Єдиний унікальний номер: 357/15222/23
Провадження № 2/379/161/24
24 червня 2024 року м. Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Разгуляєвої О.В.,
при секретарі Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 59550,00грн набутих без достатньої правової підстави коштів, 4200грн. штрафних санкцій та сплачений судовий збір.
Позов мотивований тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір № 1712 від 17.12.2021 за умовами якого виконавець взяв на себе обов'язок по виготовленню меблів для дому загальною вартістю 84 000,00грн. На виконання умов договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 передоплату в розмірі 59 550,00грн. Однак, відповідачем після отримання передоплати не здійснено жодних дій по виконанню договору, зокрема не надано кінцеву версію проекту та не виготовлено вироби. Керуючись вказаними обставинами та правовими нормами, позивач листом від 31.10.2023 повідомив відповідача про відмову від договору № 1712 від 17.12.2021 та просив повернути кошти передані в якості попередньої оплати в розмірі 59 550,00грн, а також сплатити 5 % від загальної вартості виробів, що становить 4200грн (згідно п.4.5 договору). Вказаний лист відповідачем отримано 14.11.2023, однак залишено без реагування. В зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.
Рух справи у суді
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2023 справу розподілено головуючому судді Кошель Б.І.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.01.2024 справу за підсудністю надіслано для розгляду до Таращанського районного суду Київської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Таращанського районного суду Київської області від 19.03.2024 справу розподілено головуючому судді Разгуляєвій О.В.
Ухвалою суду від 20.03.2024 позовну заяву залишено без руху.
29.03.2024 надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Таращанського районного суду від 03 квітня 2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання на 23 квітня 2024 року о 11.00год.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи , повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 09 травня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23 травня 2024 року 14.00год.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 10 червня 2024 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи , повернуто відповідачу.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 21 червня 2024 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи , повернуто відповідачу.
Аргументи учасників справи
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на вимогах позову наполягає, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив, відзив на позов не надав, інших клопотань до суду не надходило.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (стаття 178 ч.8 ЦПК України).
Враховуючи вимоги ст.280 ч.1 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з"явився в судове засідання без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 17 грудня 2021 року між ОСОБА_2 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладений договір № 1712, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню меблів для дому: в подальшому вироби згідно побажань замовника та на підставі наступних додатків: ескіз (із зазначенням загальних розмірів); - специфікація (описує застосовані для виготовлення виробів матеріали і фурнітуру) (а.с.4-6).
Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, загальна проектна вартість виробів становить: з урахуванням вартості доставки і вартості робіт по монтажу виробів 84 000грн. Передоплата становить 59 550,00грн. та сплачується на момент підписання угоди. Доплата становить 24 450грн. та сплачується після встановлення на об'єкті замовника.
Запланована дата чистового заміру приміщення 17 грудня 2021року. Після виконання чистового заміру приміщення виконавець: надає замовнику протягом 5 робочих днів кінцеву версію проекту і специфікацію виробів. Попередній термін виготовлення виробів, без урахування часу на монтаж, становить 30 робочих днів з моменту підписання договору № 1712, за умови виконання п.2.2 та п.2.3 даного договору ( п.п.3.1-3.3договору).
Згідно п.4.5 договору, у разі затримки строків поставки або встановлення виробів з вини виконавця більш ніж на 5 робочих днів замовник може вимагати з виконавця компенсацію 5% від загальної вартості замовлення.
ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 передоплату за договором № 1712 від 17.12.2021 в розмірі 59 550,00грн. на момент підписання угоди, що вбачається з умов даного договору.
06.11.2023 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направив повідомлення від 31.10.2023, яке отримане останнім особисто14.11.2023, про відмову від договору №1712 від 17.12.2021, в зв'язку з його невиконанням та вимогою про повернення коштів переданих в якості попередньої оплати в розмірі 59 550,00грн, а також сплати 5 % від загальної вартості виробів, що становить 4200грн.(а.с.7-8, 9, 10,11-13).
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Суд встановив, що 17 грудня 2021 року між ОСОБА_2 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладений договір № 1712, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню меблів для дому: в подальшому вироби згідно побажань замовника та на підставі наступних додатків: ескіз (із зазначенням загальних розмірів); - специфікація (описує застосовані для виготовлення виробів матеріали і фурнітуру) (а.с.4-6).
Згідно п.2.2 договору, ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 передоплату в розмірі 59 550,00грн.
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
У частині першій, другій, четвертій статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно із ст.849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач приступив до виконання умов укладеного договору чи повідомляв про підстави його не виконання у визначений сторонами строк.
Згідно ч.4 ст. 849 ЦК України, яка передбачає бузумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.
Предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, а зокрема передоплати на суму 59 550,00грн. як способу безпідставного користування відповідачем коштами позивача.
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по виготовленню меблів для дому, в обумовлені строки, 06.11.2023 Укрпоштою з оголошеною цінністю, позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відмову від договору № 1712 від 17.12.2021, оскільки виконавцем після отримання передоплати в сумі 59 550,00грн не здійснено жодних дій по виконанню договору, зокрема не надано кінцеву версію проекту та не виготовлено вироби, та вимогою про повернення коштів переданих в якості попередньої оплати в розмірі 59 550грн, а також сплатити 5% від загальної вартості виробів, що становить 4200,00грн( згідно п.4.5 договору). Зазначене повідомлення отримано ОСОБА_2 14.11.2023(а.с.11)
Відтак, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору на виготовлення меблів № 1712 від 17.12.2021 в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно набутого майна.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що підрядник не приступив до виконання замовлення, разом з тим, замовником сплачено підряднику 59 550,00 грн. авансу.
Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, прийняти у справі рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 59 550,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Згідно приписів ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Таким чином, згідно п.4.5 договору, у разі затримки строків поставки або встановлення виробів з вини виконавця більш ніж на 5 робочих днів замовник може вимагати з виконавця компенсацію 5% від загальної вартості замовлення.
Тому, суд дійшов висновку, що розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4200,00 грн.
Крім цього, із відповідача на користь позивача, у порядку ст. 141 ЦПК підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 59 550,00грн. безпідставно набутих коштів.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 4 200,00грн. штрафних санкцій.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 1073,60грн. витрат зі сплати судового збору .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складений протягом десяти днів, з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий:О. В. Разгуляєва