вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" червня 2024 р. Справа№ 910/14011/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 29.11.2023 (повний текст складено та підписано 11.12.2023)
у справі №910/14011/23 (суддя О.М. Спичак)
за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг"
про стягнення 445 717,65 грн
04.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" про стягнення 445717,65 грн, з яких 265200,00 грн основного боргу, 79560,00 грн штрафу, 77307,62 грн пені та 23650,03 грн 15% річних.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 265200,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 79560,00 грн штрафу, 77307,62 грн пені та 23650,03 грн 15% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 позов задоволено частково.
Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" частини суми основного боргу у розмірі 150000,00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" на користь Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" суму основного боргу у розмірі 115 200 грн 00 коп., пеню у розмірі 38 653 грн 81 коп., штраф у розмірі 39 780 грн 00 коп., 15% річних у розмірі 23 650 грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 4 081 грн 01 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Повернуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" судовий збір у розмірі 2 616 грн 75 коп., сплачений за платіжною інструкцією №415 від 31.08.2023.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14011/23 та ухвалити нове, яким зменшити розмір позовних вимог в частині сплати основного боргу на суму 66 300, 00 грн та відмовити у стягненні пені в розмірі 38 653,81 грн, штрафу в розмірі 39 780,00 грн, 15% річних у розмірі 23 650,03 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та винесене з порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник вказав, що розподіл відповідальності між учасниками договору простого товариства відповідно до позовних вимог позивача має відбуватися згідно їх часток, тобто - 25% відповідальність позивача, 75% - відповідальність відповідача. Також скаржник зазначив про відсутність підстав для покладення на нього штрафних санкцій.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/14011/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
01.02.2024 матеріали справи №910/14011/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14011/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/14011/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14011/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024, справу №910/14011/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14011/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
18.03.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14011/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, справу №910/14011/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14011/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024, справу №910/14011/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14011/23 та призначено судове засідання на 14.05.2024.
05.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
14.05.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відкладався.
У судове засідання 11.06.2024 з'явились представники позивача та відповідача та надпли пояснення по справі.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" (покупець) та Дочірнім підприємством ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (продавець) укладено Договір №92 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, наведений у п. 1.1 договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 вартість товару становить 265200,00 грн.
Згідно з п. 5.5 Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 поставка оформлюється відповідними документами, а саме актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною та видатковою накладною, довіреністю.
Датою поставки товару є дата, що вказана в акті приймання-передачі (п. 5.6 Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 265200,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 79560,00 грн штрафу, 77307,62 грн пені та 23650,03 грн 15% річних.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором №92 купівлі-продажу від 28.12.2022, поставивши відповідачу визначений у п. 1.1 договору товар, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.12.2022, який підписаний представниками сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1.1 Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 оплата за товар за цим договором здійснюється покупцем в розмірі 100% попередньої оплати його вартості в безготівковому порядку шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку останнього впродовж 3 банківських днів з дати підписання даного договору.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити 100% оплати за товар в строк до 02.01.2023 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у сумі 265200,00 грн., доказів протилежного відповідачем суду не надано.
При цьому, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №78 від 30.10.2023 на суму 50 000,00 грн, платіжною інструкцією №82 від 01.11.2023 на суму 50 000,00 грн та платіжною інструкцією №88 від 20.11.2023 на суму 50 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що предмет спору про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, місцевий суд дійшов правомірного висновку про необхідність закриття провадження у справі №910/14011/23 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" частини суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
Доказів сплати грошових коштів у сумі 115 200,00 грн суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що між позивачем та відповідачем є укладений Договір №109 простого товариства від 07.10.2021. При цьому, як вказує відповідач, купівля ним товару відповідно до умов Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 була здійснена саме для потреб спільної діяльності, а отже і позивач, і відповідач несуть солідарну відповідальність. За таких обставин, на думку відповідача, оскільки договором про спільну діяльність встановлено розподіл часток учасників, то відповідальність відповідача становить 75% - 198 900,00 грн.
Враховуючи, що за договором №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 покупцем є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг", з умов якого не вбачається, що купований товар призначений для виконання завдань спільної діяльності, або що Товариство з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг", укладаючи Договір №92 купівлі-продажу від 28.12.2022, діє як оператор (інвестор) відповідно до умов договору про спільну діяльність (п. 3.5 договору), місцевий господарський суд правильно відхилив вищенаведені заперечення відповідача, як необгрунтовані.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 115 200,00 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 77 307,62 грн пені за період з 27.01.2023 по 31.08.2023, 79 560,00 грн штрафу та 23 650,03 грн 15 % річних за загальний період з 7.01.2023 по 31.08.2023.
