79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.06.2024 Справа № 914/1032/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго», м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів
про стягнення 27 850,98 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
19.04.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго», м. Львів до Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів про стягнення 27 850,98 грн.
Ухвалою від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.05.2024.
Ухвалою від 20.05.2024 суд відклав судове засідання на 13.06.2024.
Ухвалою від 13.06.2024 суд відклав судове засідання на 24.06.2024.
13.06.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» надійшли додаткові пояснення (вх. №15731/24 від 13.06.2024).
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.10.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір №30/10/20. На виконання умов вищевказаного договору 02.11.2020 відповідач поставив позивачу товар згідно видаткової накладної №ІТ-0000018 на загальну суму 672 105,80 грн, в тому числі ПДВ 112 017,63 грн. Позивачем товар було оплачено у повному обсязі. Водночас, відповідачем було зареєстровано податкові накладні лише на суму 84 166,65 грн. У зв'язку із наведеним, позивача було позбавлено права на включення суми ПДВ у розмірі 27 850,98 грн до податкового кредиту. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 27 850,98 грн збитків.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали також були розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
30.10.2020 між Приватним підприємством «Ілона-Транс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» (покупець) було укладено договір №30/10/20.
За цим договором продавець (відповідач) зобов'язується поставити будівельні матеріали згідно специфікації №1, включаючи транспортні послуги, а покупець (позивач) - прийняти і оплатити товар, доставлений до місця призначення у строки, передбачені цим договором.
02.11.2020 відповідачем здійснено позивачу поставку товару на загальну суму 672 105,80 грн (ПДВ - 112 017,63 грн), що підтверджується видатковою накладною №ІТ-0000018 від 02.11.2020.
На виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України відповідач зобов'язаний був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 112 017,63 грн.
Позивач здійснив повну оплату вартості товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій.
Водночас в ЄРПН податкові накладні були зареєстровані лише на суму ПДВ 84 166,65 грн, що підтверджується податковими накладними №1 від 26.10.2020, №2 від 26.10.2020, №1 від 02.11.2020, №2 від 06.11.2020, №3 від 09.11.2020, №4 від 13.11.2020, №5 від 16.11.2020, №6 від 27.11.2020, №1 від 30.11.2020.
19.10.2023 позивач надіслав відповідачу претензію, у якій просив протягом 10 днів зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму 27 850,98 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Стаття 201 ПК України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов'язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21.
Оскільки, відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 672 105,80 грн, то на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України відповідач зобов'язаний був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 112 017,63 грн.
Водночас, як встановлено судом, в ЄРПН податкові накладні були зареєстровані лише на суму ПДВ 84 166,65 грн.
В той же час відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Наведене правове регулювання та встановлені обставини справи дають підстави для висновку, що порушення порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що зазначені обставини позбавляють його можливості на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 27 850,98 грн до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України у зв'язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 27 850,98 грн.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
За таких обставин, суд приходить висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про відшкодування 27 850,98 грн збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 123, кв. 6 (ідентифікаційний код 22347253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго», м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14 (ідентифікаційний код 36079117) 27 850,98 грн збитків, 3 028,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 24.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 26.06.2024.
Суддя Мазовіта А.Б.