ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2024справа №910/2990/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/2990/24
за позовом Корпорації «ТСМ Груп» (вул. Ямська, буд. 72, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 37034171)
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661)
про стягнення 4 730 454,54 грн,
за участю представників:
позивача - Носика Б.М. (ордер від 17.01.2023 серія АЕ №1174276; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом»);
відповідача - Касьянова М.Г. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом»).
1. Стислий виклад позовних вимог
Корпорація «ТСМ Груп» (далі - Корпорація) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Товариство): 4 597 601,03 грн основного боргу, який утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного Корпорацією і Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно - Українська атомна електрична станція» (правонаступником якого є Товариство) договору на виконання комплексу робіт з теми «ВП ЮжноУкраїнська АЕС. Енергоблоки №1 та №2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Електротехнічна частина. 4 етап. Будівельно-монтажні роботи» від 20.02.2020 №02/20 (далі - Договір №02/20); 44 895,01 грн 3% річних та 87 958,50 грн втрат від інфляції, а всього 4 730 454,54 грн.
Позов мотивовано тим, що:
- 20.02.2020 Корпорацією (генеральний підрядник) і Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно - Українська атомна електрична станція» (правонаступником якого є Товариство; замовник) укладено Договір №02/20, відповідно до якого генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Енергоблоки № 1 та № 2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Електротехнічна частина. 4 етап. Будівельно-монтажні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток №2) та у відомостях обсягів робіт (додаток № 4) до Договору №02/20;
- на виконання умов Договору №02/20 позивачем виконано роботи на загальну суму 27 585 606,18 грн, що підтверджується документами, а саме:
• довідкою від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 року (форма КБ-3) на суму 24 483 090,06 грн, складеною на підставні актів від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року (форма № КБ-2В), а саме: акт №1 на суму 1 921 670,16 грн, акт №4 на суму 226 694,88 грн, акт №5 на суму 404 534,05 грн, акт №6 на суму 21 844 054,97 грн, акт №7 на суму 86 136 грн;
• довідкою від 29.10.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року (форма КБ-3) на суму 3 102 516,12 грн, складеної на підставні актів від 29.10.2021 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (форма № КБ-2В), а саме: акт №2 на суму 636 075,36 грн та акт №3 на суму 2 466 440,76 грн;
- відповідно до пункту 4.1 Договору №02/20 останнім днем оплати вартості виконаних позивачем робіт за довідкою (форма КБ-3) від 30.07.2021 є 04.10.2021, а за довідкою (форма КБ-3) від 29.10.2021 - 04.01.2022;
- 26.04.2022 Корпорація і Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергобуд» (далі - ТОВ «Юженергобуд») уклали договір №02/20-ЮЕБ/П про відступлення права вимоги (далі - Договір №02/20-ЮЕБ/П) до відповідача, відповідно до якого позивач (первісний кредитор) відступив на користь ТОВ «Юженергобуд» (новий кредитор) частину прав вимоги, належних позивачу за Договором №02/20 на суму 22 988 005,15 грн;
- після відступлення частини прав вимоги за Договором №02/20 на суму 22 988 005,15 грн, в позивача залишилося право вимагати від відповідача виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт за Договором №02/20 на суму 4 597 601,03 грн;
- станом на 11.03.2024 (дата подання позовної заяви до суду) у Товариства наявна заборгованість перед Корпорацією у сумі 4 597 601,03 грн; у зв'язку з цим позивачем нараховано 44 895,01 грн 3% річних та 87 958,50 грн втрат від інфляції.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
01.04.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, та зазначив, що: станом на 29.03.2024 (дата підпису відзиву) ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані; накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу Підприємства та виконання ним своїх зобов'язань перед державою, працівниками, кредиторами, державними банками та контрагентами; основна причина накопичення боргу є заборгованість державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») перед Підприємством; у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед Товариством, суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла серйозна фінансова криза не платежів, що, в свою чергу, призвело до порушення строків виконання зобов'язань з оплати за договорами; відповідно до довідки від 19.03.2024 №02-45226 про взаємні розрахунки Філії та Корпорації за період 01.03.2020 по 19.03.2024 відступлено 20 402 575,05 грн за актами від 30.07.2021 №1, №4, №5, №6, №7 та 2 585 430,10 грн за актами від 29.10.2021 №2, №3, вказане свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті робіт, а отже і про відсутність підстав для покладання на відповідача відповідальності за таке прострочення.
3. Стислий виклад відповіді позивача на відзив
Корпорація 04.04.2024 подала суду відповідь на відзив, в якій, зокрема, вказала про те, що відповідач у відзиві не спростував обставини та аргументи, викладені в позові, а сам факт укладення Договору №02/20-ЮЕБ/П лише підтверджує наявність заборгованості та ніяк не свідчить про причини її виникнення.
4. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 підготовче засідання відкладено на 20.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2024.
Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2024 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, на які посилається позивач, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представник позивача виступив з промовою (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 17.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
20.02.2020 Корпорацією (генеральний підрядник) і Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно - Українська атомна електрична станція» (правонаступником якого є Товариство; замовник) укладено Договір №02/20, за умовами якого:
- генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Енергоблоки № 1 та № 2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Електротехнічна частина. 4 етап. Будівельно-монтажні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток №2) та у відомостях обсягів робіт (додаток №4) до Договору №02/20 (пункт 1.1 Договору №02/20);
- згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП) дані роботи відносяться до коду 43.21 «Роботи електромонтажні» та коду 43.29 «Роботи будівельно-монтажні, інші» (пункт 1.2 Договору №02/20);
- генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації; замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи (пункт 1.3 Договору №02/20);
- місцем виконання Договору №02/20 є м. Южноукраїнськ (пункт 1.4 Договору №02/20);
- договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, визначена протоколом погодження договірної ціни (додаток №1), і складає: 27 585 608,41 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 4 597 601,40 грн; джерело фінансування - власні кошти Товариства (пункт 2.1 Договору №02/20);
- договірна ціна Договору є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (пункт 2.2 Договору №02/20);
- терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (додаток №2), який є невід'ємною частиною Договору №02/20 (пункт 3.1 Договору №02/20);
- виконання будівельно-монтажних робіт здійснюється генеральним підрядником згідно з графіком виконання робіт та відомостями обсягу робіт (додаток №4) (пункт 3.2 Договору №02/20);
- оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів (пункт 4.1 Договору №02/20);
- Договір №02/20 набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 30.03.2023 (пункт 16.6 Договору №02/20 в редакції додаткової угоди від 06.11.2020 №3).
На виконання умов Договору №02/20 позивачем було виконано роботи на загальну суму 27 585 606,18 грн, що підтверджується підписаними Корпорацією і відповідачем актами приймання виконаних будівельних робіт від 30.07.2021 №1 на суму 1 921 670,16 грн, №4 на суму 226 694,88 грн, №5 на суму 404 534,05 грн, №6 на суму 21 844 054,97 грн і №7 на суму 86 136 грн та від 29.10.2021 №2 на суму 636 075,36 грн і №3 на суму 2 466 440,76 грн.
На підставі зазначених актів сторонами було підписано та скріплено печатками довідки №КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.07.2021 (за липень 2021 року) на суму 24 483 090,06 грн та від 29.10.2021 (за жовтень 2021 року) на суму 3 102 516,12 грн.
26.04.2022 за погодженням з відповідачем (листом від 26.04.2022 вих. №51/5104) позивач уклав з ТОВ «Юженергобуд» Договір №02/20-ЮЕБ/П, за умовами якого Корпорація (первісний кредитор) відступила на користь ТОВ «Юженергобуд» (новий кредитор) частину прав вимоги, належних позивачу за Договором №02/20 на загальну суму 22 988 005,15 грн.
Відповідно до умов додаткової угоди №1 до Договору №02/20-ЮЕБ/П право вимоги складається з виконання частини зобов'язання з оплати за актами: від 30.07.2021 №1 на суму 1 601 391,80 грн; від 30.07.2021 №4 на суму 188 912,40 грн; від 30.07.2021 №5 на суму 337 111,71 грн; від 30.07.2021 №6 на суму 18 203 379,14 грн; від 30.07.2021 №7 на суму 71 780 грн; від 29.10.2021 №2 на суму 530 062,80 грн; від 29.10.2021 №3 на суму 2 055 367,30 грн.
З огляду на викладене після відступлення частини прав вимоги за Договором №02/20 на суму 22 988 005,15 грн у позивача залишилось право вимагати від відповідача виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт на суму 4 597 601,03 грн, яка складається з:
- заборгованості за довідкою від 30.07.2021 (за липень 2021 року3) на загальну суму суму 4 080 515,01 грн, а саме за актами від 30.07.2021 №1 на суму 320 278,36 грн, №4 на суму 37 782,48 грн, №5 на суму 67 422,34 грн, №6 на суму 3 640 675,83 грн і №7 на суму 14 356 грн;
- заборгованості за довідкою від 29.10.2021 (за жовтень 2021 року) на загальну суму 517 086,02 грн, а саме за актами від 29.10.2021 №2 на суму 106 012,56 грн і №3 на суму 411 073,46 грн.
Слід зазначити, що сторонами, з урахування відступлення права вимоги, було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 26.04.2022 заборгованість Товариства на користь корпорації становить 4 597 601,03 грн.
Однак відповідач наведену суму боргу за Договором №02/20 не сплатив.
Судом встановлено, що у листопаді 2023 року Корпорацією подано до Господарського суду міста Києва позов до Товариства про стягнення 6 189 054,33 грн з яких: 651 064,64 грн 3% річних; 4 485 139,05 грн втрат від інфляції та 1 052 850,64 грн пені), нарахованих у зв'язку з простроченням Товариством оплати за Договором №02/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/17630/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Корпорації: 83 676,34 грн пені; 4 485 139,05 грн. втрат від інфляції; 651 064,65 грн 3% річних; 71 675,60 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини першої статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, оскільки роботи були належним чином виконані позивачем та прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, то позовні вимоги в частині стягнення 4 597 601,03 грн основного боргу є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 44 895,01 грн 3% річних за період з 14.11.2023 по 11.03.2024 та 87 958,50 грн втрат від інфляції за період з 31.10.2023 по 11.03.2024.