Пунктом 7.3 Договору №92 купівлі-продажу від 28.12.2022 визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, враховуючи день оплати, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 30% від несплаченої суми, окрім того 15% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення зі сплати поставленого товару, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 23 650,03 грн 15% річних за період з 27.01.2023 по 31.08.2023 підлягає задоволенню в цій частині.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №912/1433/16, умова договору про період нарахування пені, враховуючи день оплати, встановлює інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за договором від 28.12.2022 становить 77 307,62 грн, розмір штрафу становить 79 560,00 грн, відповідно.
При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені та штрафу, в обґрунтування чого відповідач зазначив, що через недосягнення геологічного результату (не введення свердловини в експлуатацію) спільною діяльністю, відсутність будь-яких доходів від спільної діяльності, незважаючи на усі роботи, які проводяться на свердловині, ТОВ "Села Трейдинг" залишилося без будь-яких прибутків. Через вищенаведені причини, оплата за труби НКТ не була здійснена в строк, передбачений договором купівлі-продажу.
Оскільки участь в спільній діяльності з метою проведення робіт на свердловині №1 Шатравинська є провідним та єдиним на даний час напрямком діяльності ТОВ "Села Трейдинг", неотримання доходів спільною діяльністю напряму впливає на фінансовий стан відповідача. У зв'язку з вищевикладеним, на даний час для відповідача є фінансово неможливим здійснити оплату за труби НКТ, а тим більше сплатити непомірні штрафні санкції, на підтвердження чого відповідач надав копію звіту про обороти по рахунку за період з 01.01.2023 до 26.09.2023.
При цьому, як пояснив відповідач, позивач повністю обізнаний у стані справ спільної діяльності, оскільки сам є учасником Договору простого товариства. Тобто, позивач вимагаючи сплату надмірних штрафних санкцій, повною мірою розуміє тяжкість фінансового стану відповідача та відсутність будь-яких прибутків від спільної діяльності.
Як вказав відповідач, прострочення виконання зобов'язань було зумовлене стрімким погіршенням фінансового становища відповідача, що настало в причин понесення значних фінансових витрат на обслуговування свердловини, неотриманням прибутку у зв'язку з недосягненням геологічного результату. При проведенні робіт на свердловині №1 Шатравинська відповідач мав підстави розраховувати на отримання передбачуваних доходів від спільної діяльності за результатами експлуатації свердловини, проте, жодного прибутку спільною діяльністю не було отримано.
Вищенаведені обставини унеможливили виконання обов'язку відповідача у строк, визначений договором. Відповідач при веденні спільної діяльності за Договором простого товариства №109 від 07 жовтня 2021р., спрямованої на користування нафтогазоносними надрами, а саме здійснення робіт на свердловині № 1 Шатравинського родовища, не отримав того геологічного результату, на який він цілком мав підстави розраховувати. Проте, незважаючи на перебування у несприятливому фінансовому стані, відповідач зазначив, що він вживає заходи з метою якнайшвидшого виконання своїх зобов'язань за Договором.
Відповідач зауважив, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не надав докази, які б свідчили про ускладнення в господарський діяльності, чи завдання збитків, яке сталося саме через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Враховуючи здійснення часткових оплат, відсутність в діях ТОВ "Села Трейдинг" прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, а також те, що нарахований штраф є надмірним тягарем для відповідача та значно перевищує збитки, відповідач вважає, що є підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таким чином, місцевий господарський суд, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" штрафних санкцій на 50%, що становить 38 653,81 грн пені та 39 780,00 грн штрафу.
З огляду на вищезазначений перелік причин і обставин, які зумовили порушення відповідачем строку оплати за поставлений товар за договором від 28.12.2022, беручи до уваги, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на погашення заборгованості (зокрема, відповідачем під час розгляду судом справи сплачено заборгованість у сумі 150 000,00 грн), початок військової агресії Російської Федерації, воєнний стан в Україні, кризові явища в економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, враховуючи інтереси обох сторін, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на 50%, що становить 38 653,81 грн пені та 39 780,00 грн штрафу.
Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві на позовну заяву, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій на 50%, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
А тому доводи скаржника про відсутність підстав для покладення на нього штрафних санкцій не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, через що відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів констатує, що у даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Натомість, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З обставин цього спору вбачається, що така оцінка була проведена судом першої інстанції, а відповідна мотивація викладена в судовому рішенні. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Інші доводи, на які посилався відповідач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 29.11.2023 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14011/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг".
Матеріали справи №910/14011/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18.06.2024
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук