20 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/1135/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
на рішення Господарського суду Донецької області
у складі судді Лейби М.О.
від 26.12.2023
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Фоміної В.О., Крестьянінова О.О., Шевель О.В.,
від 16.04.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 1 001 495 985,16 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу,
За участю представників:
від позивача: Будник Б.А.,
від відповідача: Авчиєв Т.О., Суворова О.О.,
від третьої особи: не з'явилися,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») 1 001 495 985,16 грн вартості безпідставно набутого майна (природного газу) та 939 400,00 грн витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно спожив належний позивачу природний газ у березні та квітні 2021 року вартістю 1 001 495 985,16 грн, яка залишається неоплаченою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскільки у зв'язку з невиконанням ОКП "Донецьктеплокомуненерго" умов пункту 11 Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867, як це визначено договорами постачання природного газу, укладеними 25.09.2020 між позивачем та відповідачем, у березні та квітні 2021 року отримання відповідачем природного газу на підставі договорів ПСО не здійснювалося, тому у цей період природний газ набутий відповідачем без достатньої правової підстави.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (споживач) було укладено договори постачання природного газу від 25.09.2020 №20/21-4001-ТЕ-6, №20/21-4002-ТЕ-6/8, №20/21-4003-БО-6, №20/21-4004-БО-6/8, №20/21-4005-КП-6, №20/21-4006-КП-6/8, №20/21-4007-РО-6 (з додатковими угодами до них), керуючись Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі - Положення №867).
Відповідно до пункту 2.1. договору №20/21-4001-ТЕ-6, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 111021,526 тис. куб.м., в тому числі березень 2021 року в обсязі 17117,703 тис. куб. м., квітень 2021 року в обсязі 3257,884 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 2.1. договору №20/21-4002-ТЕ-6/8, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 69,422 тис. куб.м., в тому числі за березень 2021 року в обсязі 10,702 тис. куб. м., за квітень 2021 року в обсязі 2,038 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 2.1. договору №20/21-4003-БО-6, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 21263,488 тис. куб.м., в тому числі за березень 2021 року в обсязі 3278,960 тис. куб. м., за квітень 2021 року в обсязі 646,320 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 2.1. договору №20/21-4004-БО-6/8, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 491,548 тис. куб.м., в тому числі за березень 2021 року в обсязі 75,781 тис. куб. м., за квітень 2021 року в обсязі 14,416 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 2.1. договору №20/21-4005-КП-6, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 6021,943 тис. куб.м., в тому числі за березень 2021 року в обсязі 931,039 тис. куб. м., за квітень 2021року в обсязі 179,573 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 2.1. договору №20/21-4006-КП-6/8, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 24,538 тис. куб.м., в тому числі за березень 2021 року в обсязі 3,783 тис. куб. м., за квітень 2021 року в обсязі 0,719 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 2.1. договору №20/21-4007-РО-6, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 31,036 тис. куб.м., в тому числі за березень 2021 року в обсязі 4,785 тис. куб. м., за квітень 2021 року в обсязі 0,911 тис. куб. м.
Пунктом 3.2. договорів, визначено, що постачання природного газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання всіх таких умов: 1) виконання споживачем вимог пункту 11 Положення; 2) включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі Оператора ГТС. Включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення; 3) відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Згідно з пунктом 3.3. договорів, якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно пункту 2.1. цього договору обсяг (об'єм) природного газу.
За умовами пункту 3.4. договорів при настанні обставин, визначених пунктом 3.3. договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газопостачання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 12 договору, а також оператору ГРМ, зазначеному в п.2.6. договору. Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні.
Відповідно до пункту 3.5. договорів відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення, покладаються виключно на споживача.
Згідно з підпунктами 4, 5 пункту 6.2. договорів, споживач зобов'язується самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 10% від замовлених без їх коригування, шляхом підписання додаткової угоди, самостійно припиняти (обмежити) використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором про постачання природного газу, перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1. цього договору, без їх коригування додатковою угодою, не включення/виключення споживача до/з Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС, а також у інших випадках передбачених договором та законодавством.
