ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.06.2024Справа № 910/227/24 (910/14221/23)
За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (Україна, 21012, м.Вінниця, пров. Костя Широцького, буд. 24; ідентифікаційний код: 03338649)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (Україна, 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 4Б, оф. 5; ідентифікаційний код: 32736800)
про визнання договору недійсним.
в межах справи №910/227/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Л. Гузара, 44, ідентифікаційний номер 42795490)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 4 Б, оф. 5, ідентифікаційний номер 32736800)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
від позивача -Роговий М.В.
від відповідача- Дажук С.М.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/227/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик".
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі - відповідач), в якій просить суд визнати недійсним Договір розподілу природного газу № 38А210-1213-21 від 29.12.2020, укладений між позивачем та відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 позовну заяву залишено без руху.
20.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2023.
Судом у підготовчому засіданні 18.10.2023 постановлено протокольну ухвалу про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 08.11.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 підготовче засідання відкладено на 27.11.2023. Судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Судом у підготовчому засіданні 27.11.2023 постановлено протокольну ухвалу про задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 06.12.2023.
04.12.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 підготовче засідання відкладено на 20.12.2023.
19.12.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 підготовче засідання відкладено на 24.01.2023.
23.01.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення повноважень представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.02.2024.
23.02.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про передачу справи №910/14221/23 для розгляду в межах справи №910/227/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 (суддя Літвінова М.Є) передано справу №910/14221/23 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про визнання договору недійсним для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва №910/227/24 (суддя Мандичев Д.В.) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 прийнято справу №910/14221/23 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про визнання договору недійсним про до розгляду в межах справи №910/227/24.Призначено розгляд справи по суті на 19.04.2024.
18.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зміну підстав позову, відповідно до якої останній просить суд визнати недійсним Договір розподілу природного газу № 38А210-1213-21 від 29.12.2020, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача незаконно сплачені кошти у розмірі 2 346 732,03грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2024 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 12.06.2024.
12.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову, в якій відповідач просив заяву повернути без розгляду.
Під час судового засідання 12.06.2024 представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача просив повернути без розгляду заяву про зміну підстав позову та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.01.2016 між АТ "Вінницягаз" (сторона-2) та ТОВ "Газовик" (сторона-1) підписана Технічна угода про умови приймання-передачі газу стороною-1 до газопроводів сторони-2. Технічна угода набирає чинності з 01.01.2016 та вважається продовженою, якщо за місяць до закінчення року однією із сторін не буде заявлено про відмову від цієї технічної угоди.
29.12.2020 між АТ «Вінницягаз» (Замовник) та ТОВ «Газовик» (Оператор ГРМ) укладено договір розподілу природного газу № 38А210-1213-21 із протоколом розбіжностей від 16.01.2021.
Пунктом 1.1. Договору сторони визначили, що цей Договір розподілу природного газу укладений між Оператором ГРМ та Замовником, що є суміжним Оператором ГРМ та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Замовника до газорозподільної системи Оператора ГРМ, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою Оператора ГРМ з метою його фізичної доставки до пункту приймання-передачі природного газу до ГРМ Замовника.
Відповідно до пункту 1.2. Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Замовнику послугу з розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою Оператора ГРМ до пункту приймання-передачі природного газу до газорозподільної системи Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку визначені цим Договором (п.2.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.2. Договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що облік природного газу, що передається Оператором ГРМ до ГРМ Замовника, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно пункту 5.2. Договору визначення об'єму переданого (відібраного) природного газу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Замовником на підставі даних комерційного вузла обліку Замовника та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Відповідно до пункту 5.3. Договору за розрахункову одиницю переданого (відібраного) природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
За умовами пункту 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Замовником за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно пункту 6.2. Договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до пункту 6.3. Договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Замовника на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Замовник оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів.
Пунктом 6.4. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно пункту 6.5. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Замовнику має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформляється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
За змістом пункту 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
16.01.2021 сторонами підписано Протокол розбіжностей до Договору, відповідно до якого пункт 6.6. Договору викладено в наступній редакції: "Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Замовником до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг".
Відповідно до пункту 6.7. Договору оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Згідно пункту 6.8. Договору у разі виникнення у Замовника заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Замовника в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Замовника відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Замовником узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Замовника від виконання поточних зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до пункту 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.01.2021 (п.12.1 Договору).
Відповідно до пункту 12.2. Договору у разі якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати чи змінити його, Договір вважається кожний раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2787 від 30.12.2020 для Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" встановлено наступні тарифи на послуги розподілу природного газу: на період з 01 січня 2021 року до 31 січня 2021 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 2,55 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
Постановою від 30.01.2021 № 135 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 30 грудня 2020 року № 2787»"Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг установила: з 01 лютого 2021 року тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,79 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
На виконання умов договору розподілу природного газу від 29.12.2020 № 38А210-1213-21 сторонами підписано та скріплено печатками наступні Акти приймання-передачі природного газу за період січень-серпень 2021 року: за січень 2021 року від 01.02.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в січні 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 225,76192 тис.м.куб; за лютий 2021 року від 01.03.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в лютому 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 231,297 тис.м.куб; за березень 2021 року від 01.04.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в березні 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 182,3123 тис.м.куб; за квітень 2021 року від 01.05.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в квітні 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 99,51640 тис.м.куб; за травень 2021 року від 01.06.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в травні 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 35,02370 тис.м.куб; за червень 2021 року від 01.07.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в червні 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 24,01340 тис.м.куб; за липень 2021 року від 01.08.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в липні 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 22,32520 тис.м.куб; за серпень 2021 року від 01.09.2021, за яким ТОВ "ГАЗОВИК" передав в серпні 2021 року в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природній газ в кількості 21,24250 тис.м.куб.
Відтак, відповідачем складено наступні Акти наданих послуг: № 9 від 31.01.2021 на суму 306 523,26 грн; № 20 від 28.02.2021 на суму 215 167,31 грн; № 45 від 31.03.2021 на суму 215 167,31 грн; № 64 від 30.04.2021 на суму 215 167,31 грн; № 81 від 31.05.2021 на суму 215 167,31 грн; № 99 від 30.06.2021 на суму 215 167,31 грн; № 113 від 31.07.2021 на суму 215 167,31 грн; № 129 від 31.08.2021 на суму 215 167,31 грн.
У свою чергу, позивач листом 30.03.2021 № 210-С.3041-0321 повернув Акти надання послуг № 9 від 31.01.2021, № 20 від 28.02.2021, акт прийому передачі газу за січень, підписав акти прийому-передачі газу з січня по серпень та акт наданих послуг за березень 2021 року. Решта Актів надання послуг за період квітень-серпень 2021 року позивачем залишено без підпису.
Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду Вінницької області від 09.11.2023 у справі №902/872/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).
Звернувшись із даним позовом до суду, позивач наголосив на невідповідності договору розподілу природного газу від 29.12.2020 № 38А210-1213-21 чинному законодавству України, зокрема, нормам Закону України «По ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних системи, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015. Позивач зауважив, що виступає разом із відповідачем суміжними суб'єктами ринку природного газу, а відтак не є споживачем природного газу, об'єкт якого підключений до ГРМ відповідача, та який здійснює споживання газу для задоволення власних потреб. У зв'язку з цим, застосування відповідачем положень Розділу V Кодексу ГРМ та нарахування позивачу плати за передачу своїми газовими мережами природного газу з метою подальшої передачі споживачам є неправомірним.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про недоведеність позивачем того, що спірний договір суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства. При цьому, умови оспорюваного договору акцептовані позивачем шляхом прийняття таких послуг та здійснення часткової оплати за цим договором, відтак доводи позивача, що приймання-передача природного газу здійснювалось відповідачем не на підставі договору, а на підставі Технічної угоди від 04.01.2016, є безпідставними.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні поданої позовної заяви, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Укладаючи договір, сторони у межах законодавства на власний розсуд погоджують умови, на яких вступають у договірні правовідносини.
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Згідно з частиною 3 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
У частині 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем вказано, що взаємовідносини Оператора ГРМ з газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, об'єкти яких підключені до ГРМ, а також із суміжними Операторами ГРМ регулюються технічною угодою про умови приймання-передачі природного газу ГРМ, яка укладається з ними відповідно до вимог глави 2 розділу VІ цього Кодексу. Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
У розділі V Кодексу газорозподільних систем зазначено порядок приєднання об'єктів замовників (технічного доступу) до ГРМ.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу (частина 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із абзацом 1 частини першої статті 216 цього ж Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того, щоби визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме у момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Близька за змістом правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.
Укладаючи оспорюваний договір розподілу природного газу від 29.12.2020 № 38А210-1213-21, позивач погодився на отримання послуги з розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою Оператора ГРМ (відповідача) до пункту приймання-передачі природного газу до своєї газорозподільної системи за обумовлену плату, строки внесення якої у подальшому погоджені сторонами в протоколі розбіжностей до договору.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на врегулювання спірних правовідносин між сторонами Технічною угодою від 04.01.2016, оскільки обставина укладення такої угоди не зумовлює недійсність укладеного в подальшому договору розподілу природного газу від 29.12.2020 № 38А210-1213-21 за вільним волевиявленням позивача.
Водночас, зміст укладеного сторонами договору відповідає Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, якими сторони відповідно до пункту 1.2 договору керувалися про його укладенні.
Ураховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства, а виконання умов зазначеного договору шляхом прийняття-передачі природного газу в розподільчі мережі позивача, часткового здійснення оплати за отримані послуги на умовах, визначених цим договором, свідчить про погодження та прийняття сторонами усіх умов оспорюваного договору.
Отже, у задоволенні позову про визнання договору розподілу природного газу від 29.12.2020 № 38А210-1213-21 недійсним суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.06.2024
Суддя Мандичев Д.В.