ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4386/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Богатиря К.В., Таран С.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
представника Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Козирев С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024
по справі №916/4386/23
за позовом: Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
до відповідача: Громадської організації «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв»
про визнання недійсним Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 30.09.2021 № 20/05-10А
суддя суду першої інстанції - Шаратов Ю.А.
місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.
Повний текст рішення складено та підписано: 11 березня 2024.
Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення звернувся (далі - Позивач, СГІ - НЦНС) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» (далі - Відповідач, ГО «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв») про визнання недійсним з моменту укладення Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 30.09.2021 № 20/05-10А (будівля конференц-залу, інвентарний № 1030002875, загальна площа 2 302,9 кв.м., адреса: місто Одеса, Овідіопольська дорога, 3), укладеного між Позивачем як орендодавцем та Відповідачем як орендарем.
Позовні вимоги, із посиланням на частину третю статті 215, частину першу статті 236 Цивільного кодексу України, частину сьому статті 179 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем як потенційним орендарем вимог пункту 121 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, щодо сплати на рахунок орендодавця авансового внеску до укладення договору оренди або в день його підписання.
Також Позивач зазначає, що Відповідач не здійснював інші платежі, що визначені у Договорі оренди від 30.09.2021 № 20/05-10А.
А саме, Відповідач не застрахував орендоване майно на користь орендодавця (Позивача) на суму його страхової вартості, визначеної у пункті 6.2.1 Умов цього договору, протягом 10 календарних днів з дня укладення договору та не надав орендодавцю копію договору страхування і документи на підтвердження оплати страхового платежу, як вимагає пункт 7.1 розділу II договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Обґрунтування рішення суду.
Судом зазначено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Також не є підставою для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 й обставина невиконання орендарем обов'язку зі страхування (пункт 7.1 розділу ІІ), порушення якого також може бути лише підставою для його розірвання.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 з підстав передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України.
Також судом зазначено, що Договір від 30.09.2021 виконувався сторонами, зокрема, було здійснено передачу майна, яке є його предметом, цей правочин не може бути кваліфікований як фіктивний відповідно до норм статті 234 Цивільного кодексу України.
Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Селекційно-генетичний інститут-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 21 лютого 2024 року у справі № 916/4386/23 та ухвалити нове рішення у справі № 916/4386/23, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Скаржник зазначає, що оспорюваний Договір міг бути укладений лише за умови дотримання та виконання приписів чинного законодавства, що регулює орендні взаємини у сфері передачі в оренду державного майна,
Позивач вважає, що невиконання потенційним орендарем вимог чинного законодавства (п. 121 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна»), які передують укладанню Договору оренди державного та комунального майна, - є підставою для визнання оспорюваного правочину (Договору оренди) недійсним з моменту його вчинення (день укладання Договору оренди) за позовом іншої сторони правочину (орендодавця за Договором оренди).
Посилання суду на те, що сторони Договору мають керуватися виключно його положеннями (п. 3.5. розділу II Договору фактично повторює наведений п. 121 Порядку) - є недоречними, оскільки обов'язок для потенційного орендаря сплатити авансовий внесок передує укладенню договору.
Скаржник вважає, що аванс є доказом, який посвідчує факт наявності зобов'язання (доказова функція), то відсутність авансу від Відповідача свідчить про непідтвердження Відповідачем наявності зобов'язання перед Позивачем.
Висновок суду про те, що авансовий внесок за своєю правовою природою є орендною платою, яка може бути сплачена як до так і після укладання договору, але не пізніше строку, який визначається днем його підписання, не може бути застосований у даній справі, так як авансовий внесок не був внесений.
Із поведінки Відповідача вбачається, що, з його боку, укладання Договору оренди нерухомого майна не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених Договором оренди: орендоване приміщення не зайнято та не використовується орендарем, оплати орендарем не проводяться, про що Інститут наголошував у листі від 09 березня 2023 року вих. № 04/73.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Таран С.В., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4386/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 доручено Господарського суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/4386/23.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 по справі №916/4386/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
12.04.2024 матеріали справи №916/4386/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 поновлено пропущений процесуальний строк Селекційно-генетичному інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 по справі №916/4386/23.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 по справі №916/4386/23.