Відповідно до пункту 10.6. цих договорів, сторони зафіксували, що договори з усіма додатками і доповненнями, складені за повного розуміння предмета та умов договору.
Таким чином, у цих договорах сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється за умови дотримання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» вимог пункту 11 Положення №867, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного газу у випадку порушення вимог щодо розрахунків.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (пункт 11.1).
Позивач зазначає, що відповідач порушив вимоги пункту 11 Положення №867, а саме відповідно до укладених між ним та НАК «Нафтогаз України» договорів станом на 23.02.2021 рівень розрахунків становив - 74%, а розмір заборгованості становив 1 045 971 389,98 грн; станом на 23.03.2021 рівень розрахунків становив - 72%, а розмір заборгованості становив 1 205 308 189,98 грн. Відтак, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не було виконано умови щодо розрахунків.
Крім того, між НАК «Нафтогаз України» та споживачем договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором не укладались.
Також споживачем не було подано позивачу графіки погашення заборгованості.
На переконання НАК «Нафтогаз України» вказане свідчить про невиконання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» жодної з умов пункту 11 Положення №867. У зв'язку з цим у позивача не було правових підстав постачати відповідачу природний газ у березні-квітні 2021 року, а у відповідача виник обов'язок самостійно припинити використання природного у зазначеному періоді.
23.12.2019 між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (ТОВ «Оператор ГТС») укладено договір на транспортування природного газу №1907000468.
Відповідно до положень пунктів 8.4., 9.3., 9.6. договору №1907000468 АТ «НАК «Нафтогаз України» має сплатити ТОВ «Оператор ГТС» вартість добових небалансів на підставі надісланого рахунку, навіть за умови незгоди з вартістю добових небалансів, а також ще до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.
Відповідно до положень пунктів 9.1., 9.2. договору №1907000468 у разі виникнення у АТ «НАК «Нафтогаз України» добового небалансу ТОВ «Оператор ГТС» здійснює купівлю/продаж природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» в обсягах добового небалансу.
31.03.2021 ТОВ «Оператор ГТС» складено односторонній акт №03-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року (далі акт №03-2021).
У відповідності до змісту акту №03-2021, ТОВ «Оператор ГТС» на підставі договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягом 49 144 179,14 куб.м. на загальну суму 457 324 576,13 грн (з них 25 946 866,33 куб.м. відібраних ОКП «Донецьктеплокомуненерго» у березні 2021 року).
20.04.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснено оплату ТОВ «Оператор ГТС» 457 324 576,13 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року згідно з актом №03-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.04.2021.
30.04.2021 ТОВ «Оператор ГТС» складено односторонній акт №04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року (далі Акт №04-2021).
Як зазначає позивач, у відповідності до змісту акту №04-2021, ТОВ «Оператор ГТС» на підставі договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» (з них 4 238 395,86 куб.м. відібраних ОКП «Донецьктеплокомуненерго» у квітні 2021 року).
20.05.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснено оплату ТОВ «Оператор ГТС» 238 068 148,23 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року згідно з актом №04-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.05.2021.
Позивач зазначає, що у спірний період споживач безпідставно набув природний газ з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», та спожив його в момент отримання, такий природний газ не може бути повернений позивачу в натурі, тому споживач має відшкодувати його вартість.
Вартість безпідставно набутого споживачем природного газу становить 1 001 495 985,16грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Донецької області рішенням від 26.12.2023 у справі № 905/1135/23 позов задовольнив частково.
Стягнув з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 483 193 181,52 грн вартості безпідставно набутого майна-природного газу та 453 233,64 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог, відмовив.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у відповідача були правові підстави на відбір газу у спірний період, суд приходить до висновку, про відсутність у відповідача правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, а отже відповідач безпідставно здійснив відбір природного газу, що належав АТ «НАК «Нафтогаз України» в загальному обсязі 30275262,19 куб.м. у березні-квітні 2021 року.
