Справа № 369/5258/23
Провадження №2/369/1063/24
11.06.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Соловюк В.І.
за участі представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей -
У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , третя особа Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у загальному позовному провадженні, підготовче судове засідання призначено на 16 травня 2023 року.
16 травня 2023 до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року по справі призначено експертизу та провадження зупинено.
29 серпня 2023 року до суду надійшов висновок експерта КМКБ СМЕ №103-139-2023 від 14 серпня 2023 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року провадження по справі відновлено, підготовче судове засідання призначено на 28 вересня 2023 року.
За клопотанням представника позивача підготовче судове засідання відкладено на 01 листопада 2023 року.
01 листопада 2023 року представник позивача знову подав клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду на 21 листопада 2023 року.
У судове засідання 21 листопада 2023 року представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим судове засідання відкладено на 30 листопада 2023 року.
У судовому засіданні 30 листопада 2023 року розглянуті клопотання про виклик експерта, повторне призначення експертизи, у задоволенні яких - відмовлено та за клопотанням представника позивача - оголошено перерву до 06 березня 2024 року.
У судові засідання 06 березня 2024 року, 22 квітня 2024 року позивач та представник позивача не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено зворотніми повідомленнями, особистим підписом, та довідками про доставку смс на номер, який вказав позивач, його представник у позовній заяві. До суду надсилали клопотання про відкладення.
22 квітня 2024 року позивач ОСОБА_2 подав заяву про припинення договору з представником ОСОБА_4 та необхідність пошуку нового представника і як наслідок відкладення розгляду справи до 27 травня 2024 року.
27 травня 2024 року до суду надійшло клопотання нового представника позивача про відкладення розгляду справи, тому оголошено перерву до 31 травня 2024 року.
У судовому засіданні 31 травня 2024 року новий представник позивача просив відкласти розгляд для ознайомлення з матеріалами справи, яке задоволено та оголошено перерву до 07 червня 2024 року.
У подальшому 07 червня 2024 року та 11 червня 2024 року позивач та його представник не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився в судове засідання.
За змістом статті 257 ЦПК України повторне неприбуття позивача, належними чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання необхідно розуміти як неприбуття вдруге на розгляд справи за наявності у справі достовірних даних (доказів) щодо належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду.
Якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, то в такому випадку суд не вправі залишити його позов без розгляду.
Такої заяви ні ОСОБА_2 , ні його представники не подавали.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що позивача та його представник було належним чином повідомлено про розгляд справи на всі судові засідання, в тому числі останні, призначені на 07 червня 2024 року та 11 червня 2024 року.
Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 вказав адресу листування та номер мобільного телефону.
З матеріалів справи вбачається, що виклик позивача здійснювався також шляхом направлення смс-повідомлень. Але в останні судові засідання він не з'явивсь. Також новий представник розписався особисто про повідомлення дати розгляду на 07 червня 2024 року, а на засідання 11 червня 2024 року - суд повідомляв його шляхом направлення повістки до електронного кабінету адвоката та на електронну пошту, що суд вважає належним чином повідомлення сторони позивача.
Будь-яких заяв про зміну адреси проживання, номеру телефону від позивача та його представника до суду не надходило.
Крім того, про призначені судові засідання сторони також могли додатково ознайомитись і на сайті районного суду (де відображені всі призначені справи) та в Єдиному реєстрі судових рішень (ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду, ухвала про прийняття справи до розгляду іншим суддею після повторного авторозподілу).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач та його представник були належно повідомлені про розгляд справи в суді, тому наявні підстави для залишення поданої позовної заяви без розгляду.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Слід звернути увагу, що такі дії порушують права інших учасників розгляду справи, які добросовісно виконують покладений процесуальним законом обов'язок щодо явки до зали суду.
За ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, який належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, повторно не з'явився до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, із заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався, його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 223, ст. 257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей - залишити без розгляду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