Дата документу 26.06.2024Справа № 643/1547/21
Провадження № 2/554/1584/2024
26 червня 2024 року м.Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючої судді Гольник Л.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сарапас Наталя Борисівна, про розірвання договору довічного утримання (догляду), визнання права власності, скасування обтяження на нерухоме майно, -
01.02.2021 року позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду), визнання права власності, скасування обтяження на нерухоме майно, в якому просила розірвати договір довічного утримання (догляду) від 20.11.2020, укладений між нею та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сарапас Н.Б., зареєстрований у реєстрі за №1686; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати обтяження на нерухоме майно за договором від 20.11.2020., а саме заборону відчуження зазначеної квартири, накладену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н.Б., зареєстровану в реєстрі за №1687.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова Тимош О.М. від 04.02.2021 відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова Тимош О.М. від 01.04.2021 закрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 19 вересня 2022 року справу прийнято до провадження судді Гольник Л.В.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 05 липня 2023 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сарапас Наталя Борисівна, про розірвання договору довічного утримання (догляду), визнання права власності, скасування обтяження на нерухоме майно. Викликано у судове засідання свідка ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
25.06.2024 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Куснер Н.О., в якому прохала дати доручення Красногвардійському районному суду м.Дніпропетровська про допит свідка ОСОБА_3 , оскільки остання проживає в м.Дніпропетровську, немає коштів на оплату дороги, щоб прибути в судове засідання особисто.
Дослідивши надану заяву, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.ст.116,117 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та(або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 02.05.2019 року під час розгляду справи №3д/9901/2/19, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів згодом або засіб доказування може бути втрачений.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя) розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення доказів визначені ч.1 ст.117 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні та обґрунтування необхідності забезпечення доказів, спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Однак, у порушення п.5 ч.1 ст.117 ЦПК України, подана заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів, оскільки позивачем не наведено обставин на підтвердження того, що цей засіб доказування може бути втрачений у майбутньому чи подання його до суду стане згодом неможливим чи утрудненим.
Фактично представником позивача ставиться питання про витребування доказу, хоча поняття «витребування» та «забезпечення» доказів не є тотожними.
Відповідно до ч.4ст.117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Разом з цим, суд роз'яснює, що згідно вимог ст.11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи віддаленість місця знаходження свідка, суд роз'яснює про можливість розгляду справи в режимі відеоконференції, що пов'язано із складнощами у явці свідка до Октябрського районного суду м.Полтави для розгляду даної цивільної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116-118, 258-260 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача адвоката Куснер Н.О. про забезпечення доказів - повернути заявнику.
Роз'яснити представнику позивача, що учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Суддя Л.В.Гольник