Оскільки природний газ не може бути повернений в натурі, правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини 2 статті 1213 ЦК України.
Розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.
При вирішенні даного спору, суд застосував ціну на природний газ станом на грудень 2023 року - 15 960,00 грн з ПДВ за тис. куб. м. та встановив, що вартість природного газу яка підлягає відшкодуванню позивачеві становить 483 193 181,52 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2024 рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/1135/23 залишив без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 905/1135/23, у якій просило їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 287, пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосував норму статті 1212 ЦК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 905/1748/19, відповідно до якого «з огляду на правову природу спірних правовідносин та суб'єктний склад їх учасників, наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, відповідачем та AT "НАК "Нафтогаз України", в яких були визначені планові обсяги постачання/транспортування природного газу для відповідача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження відповідачем майна позивача».
Зазначив що споживання відповідачем природного газу у березні-квітні 2021 року відбулося виключно на підставі договорів, тому належним способом судового захисту у цьому спорі є стягнення заборгованості в рамках укладених договорів, яке регламентується статтями 625 та 629 ЦК України.
Вказав, що суди не врахували п.3 Гл.5 Розділу IV Кодексу ГТС відповідно до якого у разі якщо постачальник із спеціальними обов'язками з причин заборгованості споживача (неналежних розрахунків) хоче відмовитись від фізичного постачання природного газу такому споживачу в певному періоді постачання, він повинен ініціювати заходи з припинення (обмеження) газопостачання такому споживачу відповідно до Правил постачання природного газу. У березні та квітні 2021 року позивач не припинив фізичне постачання природного газу відповідачу. При цьому АТ «Донецькоблгаз», відповідно до умов укладеного договору розподілу з відповідачем, розподілив цей газ відповідачу.
Зазначив, що в порушення статті 86 ГПК України, суди не надали оцінки наступним доказам позивача:
- прейскуранту за березень 2021 року та прейскуранту за квітень 2021 року;
- листу ТОВ «Оператора газотранспортної системи України» від 06.05.21
№ТОВВИХ-21-5147;
- договору розподілу від 30.12.2015 №юр/3019;
- актам розподілу за березень 2021 року, за квітень 2021 року.
В порушення ст.236 ГПК України (Законність і обґрунтованість судового рішення) ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судами не враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справі № 905/1748/19 від 01.09.2021, у справі №905/748/18 від 04.07.2019, у справі № 910/1997/18 від 12.12.2019.
Судами не повно та не всебічно з'ясовані обставини, на які відповідач посилався, як на підставу своїх заперечень, не надано оцінку аргументам відповідача стосовно: неналежного судового захисту позивача; застосуванню договірної ціни згідно прейскурантів на газ; фактично спожитих об'ємів природного газу у спірний період; наявності судових рішень, відповідно до яких частина об'ємів природного газу, спожитого відповідачем у березні-квітні 2021 року була безпідставно донарахована АТ «Донецькоблгазом» та фактично не споживалася відповідачем.
Вказав на порушення судами ст.227 ГПК України, оскільки відповідачем при розгляді справи № 905/1135/23 у суді першої інстанції було подано клопотання про зупинення розгляду справи, яке судом не було задоволено та розгляд справи не був зупинений. Відповідач вважає, що для прийняття законного рішення по справі № 905/1135/23 необхідно було дочекатися завершення розгляду 13 судових справ за позовами відповідача до АТ «Донецькоблгаз» про оскарження незаконних донарахувань об'ємів газу за березень-квітень 2021 року АТ «Донецькоблгазом» (905/528/23, 905/539/23, 905/555/23, 905/540/23, 905/556/23, 905/559/23, 905/602/23, 905/613/23, 905/614/23, 905/627/23, 905/686/23, 905/684/23, 905/685/23).
Відповідач вважає недоведеними обставини щодо відбору ним у березні-квітні 2021 року природного газу саме у розмірі 30275262,19 куб.м., наполягає, що вказаний позивачем об'єм природного газу не був фактично спожитий відповідачем за березень-квітень 2021 року.
Зазначає, що судами не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.10.2023 у справі № 904/3855/21, відповідно до яких внесення змін до інформаційної платформи щодо обсягів споживання природного газу за минулий період можливо. Тому відповідач має всі законні права звернутися з відповідною позовною заявою до АТ «Донецькоблгазу» щодо зобов'язання внесення коригувань до інформаційної платформи, а саме зменшення обсягу споживання на 3 389 766,05 куб.м.газу. Тобто висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам суду касаційної інстанції у аналогічній справі.
Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно враховано постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а саме, не враховано пункт 166 цієї постанови, відповідно до якого оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог є ч. 1 ст.670 ЦК України, а ст. 1212 ЦК України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
Також, що при наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем (7 договорів на постачання природного газу), застосування судом ціни на газ, іншої, ніж передбачено укладеними договорами є безпідставним та незаконним.
Також вказує, що у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що газ, визнаний судами безпідставним майном, є газом саме позивача.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Вказав, що правовідносини у справі № 905/1748/19 не є подібними до правовідносин у справі №905/1135/23, ані за змістовним критерієм, який є основним, ані за суб'єктним та об'єктним критеріями, які є додатковими, а тому висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2021 обґрунтовано не були враховані судами попередніх інстанцій.
Правовідносини у справі №905/1748/19 виникли у період 2016-2017 років, коли спеціальні обов'язки з постачання природного газу були покладені на АТ «НАК «Нафтогаз України» Положенням № 758 разом з Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 та № 742-р від 05.10.2016, які передбачали отримання споживачем природного газу незалежно від дотримання ним рівня розрахунків з Компанією.
В той же час, правовідносини у справі № 905/1135/23 виникли у 2021 році, коли спеціальні обов'язки з постачання природного газу були покладені на АТ «НАК «Нафтогаз України» Положенням № 867, пункт 11 якого передбачав можливість отримання споживачем природного газу виключно за умови належних та своєчасних розрахунків з Компанією.
Поряд з цим, правовідносини у справі № 905/1748/19 були врегульовані Кодексом ГТС в редакції минулих років щодо місячних небалансів та відбулися за участі оператора газотранспортної системи - АТ «Укртрансгаз».
В той же час, правовідносини у справі № 905/1135/23 врегульовані чинною редакцією Кодексу ГТС, яка вже передбачає функціонування інформаційної платформи Оператора ГТС та добове балансування, а функції оператора газотранспортної системи вже виконує ТОВ «Оператор ГТС».
Вищевикладене додатково підтверджує, що правовідносини у справах не є подібними.
Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України то відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.02.2023 у справі № 916/47/22, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Оскільки відповідач набув природний газ, діючи як всупереч меті і юридичному змісту договорів на постачання природного газу, так і всупереч Положенню №867, тобто за відсутності правової підстави, то сама лише наявність цих договорів не може свідчити про віднесення спірних правовідносин до договірних, тому суди обґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України.
Згідно з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 29.05.2019 у справі № 906/567/18, природний газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання та не може бути повернута в натурі, на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України має відшкодовуватися її вартість.
Згідно з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.12.2021 у справі № 916/1577/19, відповідно до положень ст. 1213 ЦК України суд може використовувати актуальні ціни на природний газ на момент вирішення спору по суті та прийняття рішення.
Згідно з умовами договорів про постачання природного газу та Правилами постачання природного газу саме відповідач був зобов'язаний контролювати використання газу та самостійно припиняти його використання у випадку порушення строків розрахунків з відповідачем.
ТОВ «Оператор ГТС» підтвердило, що АТ «НАК «Нафтогаз України» було врегульовано обсяги добових небалансів за березень та квітень 2021 року. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що у березні - квітні 2021 року природний газ був відібраний ОКП «Донецьктеплокомуненерго» саме з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», однак без згоди останнього та не на підставі договорів.