Призначено апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 по справі №916/4386/23 до розгляду на 04.06.2024 о 14:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкладено розгляд справи № 916/4386/23 на 24.06.2024 о 13:30 год.
В судовому засіданні 24.06.2024 представник Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Громадської організації «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» Громадської організації «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
24.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає рішення Господарського суду Одеської області в межах доводів та вимог апеляційних скарг, передбачених статтею 269 ГПК України.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
09.06.2021 Національна академія аграрних наук України листом № 10.3-17/230 надала дозвіл Селекційно-генетичному інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення виступити орендодавцем нерухомого майна та на передачу в оренду терміном на 2 роки 11 місяців нежитлової будівлі конференц-залу загальною площею 2 302,9 кв.м. (реєстровий номер 00494628.1АААГВГ 793), що обліковується на його балансі, розташованої за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3, з метою організації та проведення тематичних культурних подій в м. Одесі, здійснення статутної діяльності громадської організації.
Також, цим листом від 09.06.2021 НААНУ затверджено Звіт про незалежну оцінку вартості будівлі конференц-залу (інвентарний № 1030002875) загальною площею 2 302,9 кв.м. (ринкова вартість 31.03.2021 - 18 560 600,00 грн. без ПДВ), що знаходиться на балансі Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, розташованої за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3. /а.с. 38/.
Наказом СГІ - НЦНС «Про затвердження Переліку другого типу об'єктів державної власності для передачі в оренду» від 27.01.2021 № 26 до Переліку другого типу об'єктів державної власності щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону включено: Нежитлову будівлю конференц-залу, Індексний № 1030002875, площею 2 302,9 кв.м. /а.с. 39-40/.
30.09.2021 між СГІ - НЦНС (Орендодавець) і ГО «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до держаної власності № 20/05-10А (далі -Договір від 30.09.2021). /а.с. 13-22/.
Відповідно до пунктів 4.1, 6.2, 7.1 розділу І, пунктів 1.1, 1.2 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно: Будівля конференц-залу (інвентарний № 1030002875), загальною площею 2 302,9 кв.м., за адресою місто Одеса, Овідіопольська дорога буд. 3, вартість якого становить 18 560 600,00 грн. Майно передається в оренду для використання: Організація та проведення тематичних культурних подій в Одесі.
Місячна орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої Кабінетом Міністрів України становить 108 270,17 грн без ПДВ (пункт 8.1 розділу І Договору від 30.09.2021).
Підпунктом 9.1 пункту 9 розділу І Договору від 30.09.2021 встановлено розмір внеску орендної плати, «Без аукціону», 109 786,91 грн. без ПДВ.
Пунктом 10 розділу І Договору від 30.09.2021 визначено строк договору - 2 роки 11 місяців. Цей договір діє до 30.09.2024 включно.
Згідно із пунктом 2.1 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Пунктом 3.3 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 встановлено, що Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю у співвідношенні, визначеному законодавством, щомісяця: до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону.
Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 в день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за один місць, визначену у пункті 9.1 Умов на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору.
Пунктом 3.6 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 передбачено, якщо цей договір укладено без проведення аукціону, то підставою для сплати внеску з орендної плати є рішення, прийняте відповідно до пункту 121 Порядку.
Згідно із пунктом 7.1 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, Орендар зобов'язаний: протягом 10 календарних днів з дня укладення цього договору застрахувати Майно на суму його страхової вартості, визначеної у пункті 6.2 Умов, на користь Орендодавця згідно з Порядком, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, та протягом 10 календарних днів з дня укладення договору страхування (договорів страхування) надати Орендодавцю завірені належним чином копії договору страхування і документів, які підтверджують сплати страхового платежу (страхових платежів); поновлювати щороку договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору Майно було застрахованим, і надавати Орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу. Якщо договір страхування укладений на строк, що є іншим, ніж один рік, такий договір повинен бути поновлений після закінчення строку, на якій його укладено. Якщо строк дії договору оренди менший, ніж один рік, то договір страхування укладається на строк дії договору оренди. Оплата послуг страховика здійснюється за рахунок Орендаря (страхувальника).
У пункті 8.3 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 вказано, що Орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору.
Пунктом 10.1 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 встановлено, що він укладений на строк, визначений у пункті 10.1 Умов (розділ І). Перебіг строку починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
Відповідно до підпункту 10.7.1 пункту 10.7 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, він може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша , ніж плата за три місяці.
30.09.2021 на виконання умов Договору від 30.09.2021 Позивачем і Відповідачем складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності. / а.с. 23/.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).
Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX).
Згідно зі абзацами першим, другим пункту 121 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, на який посилається Позивач, до укладення договору оренди або в день його підписання потенційний орендар, який відповідає вимогам, передбаченим Законом та цим Порядком, зобов'язаний сплатити на рахунок орендодавця авансовий внесок у розмірах та порядку, передбаченому проектом договору оренди майна, опублікованому в інформаційному повідомленні.
Орендодавець зараховує авансовий внесок в рахунок майбутніх платежів орендаря з орендної плати та перераховує його відповідно до пропорцій, що визначені: пунктами 132, 133 цього Порядку, - щодо державного майна; представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо комунального майна.
Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частиною 1 статті 612 ЦК України).
Так, обов'язок зі сплати авансового внеску також передбачено й пунктом 3.5 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, відповідно до якого, в день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за один місць, визначену у пункті 9.1 Умов на підстав документів, визначених у пункті 3.6 цього договору.
Отже, авансовий внесок, передбачений пунктом 121 наведеного Порядку і пунктом 3.5 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, за своєю правовою природою є орендною платою, яка може бути сплачена як до так і після укладення договору, але не пізніше строку, який визначається днем його підписання. А несплата орендної плати є підставою для дострокового припинення договору (підпункт 10.7.1 пункту 10.7 розділу ІІ), а не для визнання його недійсним.
Аналогічно не є підставою для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 й обставина невиконання орендарем обов'язку зі страхування (пункт 7.1 розділу ІІ), порушення якого також може бути лише підставою для його розірвання.
Колегія суддів зазначає, що таке обґрунтування вимог позивача стосується неналежного виконання прийнятих на себе Відповідачем зобов'язань за спірним договором, та не містить доказів невідповідності договору вимогам діючого законодавства, з якими ст. 203 ЦК України пов'язує визнання правочину недійсним. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 з підстав передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів також не приймає доводи скаржника, що з боку відповідача, укладання Договору оренди нерухомого майна не було спрямоване на реальне настання правових наслідків.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, відповідно до змісту статті 234 ЦК України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину ( постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі № 910/7547/17 ).
Позивачем не надано суду доказів про наявність умислу в усіх сторін правочину, про те, що сторони мали інші цілі, ніж передбачені правочином.
Як вірно зауважено місцевим господарським судом, що помилка позивача щодо оцінки фінансової спроможності Відповідача виконувати Договір оренди від 30.09.2021 не зачіпає природу правочину або якості його предмета. А ризик несплати орендарем за користування майном покладається безпосередньо на орендодавця з огляду на принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, що випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності (частина перша статті 42, частина перша статті 44 Господарського кодексу України).
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 з підстав передбачених частиною першою статті 229 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши наведені вище вимоги законодавства, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного договору оренди недійсним, а також того, що в момент вчинення правочину сторонами не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 у справі №916/4386/23 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Селекційно-генетичний інститут-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.06.2024.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Таран С.В.