єдиний унікальний номер справи 531/1242/24
номер провадження 2-а/531/9/24
21 червня 2024 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Герцова О. М.
за участі секретаря судового засідання Капленко Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП №1085 від 19.04.2024 року, провадження по справі закрити та скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн., стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 розмір сплаченого судового збору у сумі 605,60 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 19.04.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №1085 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на позивача у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн., посилаючись на те, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 18.03.2024 року о 08 год 00 хв, чим порушив правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає оскаржувану постанову безпідставною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на те, що повістку від 17.03.2024 року без номера, яка зазначена в оскаржуваному протоколі, позивач не отримував та вона йому не вручалася, з її змістом він не знайомий і про те, що йому необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 18.03.2024 йому стало відомо лише 12.04.2024 року під час складання протоколу і то лише зі слів працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки її навіть не показали, а відтак зазначений документ не може бути належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, як і акт про відмову в отриманні повістки від 17.03.2024 року, оскільки обставини його складення та достовірність зазначеної інформації викликають у позивача об'єктивні сумніви що такі події мали місце.
Окрім того, у постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, а саме не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 чи не оновлення своїх військово- облікових даних, чи порушення військового обліку, чи проходження медичного огляду, тощо, а також документом, за яким особу встановлено, в постанові вказано довідку з ДОП СП ВП №3, яка не зазначена в переліку документів, що посвідчують особу згідно з приписами ст. 2 Закону України «Про документи України, що посвідчують особу та дають право виїзду за кордон». Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано належної оцінки доказам, а викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, направив до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
В даному випадку, суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, не здійснюючи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.4 ст. 227 КАС України.
Суд, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 19 квітня 2024 року, постановою №1085 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 громадянина ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Зі змісту постанови та копії протоколу про адміністративне правопорушення №1085 від 12.04.2024 відносно ОСОБА_1 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 був оповіщений та викликаний до четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 на 18 березня 2024 року для взяття на військовий облік за місцем реєстрації, звірки облікових даних, та з питань проходження медичного огляду.
ОСОБА_1 відмовився отримувати повістку в присутності свідків, про що складено відповідний акт про відмову отримувати повістку від 17.03.2024. У визначений строк 18 березня 2024 року ОСОБА_1 не з'явився, без поважних причин та не надав підтверджуючих документів про причини неявки, при цьому порушив вимоги п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Позивач вважає, що зазначена постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням КУпАП, а саме: під час розгляду справи не надано належної оцінки доказам, а викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.
Стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Приписами ч. 2 ст.210 КУпАП, передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Статтею 283 КУпАП, визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 245 КУпАП, встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У наведених положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно змісту протоколу №1085 від 12 квітня 2024 та копії акту про відмову отримання повістки від 17 березня 2024 встановлено, що 17 березня 2024 року старшим групи оповіщення четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 оголошена повістка ОСОБА_1 , яку останній відмовився отримувати, про що складено акт відмови в отриманні повістки. Відповідно до оголошеної повістки ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 18 березня 2024 року о 08 год. 00 хв. для взяття на військовий облік за місцем реєстрації, звірки облікових даних та з питань проходження медичного огляду.
Факт відмови в отриманні повістки підтверджується Актом відмови в отриманні повістки від 17.03.2024, складеного командиром третього відділення першого взводу охорони четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за участі свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
На підставі встановлених обставин, суд приходить до висновку, про відсутність поважних причин неприбуття позивача ОСОБА_1 18 березня 2024 року до четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звертає увагу що, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов'язок усіх громадян з'являтися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за повісткою у зазначений у повістці термін, а відтак суд вважає, що постанова № 1085 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.210 КУпАП, від 19 квітня 2024 року є правомірною, а накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст.210 КУпАПу вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.
Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 не має, а постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.210 КУпАП № 1085 від 19.04.2024 року винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до ст.139 КАС України, понесені витрати позивачем на оплату судового збору, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2,9,72-77,194,241-246,250, 286, 292, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративному суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 26 червня 2024 року.
Суддя О.М. Герцов