У відзиві на позовну заяву ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не заперечувало проти обставин відбору природного газу у спірний період саме з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», а тому в силу положень ч. 4 ст. 165 ГПК України, відповідач не в праві заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, яка в силу приписів закону є достовірним джерелом інформації об'ємів розподіленого природного газу.
Згідно з відомостями інформаційної платформи у березні 2021 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» було відібрано природний газ обсягом 25 946 866,33 куб. м. та у квітні 2021 року природний газ обсягом 4 328 395,86 куб. м., а разом усього 30 275 262,19 куб.м.
Посилання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/2080/21 та справі № 905/2122/21 є необґрунтованими оскільки відповідні рішення не стосуються спірних правовідносин та ними не вносяться будь-які зміни до обсягів відібраного ОКП «Донецьктеплокомуненерго» природного газу.
Судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в зупиненні розгляду справи №905/1135/23, оскільки справи №905/528/23, №905/539/23, №905/555/23, №905/540/23, №905/556/23, №905/559/23, №905/602/23, №905/613/23, №905/614/23, №905/627/23, №905/686/23, №905/684/23, №905/685/23 не стосуються спірних правовідносин, що виникли між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго».
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій
У цій справі спір виник з приводу застосування норм статей 1212, 1213 ЦК України, які на думку відповідача не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, оскільки споживання відповідачем у березні 2021 року та квітні 2021 року природного газу відбулося виключно на підставі договорів постачання природного газу, укладених з позивачем на виконання вимог «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018.
Відповідач, в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосував норму статті 1212 ЦК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 905/1748/19, відповідно до якого «з огляду на правову природу спірних правовідносин та суб'єктний склад їх учасників, наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, відповідачем та AT "НАК "Нафтогаз України", в яких були визначені планові обсяги постачання/транспортування природного газу для відповідача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження відповідачем майна позивача».
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається.
Так правовідносини у справі № 905/1748/19 не є подібними до правовідносин у справі №905/1135/23, ані за змістовним критерієм, який є основним, ані за суб'єктним та об'єктним критеріями, які є додатковими, а тому висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2021 обґрунтовано не були враховані судами попередніх інстанцій.
У справі № 905/1748/19 з позовом до суду звернулося Акціонерне товариство "Укртрансгаз" у якому, зокрема, просило стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" вартість безпідставно набутого майна - природного газу. Позов мотивовано тим, що відповідачем з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Донецькоблгаз" (третя особа 2) здійснено відбір природного газу у травні - листопаді 2016 року, лютому, травні - грудні 2017 року за відсутності постачальника природного газу та без оформлення договірних відносин з позивачем.
Тобто правовідносини у справі №905/1748/19 виникли у період 2016-2017 років, коли спеціальні обов'язки з постачання природного газу були покладені на АТ «НАК «Нафтогаз України» Положенням № 758 разом з Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 та № 742-р від 05.10.2016, які передбачали отримання споживачем природного газу незалежно від дотримання ним рівня розрахунків з Компанією.
Також правовідносини у справі №905/1748/19 були врегульовані Кодексом ГТС в редакції минулих років щодо місячних небалансів та відбулися за участі оператора газотранспортної системи - АТ «Укртрансгаз».
У справі №905/1748/19, суд, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, констатував, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.
Подібних обставин у справі №905/1135/23 не встановлено.
Правовідносини у справі №905/1135/23 виникли у 2021 році, коли спеціальні обов'язки з постачання природного газу були покладені на АТ «НАК «Нафтогаз України» Положенням №867, пункт 11 якого передбачав можливість отримання споживачем природного газу виключно за умови належних та своєчасних розрахунків з Компанією.
А також врегульовані чинною редакцією Кодексу ГТС, яка вже передбачає функціонування інформаційної платформи Оператора ГТС та добове балансування, а функції оператора газотранспортної системи вже виконує ТОВ «Оператор ГТС».
Наведений відповідачем у касаційній скарзі висновок у справі № 905/1748/19, який на його думку не був врахований судами попередніх інстанцій, не є висновком про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а є висновком щодо оцінки встановлених обставин справи.
