24 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/32887/23
Провадження № 22-ц/4820/1112/24
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ст.. 369 ЦПК України справу № 686/32887/23 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В грудні 2023 року ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_1 , в його інтресах звернулася до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 120628,60 грн., з яких страхове відшкодування 117000 грн., пеня в розмірі 2461,81 грн., 3 % річних в розмірі 230,79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 936 грн. Крім того просила стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 25000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26.08.2022 року відбулось ДТП з вини водія ОСОБА_3 внаслідок чого, її син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тілесні ушкодження, які по своєму характеру відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призводять до тривалого розладу здоров'я. З того часу і по сьогоднішній день ОСОБА_1 , проходить лікування опорно-рухового апарату та у лікаря-психолога та станом на 14.06.2023 року йому було призначено інвалідність. ОСОБА_3 відшкодував завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в сумі 110 000 грн.
В свою чергу, матеріальна шкода завдана ДТП ОСОБА_1 не відшкодовувалась, з посиланням на наявність у ОСОБА_3 страхового полісу, який підтверджує обов'язок відшкодування матеріальної шкоди страховою компанією.
Після численних консультацій з лікарями на предмет відновлення дотравматичного стану здоров'я потерпілого ОСОБА_1 стало зрозуміло, що знадобиться дороговартісна та довготривала реабілітація до 16.05.2025 року.
При цьому, ОСОБА_2 , як законний представник (матір) потерпілого є єдиною особою, яка може утримувати, піклуватись та забезпечувати реабілітацію свого сина.
У зв'язку із згаданими важкими обставинами та необхідністю в матеріальному забезпеченні потреб дитини-інваліда, ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_1 , звернулась до ТДВ «СК «Альфа Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування від 09.08.2023 року, якою просила страхову компанію сплатити кошти страхового відшкодування у розмірі 117 000 грн.
Проте, з того часу і по день звернення до її суду з цим позовом не отримала ні відповіді, ні самого страхового відшкодування, що ставить під загрозу подальшу можливість проведення реабілітаційних заходів для потерпілого ОСОБА_1 .
З огляду на те, що на момент ДТП ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було застраховано ТЗ «Nissan Leaf» д.н.з. НОМЕР_1 , то страховик взяв на себе обов'язок відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. Враховуючи фактичну відмову в добровільній виплаті страхового відшкодування, з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» має бути стягнута спричинена потерпілому матеріальна шкода.
Отже, у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо не виплати страхового відшкодування, з вини якого не було вчасно сплачено страхове відшкодування, з метою захисту та відновлення своїх прав, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник - мати ОСОБА_2 , змушені були звернутися до суду із цим позовом.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року вказаний позов було задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , кошти страхового відшкодування у розмірі 117000 грн., пеню у розмірі 2461,81 грн., 3 % річних у розмірі 230,79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 936 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.
ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» не погодилося із вказаним рішенням в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в цій частині, ухвалити нове, яким відмовити в позові в цій частині.
Так, апелянт, посилаючись на правові позиції, викладенні в постановах Верховного Суду, вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, суду не надано жодного доказу про фактичне перерахування на рахунок адвоката саме тієї суми, яку заявляє позивач. Вказане є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Крім того, сума витрат на правничу допомогу не є співмірною і досить завищеною. Оскільки вважає, що справа не є складною, підготовка до її розгляду не потребує дослідження великих обсягів чинного законодавства та аналізу великої кількості доказів, а загалом значних затрат та зусиль. Заявлена сума витрат не відповідає критерію розумності, виходячи із конкретних осбставин справи, а також є неспівмірною із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та витреченим адвокатом часом.
Отже, посилаючись на не надання жодних доказів про фактичне перерахування на рахунок адвоката коштів, безпідставне виокремлення адвокатом послуг, які не відповідають критерію співмірності, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час та значно завищені ціни на деякі послуги адвоката у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги, визначені витрати на правничу допомогу - 25000 грн. не підлягають задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу, який поданий ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бейлика А.Б., не погодужуються із доводами апелянта, ваажають їх безпідставними і такими, що суперечать положенням чинного законодавства.
Так, звертають увагу на те, що ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в апеляційній скарзі неодноразово вказує на ненадання позивачем платіжних документів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Однак, зазначають, що такі доводи апелянта суперечать положенням ч. 2 ст. 137 ЦПК України, оскільки вказаною нормою права законодавець не конкретизував вид, форму доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Крім того, вказана норма права надає можливість на стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які, фактично, ще не оплачені. З огляду на це в п. Додатку № 2 від 16.11.2021р. до Договору про надання правничої допомоги від 20.10.2021р. сторони погодили, що позивач зобов'язується сплатити адвокату гонорар протягом 180 днів з дня складення акту приймання-передачі (з відтермінуванням оплати). Отже, надання доказів оплати, в даному випадку не є можливим.
З цих же підстав, вважають невірним трактування апелянтом ч. 3 ст. 137 ЦПК України та вказання ним на недоведеність здійснення відповідних витрат з огляду на недання квитанцій про оплату.
Також вважають, що апелянт, здійснюючи певну маніпуляцію намагається ввести апеляційний суд в оману, вказуючи на дії, які адвокатом оцінено у 8000 грн., однак апелянтом не в повному обсязі наведено обсяг робіт, визначених в договорі і оцінених у такий розмір.
Крім того, апелянт безпідставно оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку, оскільки під час розгляду судом першої інстанції питання про стягнення судових витрат ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» не скористалося своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Так, відповідачу було направлено заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з додатками, яка була отримана ним 11 березня 2024 року. Судом першої інстанції було відкладено одне із останніх судових засідань з метою надання відповідчу більшого часу для можливості реагування на вказану заяву. Проте, Товариство не скористалося своїм правом на подання відповідного клопотання про зменшення витрат, не надало будь-яких інших заперечень. Тому суд першої інстанції ухвалив законне і обгрунтоване рішення, надавши відповідну правову оцінку усім доводам сторін та наданим доказам. За таких обставин, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення в частині його оскарження, без змін.
Крім того, заявляють про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в межах перегляду судом апеляційної інстації, орієнтований розмір який становить 5000 грн.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що в ході розгляду даної цивільної справи в березні 2024 року позивач, від імені якого діяв його представник - адвокат Бейлик А.Б., звернувся до Хмельницького міськрайонного суду із заявою про розподіл судових витрат та включення до судових витрат ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
На підтверження надання правничої допомоги суду були надані: копія Договору про надання правничої допомоги від 14.12.2022р.; Додаток до Договору про надання правничої допомоги від 14.12.2022р.; Акт Акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) до Договороу про надання правничої допомоги від 14.12.2022р. та Додатку № 1 від 05.07.2024р.; Звіт про витрачений час на надання правничої допомоги при підготовці до розгляду справи № 686/32884/23; Рахунок-фактуру. А також були надані докази надіслання 29.02.2024р. вказаних документів відповідачу - ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Отже, з матеріалів справи вбачається, що 14.12.2022 року між адвокатом Бейликом А.Б. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги, згідно з яким сторони погодили, що адвокат бере на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надавати необхідну правову допомогу клієнту у всіх справах, що пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів. Окремі вимоги щодо предмету даного договору, не встановлені у пунктах 2.1, 2.2 договору, визначаються у додатках до нього.
Якщо інші вимоги щодо обсягу правничої допомоги не обумовлені сторонами і не зафіксовані в додатку до договору, комплекс правничої допомоги включає: підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства України, експертних висновків стосовно законності вчинення правочинів, розробку проектів нормативно-правових актів, договорів, локальних документів суб'єкта господарювання, участь та/або представлення замовника у розгляді та вирішенні господарських, цивільних, адміністративних, земельних, трудових, сімейних спорів, зокрема, представництво у судовому порядку, в тому числі підготовки процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, клопотань, скарг, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, усних та письмових пояснень, письмової промови, тощо), друкування та/або копіювання додатків до процесуальних документів, направлення необхідних документів до суду та/або учасникам провадження поштою, електронною поштою, факсимільним зв'язком, тощо, надання усних та письмових консультацій, інформаційних довідок, а також представництво інтересів замовника у міжнародних комерційних та третейських судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах.
Розділом 5 договору визначено правила розрахунків. Так, формою винагороди адвоката є гонорар. Вартість послуг та порядок оплати гонорару за цим договором визначається згідно з додатком (додатками), що є невід'ємними частинами Договору та складає суму коштів, сплачених або які підлягають сплаті замовником адвокату за цим договором. Грошова сума, вказана в п. 5.2 Договору сплачується адвокату або перераховується замовником на рахунок адвоката за домовленістю сторін, яка визначається в додатках або Акті приймання-передачі послуг до даного Договору.
05 липня 2023 року між сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги. Сторони погодили, що адвокат бере на себе зобов'язання від імені та в інтересах замовника здійснити комплекс дій щодо підготовки документів для звернення клієнта до суду. Адвокатом здійснюється досудова робота щодо збирання доказів та усіх необхідних документів від страхових компаній, будь-яких інших юридичних осіб незалежно від форм власності, судах України осіб причетних до дорожньо- транспортної пригоди та інших доручень клієнта.
В п. 4 Додатку сторони погодили, що гонорар адвоката на надання правничої допомоги становить фіксований розмір в сумі 25000 грн. За наслідками надання правничої допомоги адвокатом складається Звіт та Акт приймання-передачі правової допомоги за договором.
В п. 6 сторони погодили, що гонорар за надання правничої допомоги згідно п.1-2 даного Додатку та Договору про надання правничої допомоги сплачується (підлягає сплаті) Замовником не пізніше, ніж через 180 днів з дня укладення акту приймання-передачі правової допомоги (послуг).
26 лютого 2024 року сторони склали та підписали Акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) до Договороу про надання правничої допомоги від 14.12.2022р. та Додатку № 1 від 05.07.2024р. чим підтвердили, що адвокатом надана замовнику правнича допомога за договором, розмір гонорару складає 25000 грн. Також сторони погодили, що перелік правничої допомоги, що була надана адвокатом, а також витрачений час для її надання вказані у Звіті, який є додатком до цього Акту.
Також судом встановлено, що відповідач ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу та клопотань про зменшення розміру таких витрат у суд першої інстанцій не подавав.
Колегія суддів вважає, що задоволивши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бейлика А.Б. про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн., суд першої інстанції діяв вірно, виходячи з такого.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом першої інстанцій встановлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідач не заперечував щодо такого розміру та не подав клопотання про його зменшення.
За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи.
Аналогічний висновок щодо дотримання норм процесуального права зроблений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22 листопада 2019 року в справі № 902/347/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 676/5537/19.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача 29 лютого 2024 року відповідачу було направлено заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з додатками, яка була отримана ним 11 березня 2024 року, що підтверджується трекінгом пошти. Судом першої інстанції було відкладено одне із останніх судових засідань з метою надання відповідчу більшого часу для можливості реагування на вказану заяву. Проте, товариство не скористалося своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат, не надало будь-яких інших заперечень та доказів щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу.
За таких обставин апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, так як такі доводи не були предметом дослідження в суді першої інстанції та відповідно не можуть оцінюватись і апеляційним судом.
Що стосується доводів апелянта про ненадання позивачем жодного доказу про фактичне перерахування на рахунок адвоката саме тієї суми, яку заявляє позивач, що на думку апелянта є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).
Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов'язання про сплату та строки сплати.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, вбачається до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19,.
Також з практики та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вбачєаться, що у своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
Такі ж правові позиції викладені і в постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року по справі № 686/28627/18, від 11 листопада 2020 року в справі № 673/1123/15-ц та відповідно враховуються апеляційним судом при вирішенні вказаної апеляційної скарги.
Згідно п. 5.3. Договору про надання правничої допомоги від 14.12.2022р., п. 6 Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги, Звіту про витрачений час на надання правничої допомоги при підготовці та розгляді справи № 686/32887/23 сторони погодили, що гонорар за надання правничої допомоги сплачується замовником (підлягає сплаті) не пізніше ніж через 180 днів з дня укладення акту приймання - передачі правової допомоги (послуг). Такий Акт був складений сторонами 26 лютого 2024 року. На час подання ОСОБА_1 заяви про розподіл судових витрат та включення до них витрат на правничу допомогу та на час подання апеляційної скарги такий строк ще не закінчився.
З огляду на викладене, умови договору про надання правничої допомоги та звернення з такою заявою без надання доказів про сплату замовником адвокату коштів (гонорару) є правомірним.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково було вказано про надання позивачем доказів про перерахування коштів (гонорару) адвокату. Однак, така вказівка суду є помилковою та на дійсний характер правовідносин з викладених вище мотивів не впливає.
З вказаних підстав доводи апелянта про не надання позивачем платіжних документів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, апеляційний суд не приймає до уваги.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 червня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова