Справа № 541/2078/24
Провадження № 1-кп/541/230/2024
20 червня 2024 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
представника служби у справах дітей Миргородської міської ради ОСОБА_7 ,
представника сектору ювенальної превенції Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 ,
психолога ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Миргороді клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550000098 від 24.01.2024 (з даного кримінального провадження виділені матеріали за № 12024170550000445 від 24.04.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України) за ознаками суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 361 КК України, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, громадянина України, учня 9-го класу опорного закладу освіти «Миргородський ліцей «Лінгвіст» Миргородської міської ради, неодруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 30.11.2023 за ч. 4 ст. 185, ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік;
22.01.2024 близько 20 години 00 хвилин неповнолітній ОСОБА_4 , перебуваючи у лікувальній палаті № 6 КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, що за адресою: вул. Гоголя 172, м. Миргород, з дозволу власника ОСОБА_10 тимчасово взяв мобільний телефон Теcno Povа 2, з метою використання мобільного додатку соціальної мережі «Instagram».
У подальшому, неповнолітній ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, близько 00 годин 30 хвилин 23.01.2024, використовуючи мережу Інтернет та мобільний телефон марки Теcno Povа 2, шляхом подолання систем логічного захисту автоматизованої системи мобільного телефону, ввів пароль-доступу користувача та отримав доступ до карткових рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_2 АТ «А-Банк», здійснивши несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілого в зазначеній автоматизованій системі.
Після чого, неповнолітній ОСОБА_4 усвідомлюючи, що заволодіння коштами потерпілого, які зберігаються у безготівковій формі на його розрахунковому рахунку можливе лише шляхом складання та використання платіжних доручень (платіжних інструкцій) в електронному вигляді, вирішив здійснити підробку електронних документів на переказ.
З цією метою, ОСОБА_4 , використовуючи належний потерпілому ОСОБА_10 мобільний телефон «Теcno Povа 2» та мережу Інтернет, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період часу з 00 годин 30 хвилин по 05 годин 30 хвилин 23.01.2024 підробив електронні платіжні документи - платіжні інструкції: № 079113DF; № 07911475; № 0791154D; № 079117С5; № 07911866; № 07911909; № 07911938; № 07910ВЕ2 ; № 07911В67 ; № 07911В54 ; № 07911В1F; № 07911С06 ; № 07912086; № 07910С5Е; № 07910D44 ; № 07912022; № 07911FDА та № 828952_50_217152.128, у яких зазначив завідомо недостовірні відомості щодо наміру платника (потерпілого) здійснити з власних карткових рахунків у встановленому порядку перерахунок коштів, на рахунки отримувачів.
Отже, ОСОБА_4 в період часу з 00:30 по 05:30 здійснив одну транзакцію з карткового рахунку НОМЕР_1 АТ «А-Банк» ОСОБА_10 перерахувавши на власний рахунок - номер картки НОМЕР_9 кошти в сумі 1854 гривні 28 копійок, а також 16 транзакцій з карткового рахунку НОМЕР_2 АТ «А-Банк» ОСОБА_10 , перерахувавши кошти на власний абонентський номер мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_10 - 400 грн, на банківські рахунки третіх осіб в загальній сумі 5709 гривень 01 копійка. А саме, 23.01.2024 ОСОБА_4 перераховано грошові кошти:
00:30 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 1500 грн;
00:32 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 499 грн;
00:36 на банківську картку № НОМЕР_12 у сумі 500 грн 50 коп;
00:49 на банківську картку № НОМЕР_9 у сумі 501 грн 27 коп;
00:52 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 50 грн;
00:55 на банківську картку № НОМЕР_12 у сумі 350 грн;
00:56 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 11 грн;
00:58 на банківську картку № НОМЕР_13 у сумі 500 грн;
01:07 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 140 грн;
01:08 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 160 грн;
01:08 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 140 грн;
01:12 на банківську картку № НОМЕР_11 у сумі 499 грн 24 коп;
01:42 на банківську картку № НОМЕР_13 у сумі 249 грн;
02:28 на банківську картку № НОМЕР_13 у сумі 100 грн;
05:30 на банківську картку № НОМЕР_14 у сумі 509 грн.
Комісія за операцію з карткою А-Банку у терміналах інших банків становить 74 гривні 17 копійок.
Вищевказаними діями неповнолітній ОСОБА_4 таємно заволодів грошовими коштами, що належать ОСОБА_10 та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 8037 гривень 46 копійок (Матеріали щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України виділені за № 12024170550000445 від 24.04.2024).
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 361 КК України, а саме підробка документа на переказ та його використання, а також несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем.
Органом досудового слідства було проведено досудове розслідування за даним фактом та направлено до суду клопотання про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру, у зв'язку із вчиненням ним суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200 та ч. 1 ст. 361 КК України, оскільки він не досягнув віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінованих йому суспільно-небезпечних діянь визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, та пояснив, що використовуючи телефон належний потерпілому, дійсно заволодів його коштами, які зберігалися у безготівковій формі на його розрахунковому рахунку, шляхом здійснення підробки електронних документів на переказ.
Законний представник ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що шкода потерпілому відшкодована, неповнолітній ОСОБА_4 просив у потерпілого вибачення. Онук все зрозумів і перебуває під наглядом бабусі та дідуся, влаштувався на роботу і заробляє собі кошти. Він змінився, зустрічається з дівчиною, допомагає по господарству.
Захисник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру - адвокат ОСОБА_6 суду пояснив, що неповнолітній ОСОБА_4 визнає свою вину. Шкода завдана кримінальними правопорушеннями відшкодована в повному обсязі потерпілому законним представником. При вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала та просила застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.
Представник сектору ювенальної превенції Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 суду пояснила, що неповнолітнього ОСОБА_4 знає давно, він перебував на обліково-профілактичному обліку, як дитина що вчинила кримінальне правопорушення. Із ОСОБА_4 та його батьками весь час проводилася профілактична робота. Вважала, що проблема з неповнолітнім виникла у зв'язку із недостатнім наглядом батьків.
Представник служби у справах дітей Миргородської міської ради ОСОБА_7 пояснив, що родина неповнолітнього ОСОБА_4 тривалий час перебуває в полі зору працівників служби у справах дітей. Неповнолітній ОСОБА_4 перебував у відділі на обліку та був знятий, оскільки у бабусі були створені необхідні умови для дитини. В період проживання неповнолітнього в с. Зубівка, в достатній мірі не були створені належні умови для життя і розвитку дитини. За останній час відмічають позитивні зміни у відношенні дитини до ситуації. З огляду на його вік, щире зізнання та щире каяття, вважає за доцільне застосувати мінімальну міру покарання.
Психолог ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що на її думку неповнолітній обвинувачений щиро розкаюється, емоційно переживає ситуацію яка склалася та дана ситуація травматизуюча для нього, тому не доцільно продовжувати відбирати пояснення у неповнолітнього.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд кримінального провадження проводити у його відсутність. Повідомив, що завдані йому матеріальні збитки відшкодовані шляхом повернення коштів. Цивільний позов заявляти не бажає.
Судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_4 вищезазначених суспільно небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 361 КК України підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом.
Постановою про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 24.04.2024 року, якою матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12024170550000098 від 24.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550000441 від 24.04.2024 за ч. 1 ст. 361 КК України об'єднані в одне провадження під № 12024170550000098.
Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 24.04.2024 року, відповідно до якої з кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550000098 від 24.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України виділені матеріали оригінали документів, щодо вчинення неповнолітнім ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Протоколом огляду речей від 24.01.2024 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого оглянуто телефон марки Теcno моделі Povа 2, синього кольору, який згідно заяви добровільно надав для огляду працівникам поліції ОСОБА_10 , за допомогою якого було здійснено вхід до за стосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та виявлено зняття грошових коштів належних ОСОБА_10 шляхом перерахунку на банківські картки 17-ма транзакціями.
Відповідно висновку судово-психіатричної експертизи № 208 від 19.04.2024, ОСОБА_4 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді змішаного розладу поведінки та емоцій. В період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності і не виявляв ознаки недоумства. Наявний у ОСОБА_4 психічний розлад є таким, що не позбавляв його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння і не позбавляє здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. Застосуванню примусових заходів медичного характеру на даний час не потребує.
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.04.2024.
Копіями платіжних інструкцій з відображенням транзакцій по банківському рахунку ОСОБА_10 .
Постановою про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 03.06.2024 року, відповідно до якої матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12024170550000098 від 24.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України та № 12024170550000585 від 30.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України об'єднані в одне провадження під № 12024170550000098.
Розписками ОСОБА_10 про отримання 3 000 гривень та 5037 гривень 46 копійок в рахунок відшкодування шкоди завданої йому обвинуваченим ОСОБА_4 .
Аналізуючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що неповнолітній ОСОБА_4 , вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200 КК України, а саме несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, а також підробку документа на переказ та його використання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі дані, які характеризують неповнолітнього ОСОБА_4 , заслухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
На час вчинення ОСОБА_4 вищезазначених суспільно-небезпечних діянь останній мав повних 15 років.
Частиною 2 статті 97 КК України передбачено, що примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно статті 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 105 КК України суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
При ухваленні судового рішення щодо неповнолітнього суд повинен суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу ХІ КК України.
Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 10 Зауважень загального порядку № 10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей» прикладом якнайкращого забезпечення прав дитини є практика, коли традиційні цілі кримінального правосуддя, такі як покарання, поступаються місцем реабілітаційним та відновним цілям правосуддя у справах дітей - правопорушників.
До того ж, мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила») прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, що любі міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200 КК України на момент вчинення яких йому виповнилося 15 років, кримінальна відповідальність за які настає з 16 років та які, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до нетяжких злочинів.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку відділу «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради не перебуває, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у виді застереження.
Речові докази та процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст. ст. 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 369-372, 498, 500-501 КПК України, суд, -
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, громадянина України, учня 9-го класу опорного закладу освіти «Миргородський ліцей «Лінгвіст» Миргородської міської ради, неодруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, примусові заходи виховного характеру в зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діяння, передбачених ч. 1 ст. 200 та ч. 1 ст. 361 КК України у виді застереження.
Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяОСОБА_1