Справа № 564/2046/24
25 червня 2024 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Зарічне Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, курсанта навчального взводу 4-ої навчальної роти 2-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , солдата, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника- адвоката ОСОБА_5
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду курсанта навчального взводу навчальної роти курсанта навчального взводу 4-ої навчальної роти 2-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, 03 жовтня 2023 року о 08.00 год. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в пункті постійної дислокації, що за адресою: АДРЕСА_2 , відправившись за місцем фактичного проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 26 квітня 2024 року, після чого був виявлений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 у Збройних Силах України за місцем проживання.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, дав суду показання, що дійсно 03 жовтня 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в пункті постійної дислокації, що за адресою: АДРЕСА_2 , відправившись за місцем фактичного проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд. У вчиненому щиро розкаявся, бажає надалі продовжити військову службу.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч. 5 ст. 407 КК України правильна, оскільки обвинувачений, будучи військовослужбовцем, вчинив самовільне залишення розташування військової частини в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття .
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. по місцю проживання характеризується позитивно, по місцю служби - посередньо.
Враховуючи викладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів, слід призначити покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України ближче до нижньої межі - 5 років позбавлення волі.
Також до ОСОБА_3 з 01 травня 2024 року слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області, ухвала від 01.05.2024 по справі №569/8129/24, був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який згодом продовжений ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 20.06.2024 під час підготовчого провадження, термін якого спливає 18 серпня 2024 року.
Речові докази та процесуальні витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов до обвинуваченого в межах кримінального провадження не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 373-375 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66-67, 75, 76, ч.5 ст.407 КК України суд
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 01 травня 2024 року.
Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1