Справа № 699/1051/20
Номер провадження № 1-кс/699/209/24
щодо скарги на постанову дізнавача
про закриття кримінального провадження
21.06.2024 м. Корсунь-Шевченківський
Слідчий суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250190000319,
10.06.2024 до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку ст. 303 КПК України найшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 від 30.05.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2019 за № 12019250190000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Положеннями КПК України не визначена територіальна підсудність скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, оскарження яких регламентоване главою 26 цього Кодексу.
Однак, виходячи зі змісту положень п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 132 КПК України, скарги в порядку ст. 303 КПК України подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування кримінального провадження, якого стосується скарга.
Зі скарги вбачається, що ОСОБА_3 має у власності будинок, розташований по АДРЕСА_1 власником частини будинку є ОСОБА_5 , який у 2007 році повідомив ОСОБА_3 , що хоче здійснити ремонт спільної внутрішньої стіни будинку. Після розмови ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_5 написати розписку, на що він погодився та написав розписку датовану 21.09.2007. ОСОБА_3 був деякий час відсутнім за місцем проживання та не бачив початку ремонтних робіт, а коли приїхав, то виявив, що частина його будинку демонтована, а працюючі особи заливають фундамент біля суміжної стіни в половині будинку ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_5 запевнив, що зруйнована частина будинку скаржника буде відновлена.
Проте добровільно ОСОБА_5 обіцянки не виконав, тому ОСОБА_3 звернувся в поліцію, де 08.05.2014 було зареєстроване кримінальне провадження № 1203250190000108 за ч. 1 ст. 194 КК України. Однак 29.11.2016 указане кримінальне провадження було закрите, оскільки завдані ОСОБА_3 збитки не відносяться до збитків завданих у великих розмірах.
Оскільки ОСОБА_5 при будівництві порушив недоторканність житла ОСОБА_3 та проник до його житла, у подальшому, за його заявою від 27.06.2019 було зареєстроване кримінальне провадження № 12019250190000319 від 28.06.2019 за ч. 1 ст. 162 КК України.
Проте скаржник зазначає, що досудове розслідування проводиться неякісно, кримінальне провадження постійно закривають, а за скаргами ОСОБА_3 їх скасовують.
Так, постановою дізнавача СД Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 від 30.05.2024 було закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 28.06.2019 за № 12019250190000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
У даній постанові дізнавач зазначає, що частина будинку ОСОБА_3 у фізичному вираженні вже не існувала, перебувала в аварійному стані та, що ОСОБА_3 там не проживав. Тоді скаржнику не зрозуміло, яку суміжну стіну збирався ремонтувати ОСОБА_5 . Також йому не відомо звідки у дізнавача інформація, що ОСОБА_3 там не проживав.
З огляду на вказане, скаржник зазначає, що дізнавачем ОСОБА_4 сфальсифіковано дані у оскаржуваній постанові з метою уникнення ОСОБА_5 відповідальності.
Водночас, останній замість ремонту суміжної стіни, розваляв частину домоволодіння ОСОБА_3 та здійснив самовільне будівництво у його частині будинку та на його частині земельної ділянки.
Скаржник зазначає, що у постанові дізнавача зазначено про покази свідків, з якими ОСОБА_3 також не погоджується.
Крім того, скаржник звертає увагу, що у оскаржуваній постанові не вказано у чиїх саме діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Також ОСОБА_3 зазначає, що дізнавачем раніше виносилася аналогічна за змістом постанова від 29.12.2023 про закриття цього кримінального провадження, яка була скасована ухвалою Соснівського районного суду від 22.01.2024 по справі № 712/610/24.
Тому з огляду на те, що зазначене у оскаржуваній постанові не відповідає фактичним обставинам справи, а дізнавачем сфальсифіковано докази, істотно порушено законодавство, а також однобоко та неповно проведено досудове розслідування і знехтувано доказами, які надані ОСОБА_3 , останній просив скасувати постанову дізнавача від 30.05.2024 як таку, що винесена упереджено і не відповідає наявним у справі доказам.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду указану справу передано на розгляд слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 11.06.2024 відкрито провадження з розгляду даної скарги, її розгляд призначено на 13.06.2024 та зобов'язано дізнавача СД ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 надати суду до початку судового засідання всі наявні документи, які стосуються зазначеної скарги.
У встановлений слідчим суддею строк дізнавачем надало копії матеріалів кримінального провадження № 12019250190000319.
Водночас, скаржник звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи на іншу дату. З огляду на вказане, судове засідання по справі було відкладено на 21.06.2024.
У подальшому, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням постановити окрему ухвалу, щодо перевірки фактів зазначених дізнавачем у оскаржуваній постанові.
Також скаржник зазначає, що вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, є триваючим, оскільки останній здійснив добудову свого будинку, переніс частково огорожу і фактично проживає на частині земельної ділянки та будинку, що належать ОСОБА_3 .
У судове засідання були викликані скаржник та дізнавач, проте до суду вони не з'явилися та звернулися до суду із заявами, за змістом яких просили розгляд скарги здійснювати без їх участі.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Перевіривши надані матеріали скарги, слідчий суддя дійшов такого.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Зокрема, у вказаному порядку може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Окрім цього, згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до змісту витягу з ЄРДР кримінальне провадження № 12019250190000319 від 28.06.2019 зареєстроване з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 162 КК України за заявою ОСОБА_3 від 27.06.2019, за змістом якої у 2007 році його сусід ОСОБА_5 , який є суміжним власником будинку по АДРЕСА_1 , під час ремонту суміжної стіни, незаконно проник до житла ОСОБА_3 .
Матеріали кримінального провадження містять розписку ОСОБА_5 , у якій вказано, що він зареєстрований, проживає та є власником будинку за адресою АДРЕСА_2 , та має намір на свій розсуд здійснити ремонт спільної стіни вказаного будинку і вона буде являтися згідно з планом будинку спільною для співвласника будинку. Розписка датована 21.09.2007.
Також під час досудового розслідування 11.06.2022 було допитано свідка ОСОБА_6 , яка дала покази про те, що її чоловік ОСОБА_5 на час її допиту перебував за кордоном та коли повернеться їй не відомо. Щодо події вказала, що її чоловік у 2007 році здійснив ремонт спільної з ОСОБА_3 стіни будинку по АДРЕСА_1 . На вказаний ремонт у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 була усна домовленість. Під час ремонту був присутній ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . У частину будинку ОСОБА_3 ніхто не проникав. Свідків події не було.
Крім того, у матеріалах кримінального провадження наявний протокол допиту свідка ОСОБА_7 , за змістом яких його двоюрідна сестра та її чоловік є сусідами ОСОБА_3 . Близько 15 років тому його сестра та її чоловік усно домовилися з ОСОБА_8 про укріплення спільної стіни будинку, який був розділений між ними. ОСОБА_9 не був проти ремонту стіни та був присутнім під час залиття фундаменту. Ніхто не проникав до будинку ОСОБА_10 та не вчиняв ніяких незаконних дій щодо останнього та його майна. Проте за змістом указаних пояснень, свідок ОСОБА_7 відмовився від підпису протоколу домиту, що ставить його зміст під сумнів.
За змістом протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 від 07.10.2023 він має у власності будинок, розташований по АДРЕСА_1 власником частини будинку є ОСОБА_5 , який у 2007 році повідомив ОСОБА_3 , що хоче здійснити ремонт спільної внутрішньої стіни будинку. Після розмови ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_5 написати розписку, на що він погодився. ОСОБА_5 написав розписку датовану 21.09.2007. ОСОБА_3 був деякий час відсутнім за місцем проживання та не бачив початку ремонтних робіт, а коли приїхав, то виявив, що частина його будинку демонтована, а працюючі особи заливають фундамент біля суміжної стіни в половині будинку ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_5 запевнив, що зруйнована частина будинку скаржника буде відновлена.
Проте добровільно ОСОБА_5 обіцянки не виконав, тому ОСОБА_3 звернувся в поліцію та 08.05.2014 було зареєстроване кримінальне провадження № 1203250190000108 за ч. 1 ст. 194 КК України, яке у подальшому було закрито.
Оскільки ОСОБА_5 при будівництві порушив недоторканність житла ОСОБА_3 та проник до його житла, у подальшому, за його заявою від 27.06.2019 було зареєстроване кримінальне провадження № 12019250190000319 від 28.06.2019 за ч. 1 ст. 162 КК України.
Далі потерпілим описується неефективне на його думку проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до змісту висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 02.03.2018 № 4/18/Буд. самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_5 , призвело до зменшення земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , на 5,25 кв.м.
Об'єктом дослідження були земельна ділянка та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою дізнавача СД Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 від 30.05.2024 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2019 за № 12019250190000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У свою чергу, слідчий/ дізнавач, під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого складається, у тому числі, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Частиною 4 ст. 284 КПК України передбачено, що про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Положення п. 1 ч. 1 ст. 284, п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України свідчать про те, що висновок слідчого про закриття кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оформлений у вигляді відповідної постанови, має бути належним чином обґрунтованим та обов'язково містити посилання на докази, здобуті під час досудового розслідування, а також висновки, з яких підстав слідчим враховано одні докази, а інші відкинуто.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
При дослідженні постанови про закриття кримінального провадження, її мотивувальної частини, встановлено, що вона містить суть заяви ОСОБА_3 , аналіз складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, посилання на покази потерпілого та свідків, а також висновки.
У вказаному кримінальному провадженні нікому про підозру не повідомлялося.
Тому у резолютивній частині оскаржуваної постанови не вказано у чиїх саме діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Відповідно до положень ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтею 162 КК України.
Згідно зі ст. 478 КПК України потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.
Кримінальні провадження № 12019250190000319 від 28.06.2019 за ч. 1 ст. 162 КК України розпочате за відповідною заявою ОСОБА_3 .
Частиною 1 ст. 162 КК України передбачено відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян
Об'єктом кримінального правопорушення є право людини на недоторканність житла та іншого володіння.
Його предметом може бути житло або інше володіння особи. Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господарського, у т.ч. виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об'єкти, щодо яких особа здійснює право володіння (наприклад, транспортний засіб).
Потерпілим від цього кримінального правопорушення може бути тільки фізична особа - громадянин України, особа без громадянства або іноземець.
З об'єктивної сторони порушення недоторканності житла може бути вчинене у формі: 1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи; 2) незаконного проведення в них огляду чи обшуку; 3) незаконного виселення; 4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 дійсно здійснив ремонт суміжної стіни в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , частина якого належить ОСОБА_3 .
За висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 02.03.2018 № 4/18/Буд. самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_5 , призвело до зменшення земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , на 5,25 кв.м. Таким чином, ОСОБА_5 побудував нову суміжну стіну в частині будинку, яка належить ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
З огляду на вказане, законодавством визначено механізм дій щодо відновлення порушених прав осіб у разі проведення на їхній земельній ділянці іншими особами самочинного будівництва.
Проте, як вбачається зі змісту пояснень ОСОБА_3 , викладених у протоколі його допиту, а також у скарзі, що розглядається на даний час, останнім зазначено, що «В мене є будинок який належить мені на праві власності. Даний будинок розташований в АДРЕСА_1 . Суміжним власником частини будинку є гр.. ОСОБА_5 В 2007 році до мене підійшов гр.. ОСОБА_5 і сказав, що він хоче здійснити ремонот спільної внутрішньої стіни будинку. Після розмови я запропонував гр.. ОСОБА_5 написати розписку. Гр. ОСОБА_5 написав розписку, яка датована 21.09.2007 року. В зв,язку з тим, що я був деякий час відсутній по місцю проживання я не бачив початку ремонтних робіт. Коли я приїхав і зайшовши на подвіря свого домоволодіння то побачив, що частина мого будинку демонтована, працюючі особи заливали фундамент біля., суміжної стіни (в моїй половині будинку Гр. ОСОБА_5 запевнив, що зруйнована частина мого будинку буде відновлена.».
З вказаних пояснень вбачається, що ОСОБА_3 не згідний з ремонтом спільної стіни та наслідками цього ремонту.
Слід наголосити, що незаконним проникненням до житла є будь-яке вторгнення у житло, здійснене всупереч волі законного володільця.
Однак, під час вказаного ремонту ОСОБА_5 перебував у частині будинку та на частині земельної ділянки, які належать ОСОБА_3 , саме з дозволу останнього, що вбачається з показів потерпілого. Про наявність певних домовленостей між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свідчить також розписка останнього від 21.09.2007, яка відповідно до твердження самого скаржника, написана на його прохання.
Вище зазначене описано в оскаржуваній постанові.
І хоча в розписці ОСОБА_5 вказано про ремонт стіни в будинку по АДРЕСА_2 , у слідчого судді відсутні сумніви, що мова йде саме про домоволодіння по АДРЕСА_1 , щодо незаконного проникнення до якого ОСОБА_3 звернувся із заявою до поліції.
При цьому, слідчий суддя не погоджується з твердженням скаржника про те, що у даному випадку правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, могло бути триваючим.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що в оскаржуваній постанові вказані всі необхідні передбачені КПК України підстави, які виключають провадження в справі і обумовлюють її закриття.
Частиною 1 ст. 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Частина 2 ст. 307 КПК України визначає, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Зважаючи на викладене, скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
При цьому, слід вказати, що постановлення окремих ухвал положеннями чинного КПК України не передбачено.
Керуючись ст. 38, 284, 303-307, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250190000319 - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити скаржнику та дізнавачу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, установленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1