У постанові від 01.09.2021 у справі № 905/1748/19 Верховний Суд висновок про застосування норм статей 1212 - 1213 ЦК України не формував, зазначивши про наявність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, прийнятій у подібних правовідносинах, підстав відступати від яких він не вбачає.
Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.09.2021 у справі № 905/1748/19, є помилковими, оскільки подібність правовідносин у цій справі та справі № 905/1135/23 не підтвердилась.
З цих же підстав висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 04.07.2019 у справі №905/748/18, стосовно того, що обов'язок щодо безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню є безальтернативним для ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і має виконуватися не зважаючи на рівень розрахунків для забезпечення населення теплом в опалювальний період. Тому ПАТ "НАК Нафтогаз України" було зобов'язане постачати природний газ виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це в силу положень Розпорядження КМУ від 04.10.2017 р. №720-р є обов'язком ПАТ "НАК Нафтогаз України", а не правом, є таким, що прийнятий не у подібних до справи № 905/1135/23 правовідносинах.
Безпідставним є і посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/1997/18, спір у якій виник з приводу визнання недійсним генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів, договору купівлі-продажу цінних паперів з тих підстав, що вони суперечать Положенню про порядок іноземного інвестування, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280, щодо можливості здійснення іноземного інвестування в грошовій формі в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів.
Тобто правовідносини у справі № 910/1997/18 та у справі № 905/1135/23 не є подібними.
Крім того, саме лише зазначення у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/1997/18 про те, що способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Помилковими є і доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що отримана відповідачем оплата за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини 1 статті 670 ЦК України, а не статті 1212 ЦК України з огляду на встановлення факту нікчемності укладених між сторонами додаткових угод. Відповідних обставин у справі № 905/1135/23 встановлено не було.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, однак наведені ним доводи про наявність постанов Верховного Суду, які містять висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який не був врахований судами попередніх інстанцій, свого підтвердження не знайшли. Інших підстав для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у справі № 905/1135/23, зокрема, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, скаржник не визначив, у зв'язку з чим Верховний Суд, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений правових підстав для перевірки правильності застосування судами норм статтей 1212, 1213 ЦК України у спірних правовідносинах.
Отже, враховуючи, що доводи відповідача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, адже вони стосуються правовідносин, які не є подібними, це є підставою для закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.
Доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №910/18264/20, від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.
Отже, оскільки підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, доводи касаційної скарги відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору з цих підстав.
Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи що встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що у суді першої інстанції ним було подано клопотання про зупинення розгляду справи до завершення розгляду 13 судових справ за позовами відповідача до АТ «Донецькоблгаз» про оскарження незаконних донарахувань об'ємів газу за березень-квітень 2021 року АТ «Донецькоблгазом» №№905/528/23, 905/539/23, 905/555/23, 905/540/23, 905/556/23, 905/559/23, 905/602/23, 905/613/23, 905/614/23, 905/627/23, 905/686/23, 905/684/23, 905/685/23, яке в порушення вимог статті 227 ГПК України судом не було задоволено.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. п. 8.11, 8.12 постанови від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 сформулював висновок про те, що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19).
На виконання наведених вимог суд першої інстанції надав оцінку доводам відповідача щодо необхідності зупинення провадження у справі та дійшов правильного висновку про відсутність обставин, що унеможливлюють розгляд справи №905/1135/23 в межах заявлених у даній справі позовних вимог, та таких, які перешкоджають суду самостійно здійснити оцінку зібраних у справі матеріалів.
Правильно зазначив, що доводи відповідача про те, що розгляд інших судових справ, перелік яких наведено у клопотанні, буде впливати на підстави та розмір заявлених позовних вимог, не свідчить про неможливість розгляду цієї справи.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення, додаткове рішення та постанови суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційне провадження у справі № 905/1135/23, відкрите за касаційною скаргою Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 905/1135/23 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй