24 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/21047/22
Провадження № 11-кп/4820/460/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року у кримінальному провадженні №12021243000002354 від 25.11.2021 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 статті 186 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 та частиною 4 статті 186 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
В провадженні Хмельницького міськрайоного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за частинами 2, 4. статті 186 КК України, ОСОБА_8 за частиною 2 статті 307, частиною 4 статті 186 КК України
За клопотанням прокурора ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 серпня 2024 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 , звернулися з апеляційними скаргами.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вказану вище ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту.
Наголошує, що прокурор не довів існування жодних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ризики в судовому засіданні не доведені та заявлені формально, не підтверджуються відповідними доказами, тому відсутні будь які дані, які б свідчили, про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Вказує, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 К1ІК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»)
Зазначає, що, обґрунтування доцільності продовження тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 -178 КПК України у їх зіставленні в конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
В даному випадку жодний ризик у клопотанні про продовження строку гримання під вартою, передбачений ст.177 КПК України прокурором не доведений.
Звертає увагу, що в даній справі «розумність» строку тримання під вартою вже давно порушена, оскільки жодних нових доказів, які б підтверджували вину за цей час не встановлено, а можливості їх отримати вичерпані. Також до клопотання прокурора не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував доцільність продовження гримання особи під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вказану вище ухвалу суду та застосувати більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави до 20 - 25 прожиткових мінімумів.
Зазначає, що наведені прокурором ризики, зазначені у ст.177 КПК України на даний час втратили свою актуальність і не можуть бути підґрунтям для того, щоб третій рік обвинувачений перебував під вартою.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду через адміністрацію ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», через відсутність світла в місці утримання не брали участі у судовому засіданні, враховуючи, що обвинувачені з клопотанням про участь в апеляційному розгляді не зверталися, в апеляційних скаргах не порушується питання про погіршення їх становища, їх участь у апеляційному розгляді не є обов'язковою, у зв'язку з чим колегія суддів, з'ясувавши думку присутніх учасників провадження, прийняла рішення про проведення апеляційного розгляду у відсутність обвинувачених, відповідно до вимог ч.4 ст.401, ч.4 ст.405, 422-1 КПК України, з урахуванням також позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.10.2023, у справі №211/111/22, провадження №51-3720км23.
Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційні вимоги, просив скасувати вказану вище ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту, з наведених в апеляційній скарзі підстав.
Прокурор у судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, які обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, на сьогодні судовий розгляд триває, ще не допитані свідки, з урахуванням також даних про особи обвинувачених, які були раніше судимі, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину під час дії іспитового строку, а ОСОБА_8 судимий за ст.115 КК України. Заперечував проти зменшення розміру застави ОСОБА_8 .
Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, надану судом інформацію про рух провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та неможливістю закінчити судовий розгляд протягом строку дії попередньої ухвали суду.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до 11 серпня 2024 року включно кожному, із визначенням застави у розмірі 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166540 грн. (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок) гривень та покладенням у разі внесення застави обов'язків, відповідно до ухвали суду від 23.10.2023 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 оскаржують ухвалу суду про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав не доведеності наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно з вимогами статті 422-1 КПК України, в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував, що ризики, які були наведені прокурором в суді при обранні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, не зменшились. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких корисних злочинів, у справі не з'ясовані в повному обсязі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, в тому числі не допитані усі потерпілі та свідки, а відтак обвинувачені, знаходячись на волі, можуть незаконно на них впливати, перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, суд врахував, що ОСОБА_7 за місцем реєстрації не мешкав, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше судимий за аналогічні злочини, тож висновків не зробив та на шлях виправлення не став, що свідчить можливість переховуватись від суду, а також продовжити злочинну діяльність. ОСОБА_8 , неодноразово судимий за вчинення насильницьких та корисливих злочинів, проте відповідних висновків не зробив та на шлях виправлення не став, офіційно не працевлаштований, неодружений, тож, у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки та законні джерела існування, що свідчить про можливість переховуватись від суду, а також продовжити злочинну діяльність.
З наведених підстав суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тому слід продовжити строк тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 статті 186 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 статті 307 та частиною 4 статті 186 КК України, разом із зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність вини обвинувачених буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні тяжких злочинів, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеними ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачається покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а відтак суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, враховується той факт, що ОСОБА_7 за місцем реєстрації не мешкав, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше судимий за аналогічні злочини, ОСОБА_8 неодноразово судимий за вчинення насильницьких та корисливих злочинів, у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки та законні джерела існування, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку, у справі не з'ясовані в повному обсязі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, в тому числі не допитані усі свідки, а відтак обвинувачені, знаходячись на волі, можуть незаконно на них впливати, перешкоджати кримінальному провадженню, у них відсутні стійкі соціальні зв'язки та законні джерела існування, що свідчить про можливість переховуватись від суду, а також продовжити злочинну діяльність, оскільки обвинувачені раніше притягувались до кримінальної відповідальності.
У ч.3 ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» міститься норма, яка виходить із загального принципу ст.5 Конвенції: законне тримання під вартою має бути розумним. Конвенція вимагає, аби тримання під вартою до судового вироку не перевищувало розумних строків. Хоч якою би була причина тримання під вартою, у кожному випадку слід визначити, чи перетнув строк до ухвалення вироку щодо обвинуваченого розумні межі, тобто межі надмірності, які, за обставинами справи, могли бути розумно застосовані до особи, чия невинуватість презумується.
Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають під вартою з 04.06.2022.
За змістом ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов'язаних критеріїв: складність справи; поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду); поведінка судових та інших державних органів; важливість предмету розгляду для заявника. Значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.
На думку колегії апеляційного суду строки судового розгляду вказаного кримінального провадження на теперішній час є розумними з огляду на дані, які характеризують хід судового розгляду, а саме, що з 05.10.2022 року в провадженні Хмельницького міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 12021243000002354, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 статті 186 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 статті 307 та частиною 4 статті 186 КК України та ОСОБА_10 за частиною 4 статті 186 КК України, на теперішній час не допитані всі свідки, судовий розгляд неодноразово відкладався в тому числі у зв'язку з неявкою захисників, а також за клопотанням сторони захисту.
Колегія суддів оцінює розумність тривалості провадження за такими критеріями, як: складність справи; причини перенесення судових засідань.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Зазначені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про недостатнє підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частинами 2, 4 статті 186 КК України, колегією суддів не перевірялися, оскільки обґрунтованість обвинувачення не є предметом апеляційного перегляду ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, відповідно до положень ст. 422-1 КПК України.
Стосовно посилань у апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 про зменшення розміру застави до 20 - 25 прожиткових мінімумів, колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, який виходив з наступного.
Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року було зменшено розмір застави щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до 55 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166540 грн. При цьому, судом були враховані ті ж обставини щодо сімейного та матеріального стану, на які посилались обвинувачені та захисники як на підставу для зменшення розміру застави на теперішній час. Про жодні нові обставини, які б давали підставу для зміни встановленого розміру застави ухвалою суду від 29.04.2024 року стороною захисту не заявлено, відтак, підстави для задоволення клопотань обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та їх захисників про зменшення розміру застави на теперішній час відсутні, а тому такі клопотання не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційних скарг щодо відсутності обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, спростовуються матеріалами кримінального провадження. Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційної інстанції, розглядалась можливість обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, однак з огляду на сукупність наявних в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу обвинувачених, застосування до обвинувачених іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить їх належної процесуальної поведінки на даній стадії судового розгляду.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, на теперішній час продовжують існувати обставини, які свідчать про те, що не зменшилися заявлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які виправдовують тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні, відсутня інформація про те, що обвинувачені не можуть утримуватися в умовах слідчого ізолятора або про те, що з'явились нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
З урахуванням встановленого в ході апеляційного розгляду, конкретних обставин кримінального правопорушення, стадії судового розгляду, колегія суддів уважає правильним висновок суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до 11 серпня 2024 року включно із визначенням застави у розмірі 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166540 грн. (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок) гривень, обмеження прав обвинувачених на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб забезпечити належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків, тоді як зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та виключити ризики, пов'язані зі звільненням їх з-під варти.
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду у цьому провадженні колегією суддів не встановлено, отже, апеляційні вимоги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою до 11 серпня 2024 року включно стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 статті 186 КК України та ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 та частиною 4 статті 186 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3