25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/1557/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М. Жайворонок Т. Є.
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
прокурора Офісу Генерального прокурора
позивача 1 - Яремчук А. В.,
позивача 2 - не з'явився,
відповідача - адвокатки Чаплигіної Н. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 (суддя Дупляк С. А.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (головуючий суддя Дармін М. О., судді Іванов О. Г., Чус О. В.)
у справі № 904/1557/23
за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Зеленодольської міської ради;
2) виконавчого комітету Зеленодольської міської ради,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги",
про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення грошових коштів.
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Криворізької східної окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Зеленодольської міської ради (далі - позивач 1) та виконавчого комітету Зеленодольської міської ради (далі - позивач 2) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", відповідач) про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 15.01.2021, № 2 від 16.01.2021, № 4 від 17.01.2021, № 5 від 15.03.2021, № 6 від 19.08.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 29.09.2021, № 9 від 22.10.2021, № 10 від 25.10.2021, № 11 від 29.10.2021 до договору № 143 від 15.01.2021 про постачання (закупівлю) електричної енергії (далі - договір про закупівлю), укладених між позивачем 2 і відповідачем, та про стягнення з відповідача на користь позивача 2 грошових коштів на суму 495 209,74 грн.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні оспорюваних додаткових угод сторони порушили приписи пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 114-IX від 19.09.2019 з урахуванням змін, внесених згідно із Законом № 1530-IX від 03.06.2021, чинним з 26.06.2021, відповідно до яких збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків повинно відбуватись пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання його ціни на ринку. Прокурор зазначив, що сторони документально не підтвердили наявності підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення основного договору до моменту виникнення необхідності внесення змін до нього шляхом укладення спірних додаткових угод. За таких обставин убачаються підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів, унаслідок вчинення яких ціна за електричну енергію в порівнянні з основним договором збільшилася більш як на 210 % за відсутності доказів значного коливання (зростання) ціни на електричну енергію на ринку як передумови для внесення змін до основного договору в частині ціни товару. Також прокурор доводив, що в порядку статті 670 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з відповідача підлягають стягненню надмірно сплачені позивачем 2 грошові кошти на суму 495 209,74 грн, які відповідач отримав як оплату за товар, однак не поставив електричної енергії на цю суму за договором про закупівлю.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій.
2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.06.2023, залишеним без змін у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023, у справі № 904/1557/23 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі; визнав недійсними укладені між виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" додаткові угоди № 1 від 15.01.2021, № 2 від 16.01.2021, № 4 від 17.01.2021, № 5 від 15.03.2021, № 6 від 19.08.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 29.09.2021, № 9 від 22.10.2021, № 10 від 25.10.2021, № 11 від 29.10.2021 до договору № 143 від 15.01.2021; стягнув з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на користь виконавчого комітету Зеленодольської міської ради 495 209,74 грн надміру сплачених грошових коштів; стягнув з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 34 268,15 грн судового збору.
2.1. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив із такого:
- прокурор обґрунтовував наявність підстав для представництва інтересів держави в цій справі тим, що, виконуючи приписи частини четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", він звернувся до позивача 2 з листом від 28.11.2022 з проханням надати інформацію щодо складових договірної ціни (закупівельної ціни, ціни послуг із передачі електроенергії та послуг постачальника), підстав укладення оспорюваних додаткових угод та збільшення договірної ціни з посиланням на документальне підтвердження постачальника щодо кожної із таких угод, а також первинні документи за основним договором з урахуванням документів, на підставі яких обґрунтовується необхідність внесення змін у договір. Окрім цього, прокурор просив позивача 2 надати інформацію про вжиті або заплановані заходи щодо визнання в судовому порядку недійсними спірних додаткових угод і стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів або причини невжиття таких заходів, а також повідомив, що якщо позивач 2 не вчинить дій, спрямованих на захист інтересів держави в судовому порядку, прокурор буде вживати заходів представницького характеру в порядку частини шостої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- прокурор 23.12.2022 звернувся до позивача 1 з листом, аналогічним за змістом листу, адресованому 28.11.2022 позивачу 2;
- зважаючи на те що впродовж розумного строку позивачі 1, 2 не вжили заходів як досудового, так і судового реагування на виявлені прокурором порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, прокурор у листах від 14.03.2023 повідомив позивачів 1, 2 про прийняте ним рішення щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави про визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення надміру сплачених позивачем 2 грошових коштів. Отже, прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів позивачів шляхом ініціювання судового провадження з розгляду позовних вимог у цій справі;
- позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод № 1, 2, 4- 11 до договору про закупівлю є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача 2 як споживача електричної енергії, оскільки недотримання сторонами при вчиненні оспорюваних правочинів вимог частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо істотних умов договору про закупівлю не визначено у статті 43 цього Закону як підставу нікчемності такого договору;
- на момент підписання договору про закупівлю сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну і строк виконання зобов'язань за договором згідно з вимогами частини третьої статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";
- згідно з приписами частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому Закон України "Про публічні закупівлі" не містить винятків із цього правила. Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений у самому договорі (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Водночас зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України";
- суд зауважив, що внесення змін до договору про закупівлю має бути обґрунтованим та документально підтвердженим, про що відповідач указав, надавши суду лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономіки) від 14.08.2019 за № 3304/04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії"; таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" на внутрішньому ринку та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі "Інтернет" - https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії";
- надавши оцінку обґрунтованості підстав для внесення змін до договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод № 1, 2, 4- 11, суд дійшов висновку, що як при укладенні спірних угод в частині підвищення ціни, так і під час розгляду в суді цього спору відповідач не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику (позивачу 2) на тендері, не зазначив причин, через які виконання укладеного договору стало для нього як постачальника вочевидь невигідним. Також відсутні докази того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції);
- суд зауважив, що перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця; укладення спірних угод в цьому випадку фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19;
- суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, а тому, укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни; підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору. При цьому погодження позивача 2 на підписання додаткових угод не зумовлює їх правомірності та не впливає на висновки суду про недотримання сторонами законодавства України про публічні закупівлі;
- суд зазначив, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару в замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції;
- як встановив суд, долучені до справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, аналізу її вартості на внутрішньому ринку України на конкретну дату в порівнянні з попередніми періодами чи будь-яких інших даних, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, з огляду на що суд зазначив про відсутність належного обґрунтування для зміни істотних умов договору про закупівлю на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач не надав інших документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни в період із часу укладення договору про закупівлю до дати звернення з довідками про вартість природного газу на внутрішньому ринку України;
- суд зауважив, що постачальнику необхідно довести не лише стале підвищення ціни на конкретний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.04.2023 у справі № 908/653/22;
- відповідно до умов укладеного з позивачем 2 договору про закупівлю відповідач визначив ціну електричної енергії в розмірі 1,7804362 грн із ПДВ; унаслідок укладення десяти додаткових угод, дійсність яких оскаржив прокурор у цій справі, ціна за електричну енергію була збільшена на більше ніж 210 % і становила 3,81712 грн із ПДВ;
- разом з тим суд не встановив обставин сталого невідворотного і непрогнозованого підвищення ціни на електричну енергію, які б зумовили необхідність коригування ціни на електричну енергію, яку погодили сторони спору в договорі про закупівлю шляхом внесення до нього змін десять разів упродовж десяти місяців, чотири з яких - упродовж двох днів із дати укладення цього договору. З огляду на таке додаткові угоди № 1, 2, 4- 11 до договору про закупівлю є недійсними в силу приписів статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому позов прокурора в частині вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними підлягає задоволенню;
- суд зауважив, що недійсні додаткові угоди не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). Це означає, що зобов'язання сторін регулюються основним договором, а отже, постачання електричної енергії споживачу та її оплату сторони мали б здійснювати відповідно до умов договору про закупівлю - з розрахунку 1,7804362 грн за 1 кВт/год;
- як установив суд, відповідач фактично поставив позивачу 2 електричну енергію в обсязі 521 600,082 кВт/год, а позивач 2 оплатив її вартість на загальну суму 1 423 885,41 грн;
- суд зазначив, що обов'язок продавця повернути грошову суму, сплачену за кількість товару (електричної енергії), яку не поставлено покупцеві за договором про закупівлю, врегульовано у главі 54 ЦК України "Купівля-продаж" (статті 669, 670 ЦК України);
- грошові кошти на суму 495 209,74 грн (1 423 885,41 грн - (521 600,082 кВт/год * 1,7804362 грн)) відповідач отримав неправомірно, оскільки не поставив споживачу товару на цю суму, а тому підлягають поверненню позивачу 2 як надмірно сплачені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (в новій редакції), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 904/1557/23, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. Обґрунтовуючи свою правову позицію в уточненій касаційній скарзі ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України в сукупності з пунктом 1 частини третьої статті 1212 цього Кодексу в частині поширення дії правової конструкції двосторонньої реституції на обидві сторони додаткових угод у разі визнання їх недійсними;
чи є ефективним способом захисту прав визнання недійсними додаткових угод із застосуванням наслідків двосторонньої реституції до однієї зі сторін додаткової угоди.