Так, у справі №910/17630/23 Корпорацією було заявлено до стягнення 651 064,64 грн 3% річних та 4 485 139,05 грн втрат від інфляції, нарахованих за періоди з 05.10.2021 по 25.04.2022 на суму 24 483 090,06 грн та з 26.04.2022 по 13.11.2023 на суму 4 080 515,01 грн (на заборгованість за довідкою від 30.07.2021), а також з 05.01.2022 по 25.04.2022 на суму 3 102 516,12 грн та з 26.04.2022 по 13.11.2023 на суму 517 086,02 грн (на заборгованість за довідкою від 29.10.2021).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок судом встановлено, що період нарахування та сума 3% річних розраховані позивачем правильно, проте період нарахування суми втрат від інфляції визначений неправильно (з урахуванням заявленого у справі №910/17360/23 періоду нарахування суми втрат від інфляції, у даній справі початком періоду нарахування суми втрат від інфляції є 14.11.2023), однак неправильно визначений період не вплинув на суму втрат від інфляції (за перерахунком суду сума втрат від інфляції за період з 14.11.2023 по 11.03.2024 становить 87 958,50 грн).
Відтак стягненню з відповідача підлягає 44 895,01 грн 3% річних і 87 958,50 грн втрат від інфляції.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Компанія вказує, що: 04.03.2022 м. Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Товариства (ВП ЗАЕС) були захоплені Збройними Силами Російської Федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації; Енергодарська міська територіальна громада, у якій розташована ВП ЗАЕС, віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією території України з 02.03.2022 згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309; з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється; разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України; в структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами Товариства, до моменту окупації військовими Російської Федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС; таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії; поряд з цим, Товариство продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
Разом з тим, умови Договору в частині оплати виконаних позивачем робіт мали бути виконанні відповідачем до 04.10.2021 і 04.01.2022, тобто до введення на території України воєнного стану (24.02.2022), відтак посилання Товариства на надзвичайні обставини є безпідставними.
Що ж до посилань відповідача на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 як підставу для зменшення розміру нарахованих сум 3% річних і втрат від інфляції, то слід зазначити таке.
Відповідачем не враховано позицію суддів Великої Палати Верховного Суду, викладену в окремій думці від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №703/2718/16-ц, з якою погоджується господарський суд міста Києва.
Так, чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «санкція».
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб?єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкод у задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов?язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов?язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов?язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною першою статті 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов?язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов?язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов?язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.
Суб?єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов?язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Погоджуючись зі зменшенням загального розміру процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов?язання, Велика Палата Верховного Суду вважала їх господарськими санкціями, розмір яких може бути зменшений у розумінні наведених норм матеріального права.
Проте, такий висновок не враховує наведених далі вимог закону.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов?язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.
У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов??язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов?язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов?язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов?язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов?язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов?язання.
Також позивач просить стягнути з відповідача 57 000 грн витрат на правову допомогу.
В свою чергу, відповідача просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1 000 грн.
Відповідно до частин першої і третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Корпорацією і Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс» 05.08.2021 було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об'єднанням правову допомогу та витрати, пов'язані з виконанням договору, що здійснюються адвокатським об'єднанням.
17.01.2024 Корпорацією надано ордер серія АЕ №1174276 на ім'я адвоката Носика Богдана Миколайовича, який не містить обмежень прав адвоката.
Згідно з підписаною 07.03.2024 позивачем і Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс» специфікацією №78 до договору від 05.08.2021, сторонами погоджено надання професійної правничої допомоги Корпорації під час розгляду Господарським судом міста Києва справи про стягнення основної заборгованості, втрат від інфляції та 3% річних з Товариства за Договором №02/20, в тому числі зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях; фіксований розмір гонорару - 57 000 грн.
Оплата вказаних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 08.03.2024 №1302 на суму 57 000 грн.
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданих адвокатом послуг (складання позовної заяви з додатками та відповіді на відзив, участь у судових засіданнях), прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 57 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, підстав для зменшення розміру даних витрат до 1 000 грн судом не встановлено.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Корпорації «ТСМ Груп» (вул. Ямська, буд. 72, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 37034171) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) про стягнення 4 730 454,54 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації «ТСМ Груп» (вул. Ямська, буд. 72, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 37034171): 4 597 601 (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто сім тисяч шістсот одну) грн 03 коп. основного боргу; 44 895 (сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) грн 01 коп. 3% річних; 87 958 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 50 коп. втрат від інфляції; 56 765 (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн 45 коп. судового збору і 57 000 (п'ятдесят сім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.06.2024.
Суддя Оксана Марченко