Справа № 369/9913/24
Провадження №1-кс/369/2030/24
16.06.2024 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання т.в.о. заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111380000482 від 14.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, -
До провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання т.в.о. заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111380000482 від 14.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 13.06.2024 близько 00 годин 20 хвилин, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у парку «Пам'яті», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , побачив раніше не знайому неповнолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була одягнута у вечірнє плаття зі стрічкою випускника школи та після святкування випускного перебувала в алкогольному сп'янінні.
Після чого, ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_8 та в ході спілкування з останньою, у нього виник умисел на вчинення щодо неповнолітньої ОСОБА_8 дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом здійснення вагінального статевого акту.
Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що ОСОБА_7 є неповнолітньою та з'ясувавши у останньої привід святкування, який був пов'язаний із закінченням школи, запропонував останній провести її до її місця мешкання, на що остання погодилась.
Після чого, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан неповнолітньої ОСОБА_7 , яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, привів останню до свого фактичного місця проживання, за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, діючи умисно, з застосуванням насильства та погроз, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, з використанням геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої ОСОБА_7 , здійснив вагінальне проникнення в тіло останньої.
Після чого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.06.2024 затримано у порядку ст.. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та безпосередньо після його вчинення та 15.06.2024 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, тобто у вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої неповнолітньої особи (зґвалтування).
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Октябрське Путивльського району, Сумської області, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимий.
Підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, являються зібрані докази у кримінальному провадження, а саме: протокол затримання особи, протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протокол допиту ОСОБА_11 , протокол огляду місця події та інші докази у своїй сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
У ході досудового розслідування задля досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання встановленим під час здійснення досудового розслідування ризикам, виникла необхідність у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, ризик переховування полягає в наступному. Підозрюваний ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та перебуваючи на заробітках в м. Києві та Київській області - ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, у зв'язку з цим - буде неможливо здійснити належний контроль за виконанням обов'язків ОСОБА_4 , як підозрюваним. Також не буде виявлятись можливим здійснювати перевірку підозрюваного за місцем його реєстрації. Тому наявний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.
Аналізуючи вказаний ризик у контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Водночас, стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на свідків, потерпілу та інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити, що ОСОБА_4 може чинити прямий тиск на свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаючи їх особисто та знаючи місце проживання останніх. Також, у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 особисто знайомий з потерпілою та підтримував з нею зв'язок, останній може чинити прямий тиск на потерпілу.
Обґрунтовуючи наявність і ступінь ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення враховує, що згідно із п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих, свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Також враховуючи тяжкість злочину, який розслідується, а саме те, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 152 КК України, є особливо тяжким злочином та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а також враховано те, що вказані протиправні дії набули суспільного резонансу та суспільного обговорення.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, у зв'язку з чим, на думку сторони обвинувачення, існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування альтернативного запобіжного заходу, такого як домашній арешт чи особисте зобов'язання, не зможе запобігти всім вище вказаним ризикам.
На підставі вище наведеного, т.в.о. заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 просив слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Октябрське Путивльського району Сумської області, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів не одруженого, не маючого дітей, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Під час судового засідання прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.
Під час судового засідання підозрюваний у застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити.
Під час судового засідання захисник у застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просила відмовити.
Дослідивши матеріали клопотання та доданих до нього документів, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У провадженні СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111380000482 від 14.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
15.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, обґрунтовується наступними доказами: протокол затримання особи, протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протокол допиту ОСОБА_11 , протокол огляду місця події та інші докази у своїй сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 152 КК України, є особливо тяжким злочином та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а також враховано те, що вказані протиправні дії набули суспільного резонансу та суспільного обговорення.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосованим до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчим у клопотанні зазначено, що задля об'єктивного розслідування кримінального провадження в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, ризик переховування полягає в наступному. Підозрюваний ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та перебуваючи на заробітках в м. Києві та Київській області - ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, у зв'язку з цим - буде неможливо здійснити належний контроль за виконанням обов'язків ОСОБА_4 , як підозрюваним. Також не буде виявлятись можливим здійснювати перевірку підозрюваного за місцем його реєстрації. Тому наявний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.
Аналізуючи вказаний ризик у контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Водночас, стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на свідків, потерпілу та інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити, що ОСОБА_4 може чинити прямий тиск на свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаючи їх особисто та знаючи місце проживання останніх. Також, у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 особисто знайомий з потерпілою та підтримував з нею зв'язок, останній може чинити прямий тиск на потерпілу.
Обґрунтовуючи наявність і ступінь ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення враховує, що згідно із п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих, свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 року та «Ізмайлов проти росії» від 16.10.2008 року, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На переконання слідчого судді, наведені прокурором ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою. Встановлені під час розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які слідчий суддя вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , окрім вище викладених обставин, слідчий суддя у відповідності до положень ст. 178 КПК України враховує наявність доказів, що обґрунтовують підозру, які свідчать про обґрунтованість вказаних в клопотанні обставин, зухвалість вчиненого злочину, також слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я підозрюваного, відсутність підтвердження наявності міцних соціальних зв'язків підозрюваного.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
В даному випадку є виправданим застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які слідчий суддя вважає реальними та існуючими.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягає встановленню під час судового розгляду.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Викладене дає підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_4 необхідним є застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 57 діб.
Аналізуючи наведені вище обґрунтування, враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов до вмотивованого висновку, що в разі обрання ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, останній негативно впливатиме на хід досудового слідства у даному провадженні, може впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, вивчення даних щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 , які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 29, 3, 8, 29, 55 Конституції України, ст. ст. 3, 8, 9, 12, 42, 206, 208, 369-372, 376, 177, 178, 184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання т.в.о. заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111380000482 від 14.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Октябрське Путивльського району Сумської області, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів не одруженого, не маючого дітей, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 58 діб, тобто до 12 серпня 2024 року (включно).
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 20 год. 41 хв. 14.06.2024 року.
Строк дії ухвали та тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити до 20 год. 41 хв. 12.08.2024 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1