4.1. Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин імперативних приписів абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України, які передбачають двосторонню реституцію (поновлення сторін у початковому становищі) як наслідок недійсності правочину. Так, визнаючи недійсними додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії, суд згідно з абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України мав зобов'язати постачальника повернути споживачу грошові кошти, сплачені за поставлену відповідно до цих додаткових угод електричну енергію, а споживача - повернути постачальнику товар, отриманий на підставі оспорюваних угод. Однак суд застосував лише положення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та поширив наслідки недійсності оспорюваних правочинів тільки на одну з їх сторін - споживача електричної енергії, проігнорувавши при цьому приписи абзацу другого частини першої статті 216 та пункту 1 частини третьої статті 1212 цього Кодексу, що, за доводами постачальника, є порушенням принципів справедливості та рівності сторін спірних угод перед судом.
4.2. Скаржник вважає, що підставою для стягнення грошових коштів за недійсним правочином є сукупне застосування положень абзацу другого частини першої статті 216 та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, а не приписів частини першої статті 670 ЦК України, на які послалися суди попередніх інстанцій у прийнятті рішення про стягнення із постачальника спірної суми грошових коштів як надмірно сплачених споживачем (покупцем) за товар за договором про закупівлю.
4.3. З аналізу положень статей 626, 651, 654 ЦК України вбачається, що додаткова угода до договору є узгодженим сторонами способом зміни раніше укладеного договору та має таке ж юридичне значення, як й основний договір; за твердженням скаржника, додаткова угода з дати її укладення є фактично зміненим основним договором з оновленими умовами.
4.4. Скаржник зауважив, що підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними також стало застосування сторонами при вчиненні цих правочинів роз'яснень Мінекономіки від 14.08.2019 за № 3304/04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії". Відповідач доводив, що з огляду на неоднозначність норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони не мали законних підстав не застосовувати у своїй господарській діяльності офіційного роз'яснення регулятора у сфері публічних закупівель, яким у 2021 році керувалися всі учасники енергетичного ринку України.
4.5. Скаржник зазначив про правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо неприпустимості підвищення ціни в договорі про закупівлю електричної енергії понад установлений законом ліміт у 10 % , при цьому зауважив про прийняття цього судового рішення колегією суддів з окремими думками п'ятьох суддів та без зазначення про відступ від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 про те, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількості підписаних додаткових угод). Зазначене, на думку скаржника, підтверджує відсутність єдиного підходу суддів Верховного Суду до застосування приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі її коливання, а також свідчить про неоднозначність зазначеної норми закону, що має наслідком її різне правозастосування учасниками енергетичного ринку та не відповідає принципу юридичної визначеності.
4.6. Відповідач доводив, що зобов'язання за договором про закупівлю та спірними додатковими угодами до нього вже виконані сторонами, строк дії договору закінчився наприкінці 2021 року. Визнаючи недійсними виконані сторонами додаткові угоди до основного договору, суди не звернули уваги, що у сторін відсутня можливість змінити умови оспорюваних правочинів, зокрема, шляхом розірвання договору. Відповідач зауважив, що якщо на момент укладення договору про закупівлю йому було б відомо про відсутність у нього можливості змінювати ціну товару в разі її коливання на ринку, він не вчинив би такого правочину. При цьому додаткові угоди укладалися сторонами за взаємною згодою щодо зміни ціни товару, однак суди застосували наслідки недійсності оспорюваних правочинів лише щодо постачальника, що має дискримінаційний характер і завдає йому збитків як суб'єкту господарювання.
Доводи інших учасників справи
4.7. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. 15.01.2021 між позивачем 2 (споживач) і відповідачем (постачальник) укладено договір № 143 про постачання (закупівлю) електричної енергії, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
5.1. Відповідно до пункту 1.2 договору про закупівлю - найменування товару: електрична енергія (код згідно з Національним класифікатором ДК 021:2015:09310000-5). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.
5.2. Згідно з пунктом 1.3 договору про закупівлю очікуваний обсяг постачання електричної енергії в період з 01.01.2021 до 31.12.2021 становить 936976 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг із розподілу (передачі) електричної енергії в оператора системи.
5.3. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 1,4836968 грн/кВт/год (без ПДВ) / 1,7804362 грн/кВт/год (із ПДВ) (пункт 4.1 договору про закупівлю).
5.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено згідно з комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 12.1 договору про закупівлю).
5.5. Відповідно до комерційної пропозиції "Тендерна-Ф" постачальника електричної енергії ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на момент укладення договору про закупівлю ціна сформована за результатами аукціону в системі "Прозоро" та становить 1,4836968 грн/кВт/год без ПДВ. Згідно з пунктом 10.1 комерційної пропозиції "Тендерна-Ф" договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2021, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі.
5.6. 15.01.2021, в день вчинення основного правочину, між позивачем 2 і відповідачем укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВт/год за даними ДП "Оператор ринку" сторони доповнили пункт 4.1 договору про закупівлю таким змістом:
"Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною (за 1 кВт/год), що з 15.01.2021 становить 1,9567 грн, в тому числі ПДВ 0,3261 грн".
5.7. Пункт 3.1 договору про закупівлю сторони виклали в такій редакції:
"Очікуваний обсяг постачання електричної енергії у період з січня до грудня 2021 року становить: 852571 кВт/год, та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому оператору системи розподілу або за формою затвердженою цим договором".
5.8. Відповідач звернувся до позивача 2 з листом від 28.01.2021 за вих. № 6007/АPSP, у якому повідомив споживача про зміну ціни (коливання ціни) на ринку електричної енергії, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", яка викладена на офіційному сайті за адресою в мережі Internet: https://www.oree.com.ua, у зв'язку з чим відповідач запропонував позивачу 2 укласти додаткову угоду № 1 з ціною електричної енергії в розмірі 1,9567 грн, у тому числі ПДВ 0,3261 грн.
5.9. Надалі, 16.01.2021, 17.01.2021, 15.03.2021, 19.08.2021, у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВт/год за даними ДП "Оператор ринку" позивач 2 і відповідач уклали, відповідно, додаткові угоди № 2, № 4, № 5, № 6, якими внесли зміни до пунктів 3.1, 4.1 договору про закупівлю, що мало наслідком поетапне збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії, яка згідно з умовами додаткової угоди № 6 з 01.08.2021 становила 2,856732 грн, у тому числі ПДВ 0,476122 грн, а також зменшення очікуваного обсягу постачання електричної енергії в період з січня до грудня 2021 року порівняно з договором № 143 від 15.01.2021 (936976 кВт/год) до 629280 кВт/год.
5.10. У листі від 12.08.2021 за вих. № 46247/APSD відповідач повідомив позивача 2 про те, що за результатами роботи ринку "на добу наперед" у період з 01.08.2021 до 10.08.2021 середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" становила 2,12710 грн без ПДВ.
5.11. 27.09.2021 позивач 2 і відповідач уклали додаткову угоду № 7, згідно з умовами якої у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "на добу наперед" (РДН) за 1 кВт/год за даними ДП "Оператор ринку" сторони домовилися викласти пункт 1.3 договору про закупівлю в новій редакції такого змісту:
"Очікуваний обсяг постачання електричної енергії у період з січня до грудня 2021 року становить 611788 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому оператору системи розподілу або за формою затвердженою цим договором.
Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків".
5.12. Пункт 4.4 розділу 4 "Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії" договору вирішено залишити без змін:
"4.4. Вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього договору, та становить: 1 390 188,33 грн, крім того, ПДВ 278 037,67 грн, всього з ПДВ - 1 668 226,00 грн, у тому числі:
загальний фонд 1 668 226,00 грн, враховуючи ПДВ 278 037,67 грн".
5.13. Надалі в період з 14.09.2021 до 01.11.2021 відповідач у листах повідомляв позивача 2 про зміну ціни (коливання ціни) на ринку електричної енергії, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", викладеною на офіційному сайті за адресою в мережі Internet: https://www.oree.com.ua, у зв'язку з чим відповідач запропонував підписати додаткові угоди щодо зміни ціни за одиницю товару згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також про те, що за результатами роботи ринку "на добу наперед" у період з 01.09.2021 до 31.10.2021 середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" становила від 2,21707 грн без ПДВ до 2,79343 грн без ПДВ.
5.14. Такі коливання ціни на ринку електричної енергії стали підставою для укладення між позивачем 2 та відповідачем 29.09.2021, 22.10.2021, 25.10.2021, 29.10.2021, відповідно, додаткових угод № 8, № 9, № 10, № 11, якими вони внесли зміни в пункти 4.1, 1.3 основного договору, у зв'язку з чим поетапно збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії, яка згідно з умовами додаткової угоди № 11 від 29.10.2021 з 05.10.2021 становила 3,81712 грн, у тому числі ПДВ 0,63619 грн, а також зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії в період з січня до грудня 2021 року порівняно з договором № 143 від 15.01.2021 (936976 кВт/год) до 588396 кВт/год.
5.15. Поставка товару підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії за січень-жовтень 2021 року, для оплати якої в період з 15.02.2021 до 09.11.2021 відповідач виставив позивачу 2 рахунки на загальну суму 1 423 885,41 грн, які споживач оплатив у повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями за період з лютого до листопада 2021 року.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд заяв/клопотань
6. Ухвалою від 20.03.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 904/1557/23 за касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
6.1. Верховний Суд ухвалою від 16.04.2024 справу № 904/1557/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
6.2. Ухвалою від 10.05.2024 Верховний Суд справу № 904/1557/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 повернув відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
6.3. Ухвалою від 16.05.2024 Верховний Суд справу № 904/1557/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 прийняв до провадження та призначив для розгляду.
6.4. Розпорядженням керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у зв'язку з перебуванням судді Малашенкової Т. М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/1557/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Ємець А. А. (головуючий), Бенедисюк І. М., Жайворонок Т. Є.
6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7. Причиною виникнення спору зі справи № 904/1557/23 стало збільшення сторонами договору про закупівлю електричної енергії ціни товару на більше ніж 210 % порівняно з основним договором за наслідком укладення десяти додаткових угод, у чому прокурор, діючи в інтересах органу місцевого самоврядування як споживача електричної енергії, вбачав неефективне використання бюджетних коштів і порушення приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якими визначено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю щодо ціни за одиницю товару в напрямку збільшення не більше ніж на 10 % за умови обґрунтованого та документального підтвердження постачальником коливання ціни такого товару на ринку.
7.1. Верховний Суд виходить з того, що взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів про закупівлю електричної енергії, регулюються Законом України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії", Цивільним і Господарським кодексами України, а також Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
7.2. 19.04.2020 уведено в дію Закон № 114-IX від 19.09.2019, у якому подано нову редакцію Закону України "Про публічні закупівлі" та передбачено у статті 41 цього Закону основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього. Особливості зміни істотних умов договору про закупівлю, до яких віднесено ціну, визначено в частині п'ятій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019, при цьому пункт 2 частини п'ятої цієї статті діє в редакції Закону № 1530-IX від 03.06.2021, чинній з 26.06.2021.
7.3. Отже, оскільки спірні додаткові угоди до договору про закупівлю сторони вчинили з 15.01.2021 до 29.10.2021, то в період часу з 15.01.2021 до 25.06.2021 на спірні правовідносини поширювалися приписи пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019, що діяли станом на момент укладення додаткових угод № 1 (15.01.2021), № 2 (16.01.2021), № 4 (17.01.2021), № 5 (15.03.2021), а в період з 26.06.2021 до 29.10.2021 на спірні правовідносини поширювалася зазначена норма в редакції Закону № 1530-IX від 03.06.2021, що діє з 26.06.2021, зокрема, при укладенні сторонами додаткових угод № 6 (19.08.2021), № 7 (27.09.2021), № 8 (29.09.2021), № 9 (22.10.2021), № 10 (25.10.2021) та № 11 (29.10.2021).
7.4. Так, як встановили суди попередніх інстанцій та не заперечували сторони спору, у матеріалах справи підтверджується факт укладення сторонами договору про закупівлю електричної енергії десяти додаткових угод, що мало наслідком збільшення ціни товару більш ніж на 10 % (до 210 %) від початково встановленої ціни в договорі.
7.5. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про задоволення позовної вимоги стосовно визнання оспорюваних правочинів недійсними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторони надали до матеріалів справи документи, які не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору про закупівлю в частині збільшення ціни товару від початково встановленої ціни в договорі на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
7.6. Задовольняючи позов у частині вимоги про стягнення грошових коштів як надмірно сплачених за електричну енергію, якої споживач не отримав, суди попередніх інстанцій зазначили, що обов'язок із повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не поставлено покупцеві, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Суди дійшли висновку, що до спірних правовідносин як договірних за наслідком визнання недійсними оспорюваних додаткових угод підлягає застосуванню стаття 670 ЦК України щодо повернення відповідачем оплати за товар на суму 495 209,74 грн, який він не поставив позивачу 2 за договором про закупівлю.
7.7. Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач наполягає на тому, що господарські суди помилково не застосували до спірних правовідносин імперативних приписів абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України, які передбачають двосторонню реституцію як наслідок недійсності правочину. Скаржник доводив, що, визнаючи недійсними додаткові угоди до договору про закупівлю, суд з метою виконання абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України мав зобов'язати постачальника повернути споживачу грошові кошти, сплачені за поставлену відповідно до цих додаткових угод електричну енергію, а споживача - повернути постачальнику товар, отриманий на підставі спірних угод. Однак суд застосував лише положення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та поширив наслідки недійсності оспорюваних правочинів тільки на одну з їх сторін - споживача електричної енергії, проігнорувавши при цьому приписи абзацу другого частини першої статті 216 та пункту 1 частини третьої статті 1212 цього Кодексу.
7.8. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
7.9. Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
7.10. Відповідно до частин першої - третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
7.11. У частині другій статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
7.12. Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.13. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
7.14. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.15. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.16. У частині четвертій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
7.17. Згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019, що діяли станом на момент укладення додаткових угод № 1, 2, 4, 5 в період з 15.01.2021 до 15.03.2021, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
7.18. Відповідно до приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 1530-IX від 03.06.2021, що діє з 26.06.2021, зокрема при укладенні сторонами додаткових угод № 6- 11 в період з 19.08.2021 до 29.10.2021, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
7.19. Отже, із внесенням Законом № 1530-IX від 03.06.2021 змін до Закону України "Про публічні закупівлі" не змінилося правове регулювання порядку внесення змін до договору про закупівлю товарів для забезпечення потреб держави і територіальних громад у контексті граничного розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), до якої може бути збільшено ціну товару, яку погоджено в умовах основного договору, у разі її коливання на ринку. При цьому Законом № 1530-IX від 03.06.2021 розширено визначення моменту, з яким пов'язується періодичність можливого збільшення ціни товару, що постачається за наслідком проведення публічних закупівель, порівняно із попередньою редакцією пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" згідно із Законом № 114-IX від 19.09.2019, а саме: збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку допускається не частіше ніж один раз на 90 днів, що відраховуються з моменту підписання договору про закупівлю або з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
7.20. При застосуванні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" суд касаційної інстанції звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88- 90, 57) у подібних правовідносинах зі справою, що розглядається, про таке.
7.21. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
7.22. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовилися. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договору або уклали б його на інших умовах.
7.23. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
7.24. В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного і прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
7.25. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди, застосувавши до спірних правовідносин положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", дійшли висновку, що істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. При цьому коливання ціни товару на ринку як підстава для збільшення ціни за одиницю товару має бути обґрунтоване і підтверджене постачальником офіційними даними про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" на внутрішньому ринку та інші показники, які склались у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному сайті ДП "Оператор ринку".
7.26. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, по суті позовних вимог прокурора, суди дійшли висновку про недійсність оспорюваних правочинів як таких, що суперечать пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", позаяк унаслідок укладення десяти спірних додаткових угод загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії для споживача склало більш як 210 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при вчиненні договору про закупівлю.
7.27. Суди зазначили, що недійсність додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються основним договором. Отже, постачання електричної енергії споживачу та його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов договору про закупівлю, а саме з розрахунку 1,7804362 грн за 1 кВт/год. Разом з тим за договором про закупівлю № 143 від 15.01.2021 відповідач поставив позивачу 2 електричну енергію в обсязі 521 600,082 кВт/год, за яку позивач 2 сплатив 1 423 885,41 грн, тобто на 495 209,74 грн більше, ніж передбачено основним договором за такий обсяг електричної енергії (521 600,082 кВт/год * 1,7804362 грн = 928 675,67 грн).
7.28. Що ж до визначення подібних правовідносин у контексті застосування пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до зазначеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин.
7.29. Предметом розгляду у справі № 904/1557/23, що переглядається, є визнання додаткових угод недійсними та стягнення з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" 495 209,74 грн як таких, що були безпідставно одержані відповідачем за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії.
7.30. У справах № 927/491/19, № 922/2321/22 розглядалися спори у подібних правовідносинах з аналогічним предметом спору (про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів) зі справою, що переглядається, тому висновки Верховного Суду у зазначених справах є релевантними при розгляді спору у справі № 904/1557/23.
7.31. Проте у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 містяться протилежні / неузгоджені висновки із висновками, вміщеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах у спорі щодо недійсності додаткових угод до договору про закупівлю, якими збільшено ціну на товар порівняно з основним договором, та стягнення коштів.
7.32. Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (у подібних до цієї справи № 904/1557/23 правовідносинах), ухваленій вже після прийняття об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, задовольняючи позов в частині стягнення коштів, керувалася, зокрема, положеннями частини 1 статті 216, частиною 1 статті 1212, пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на те що: оспорювані додаткові угоди є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 і відповідачем щодо ціни електричної енергії за одиницю товару мали регулюватися договором, позивач-2 сплатив відповідачеві вартість електричної енергії згідно з ціною, визначеною у додаткових угодах, - дійшла висновку, що грошові кошти в сумі, заявленій до стягнення, є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу-2, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Тобто у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду сформульовала висновок у подібних правовідносинах щодо застосування норм матеріального права, зазначених скаржником у касаційній скарзі.
7.33. Отже, Верховний Суд надав правовий висновок стосовно застосування приписів абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України, пункту 1 частини 3 статті 1212 цього Кодексу.
7.34. Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
7.35. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
7.36. З огляду на викладене касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу.
7.37. Верховний Суд ураховує доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, оскільки позиція позивача узгоджується з наведеним у цій ухвалі.
7.38. При розгляді цієї справи Верховний Суд бере до уваги, що однією з основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід'ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.
7.39. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні із принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнає держава, та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає у тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.
7.40. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
7.41. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
7.42. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
7.43. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраних скаржником підстав касаційного оскарження виходить з того, що скаржник не аргументував і не доводив у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду та не обґрунтовували наявної необхідності забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
7.44. Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від resа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржник не зазначив й не обґрунтував.
7.45. У справі "Sunday Times v. United Kingdom" ЄСПЛ указав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" означає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та моральні засади суспільства.
7.46. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
7.47. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
7.48. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
7.49. Разом із тим суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
7.50. Колегія суддів суду касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
7.51. За наведених обставин згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі № 904/1557/23, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу Суд встановив, що наявний висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, на відсутність якого вказав скаржник при обґрунтуванні підстави для касаційного оскарження згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 904/1557/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Жайворонок