і вони хочуть потрапити в квартиру і заселитись. ОСОБА_7 як представник «Ініціативної групи» будинку запропонувала викликати поліцію, на що вони погодились. В подальшому виявилось, що документи, які у них були видані іншою державою, а саме Вірменією. Власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_8 на даний момент в квартирі не проживає та перебуває за кордоном, в якій саме країні невідомо. Останні 5-6 років в квартирі в даній квартирі проживали інші громадяни, чоловік з дружиною та дітьми. На початку повномасштабного вторгнення росії вони виїхали за кордон. На яких підставах вони проживали в квартирі мені невідомо. У ході розмови з даними громадянками з'ясувалось, що вони вже були в квартирі АДРЕСА_3 в грудні 2023 року, безпідставно заходили до квартири і навіть замінили замки.
Відібрано пояснення у ОСОБА_6 який повідомив, що він входить до «Ініціативної групи» будинку АДРЕСА_4 , та слідкує за порядком в будинку. У грудні 2023 року виникли питання щодо кв. НОМЕР_3, в якій до цього проживала родина та вимушена була поїхати через бойові дії. Невідомі люди увійшли до будинку, пред'явивши довіреність, піднялись на 6 поверх та поміняли замки в дверях в кв. 25, На наступний день з ОСОБА_6 зв'язалась особа, яка представилась ОСОБА_9 та сказала, що він не давав дозвіл цим людям проникати в квартиру та їх не знає. 17.02.2024, як повідомив консьєрж, знову намагались проникнути в 25 квартиру. Коли ОСОБА_6 попросив пред'явити документи, побачив копію довіреності, яка була видана в Вірменії, тому останній подзвонив до ОСОБА_10 , який поспілкувався по телефону з однією з жінок та вони про щось домовились, та з формулюванням «домашні справи» поїхали. 19.02.2024, приблизно о 11 год. 30 хв. ОСОБА_6 знов потурбував консьєрж. Коли він спустився то побачив 2 жінок, які приходили 17.02.2024 до кв. 25, на цей раз вони вже чекали слюсара для того, щоб проникнути в квартиру, тому що замки були пошкоджені. Після чого вони викликали поліцію.
Додатково, по приїзду було встановлено осіб, які намагались проникнути в квартиру АДРЕСА_1 , а саме, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відібрано пояснення.
ОСОБА_11 повідомила, що вона має доручення від ОСОБА_4 , № НОМЕР_2 від його імені представляти інтереси з приводу квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , та з дозволу власника квартири проживати у вказаній квартирі. В подальшому 19.02.2024 близько 11 год. 00 хв. вона прийшла за вищевказаною адресою, для того, щоб на підставі вищевказаних документів законно зайти в квартиру, від якої в неї є ключі від власника. Також додала, що прийшовши за вищезгаданою адресою її зустріла «Ініціативна група» будинку, які почали з нами конфліктувати та перешкоджати вільному користуванню квартирою. Також при огляді дверей квартири АДРЕСА_3 було виявлено пошкодження замків невідомими особами.
ОСОБА_12 повідомила, що 19.02.2024, близько 11 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , приїхала разом зі своєю знайомою ОСОБА_11 для перевірки вказаної квартири, якою може користуватись ОСОБА_11 на підставі доручення ОСОБА_4 , а саме, розпорядження і представництво інтересів. Однак, під час відвідування вказаної квартири їх зустріли невідомі особи та почали погрожувати працівниками поліції та говорити, що вони не мають права доступу до квартири та тут раніше жили інші особи.
23.02.2024 слідчим винесено постанову про визнання об'єкту нерухомості, квартиру АДРЕСА_1 речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024100060000325 від 21.02.2024.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Так, слідчим суддею встановлено, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому за викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1