Справа № 462/1998/23
11 червня 2024 року Залізничний районний суд міста Львова
у складі:
головуючого судді Ліуша А.І.
секретаря Поляниці А.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Вимоги позову мотивовано тим, що між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є позивач АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_3 , укладено кредитний договір на загальну суму 110 000 доларів США та договір іпотеки, згідно умов якого відповідач ОСОБА_3 , передав в іпотеку банку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 , яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому. У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 , та фінансовими поручителями умов кредитного договору та договорів поруки, - позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, який було задоволено та рішенням суду стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 69 874,79 доларів США, що еквівалентно 558 509, 20 грн. Вказане рішення суду є невиконаними та станом на 15 лютого 2023 року, несплачений залишок заборгованості відповідача ОСОБА_3 , становить 64 121,85 доларів США. Так, вказаний об'єкт нерухомості в подальшому було здано в експлуатацію, проте, згідно розпорядження Львівської міської ради, новозбудованому житловому будинку на АДРЕСА_2 , присвоєно нумерацію 7а. Відповідач ОСОБА_3 , скориставшись цим, отримав свідоцтво на право власності на спірну квартиру та всупереч тому, що така фактично була предметом іпотеки, уклав 09 березня 2016 року із відповідачем ОСОБА_4 , договір купівлі продажу, згідно якого продав їй квартиру, без згоди банку та не повідомив іпотекодержателя про таке відчуження. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд: визнати за позивачем право іпотекодержателя щодо нерухомого майна, як забезпечення вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» за кредитним договором укладеним між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , а також звернути стягнення на спірну квартиру шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення грошових вимог позивача за кредитним договором в сумі 64 121,85 доларів США.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2023 року, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛНМО Дячуком О.А.
Крім того, за клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 24 березня 2024 року, здійснено витребування у Відділу реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про загальну кількість дітей, з зазначенням їх прізвища, ім'я, по-батькові, та дати народження, матір'ю яких зареєстрована відповідач ОСОБА_4 , згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, Державного реєстру актів цивільного громадян щодо актового запису про народження та інших відповідних реєстрів.
Представник відповідача ОСОБА_3 , в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, та зазначив, що у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 , своїх зобов?язань за кредитним договором, банком було надіслано на його адресу вимогу від 08 листопада 2012 року, в якій позивач вимагав з моменту отримання цієї вимоги негайно сплатити прострочену заборгованість, проценти та штрафні санкції. При цьому, вказавши що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав на 61 день з моменту отримання цієї вимоги. Також, позивачем вказано у вимозі, що примусове стягнення заборгованості буде здійснюватися банком на власний розсуд. Вказана вимога отримана позичальником 19 листопада 2012 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, банк скористався своїм правом довгострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, передбаченим пунктами 7.1.3 та 10.4 договору, змінив строк виконання основного зобов?язання до 18 січня 2013 року. Тобто, з 19 січня 2013 року, для банку розпочався відлік трирічного строку для стягнення заборгованості у спосіб, визначений законом. Крім того, звернув увагу суду на те, що 10 червня 2013 року, позивач вже звертався до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. За результатами розгляду справи було ухвалено рішення від 25 жовтня 2013 року про задоволення позовних вимог. Звернувшись до суду з таким позовом, банком було перервано строк позовної давності і з 10 червня 2013 року, знову розпочався відлік трирічного строку, визначеного 257 ЦПК України. Іншими словами, банк мав можливість пред?явити вказаний позов протягом трьох років після звернення 10 червня 2013 року з позовом до суду про дострокове стягнення заборгованості, а саме, до 10 червня 2016 року. Однак, пропустив цей строк та звернувся до суду з позовом в березні 2023 року, тобто поза межами строку позовної давності, що є самостійною підставою відмови в задоволенні позову. Крім того, вказав, що позивачем було долучено до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 листопада 2017 року, згідно яких банку ніби-то стало відомо про порушення його прав щодо предмету іпотеки, відповідано до яких, 25 липня 2011 року було внесено запис в реєстр про те, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 . Тобто, з вказаного часу у відкритому доступі була інформація щодо права власності на спірну квартиру. Більше того, 19 листопада 2012 року позичальник вже отримав вимогу банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитними зобов?язаннями і банк після невиконання вимоги мав право стягнути заборгованість, в тому числі за рахунок іпотеки, і лише після спливу чотирьох років після набуття права власності на квартиру, а саме 09 березня 2016 року ОСОБА_3 , відчужив квартиру ОСОБА_4 . Інформація про нового власника з 09 березня 2016 року також була у загальному доступі. Відтак, позивачем не доведено той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права в частині предмета іпотеки раніше, а тому не доведено наявність будь-яких розумних та поважних причин пропуску строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_4 , подано до суду відзив, в якому вона вказала, що невиконання відповідачем ОСОБА_3 , обов'язку по передачі квартири за адресою АДРЕСА_2 , в іпотеку не породжує для неї будь-яких обмежень у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , оскільки вона є добросовісним набувачем, так як на момент укладення договору купівлі-продажу, будь-які обмеження відносно квартири були відсутні, а вона як покупець виконала всі покладені на неї обов'язки. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі та застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.
Представник позивача в свою чергу в судовому засіданні повідомив, що згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відтак, вказаний позов банком подано до суду у березні 2023 року, а отже з дотриманням строків позовної давності, а тому, позовні вимоги просив задовільнити в повному обсязі.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали цивільного провадження, суд прийшов до переконання про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом було встановлено, що між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_3 , 31 серпня 2007 року було укладено кредитний договір № 11-1/600к-07 на загальну суму 110 000 доларів США з терміном повернення кредиту до 30 серпня 2037 року. Згідно п. 6.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені даним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно даного договору /а.с.24-26/.
31 серпня 2007 року, між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., та зареєстрований в реєстрі за № 6972. Згідно умов даного договору, іпотекодавець передав в іпотеку банку майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.
Відповідно до п. 1.5 договору іпотеки - після закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.2. даного договору, а також після оформлення та державної реєстрації в установленому чинним законодавством порядку права власності на нерухоме майно, зазначеного в п. 1.2. даного договору, за іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки.
Згідно п. 3.1.1. договору іпотеки від 31 серпня 2007 року, до завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, а також до оформлення у встановленому чинним законодавством порядку права власності на нього за іпотекодавцем, іпотекодавець зобов'язаний:
- п. 3.1.1.1. до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором не вчиняти жодних дій щодо зменшення вартості або припинення прав на предмет іпотеки;
- п. 3.1.1.2. до моменту повного виконання зобов'язань за Кредитним договором без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати відступлення предмету іпотеки третім особам;
- п. 3.1.1.3. без письмової згоди іпотеко держателя не вносити будь-яких змін та/або доповнень до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 21/001 від 27.08.2007 р. та договору відступлення права вимоги № 25/001, укладених між іпотекодавцем та ВАТ «Кредобанк», майнові права за якими є Предметом іпотеки;
- п. 3.1.1.4. вживати дій щодо захисту предмету іпотеки;
- п. 3.1.1.9. протягом 3 робочих днів після оформлення та реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, укласти з іпотекодержателем додатковий договір, передбачений п. 1.5. даного договору.
Згідно п. 3.1.2. Договору іпотеки від 31 серпня 2007 року, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.2. даного договору, а також після оформлення та реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку права власності на нього за іпотекодавцем, іпотекодавець зобов'язаний: п. 3.1.2.2. не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб без отримання письмової згоди на це від Іпотекодержателя /а.с.27-28/.
Матеріали справи не містять доказів, які б стверджували, що іпотекодержатель, яким є позивач АТ «Універсал Банк», надав відповідачу ОСОБА_3 , згоду на відчуження іпотечного майна. Відповідно до п. 2.1.4. договору іпотеки, 2.1.1. договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за даним договором та/або кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно п. 2.1.2. договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. /а.с.27-28/. 18 березня 2011 року, між ПАТ «Універсал Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_3 (іпотекодавцем) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 31 серпня 2007 року. Даний договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки посвідчений Нор Н. М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 285.
Як вбачається з п. 1.5. вказаного договору, іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладення договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору- предметом іпотеки, і не потребують внесення змін до договору.
Крім того, згідно п. 6.1. даного договору він діє до повного виконання зобов'язань за основним договором (кредитний договір № 11-1/600к-07 від 31 серпня 2007 року), що обумовлює основне зобов'язання /а.с.29-33/.
У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 , та фінансовими поручителями умов кредитного договору та договорів поруки, - рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2013 року, по справі № 462/4545/13-ц, - стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 69 874,79 доларів США, що еквівалентно 558 509, 20 грн., та вирішено питання щодо відшкодування судових витрат /а.с.34-35/.
Матеріали справи не містять, та відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував, що вказане рішення Залізничного районного суду м. Львова було виконано відповідачем. Натомість, представником позивача надано довідку від 27 лютого 2023 року, з якої вбачається, що станом на 15 лютого 2023 року, несплачений залишок заборгованості за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2013 року по справі №462/4545/13-ц, становить 64 121,85 доларів США /а.с.72/.
Відповідно до укладеного договору № 21/001 від 27 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк» - Управителем Фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку (1-ої черги забудови житлового кварталу) на АДРЕСА_2 про участь у Фонді фінансування будівництва об'єктом інвестування за цим договором було визначено: квартиру АДРЕСА_4 (п. 2.1.). Вказана у п. 2.1. загальна площа Об'єкта інвестування не є остаточною (п. 2.2.) /а.с.48-52/.
Відповідно до договору № 25/001 від 31 серпня 2007 року, про відступлення майнових прав, укладеного між ВАТ «Кредобанк» (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор), первісний кредитор відступив на користь нового кредитора майнові права на об'єкт незавершеного будівництва (об'єкт інвестування), будівництво якого організовувалось первісним кредитором, як Управителем Фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку (1-ої черги забудови житлового кварталу) по АДРЕСА_2 , згідно договору капітального будівництва № 21/001 від 27.08.2007 р., укладеного між сторонами даного договору (п. 1.1.). Об'єктом інвестування, згідно договору про участь у Фонді фінансування будівництва є: квартира АДРЕСА_4 (п. 1.2.). Визначені у п. 1.2. цього договору характеристики об'єкта інвестування є проектними та можуть змінюватись в процесі будівництва. Фактична площа об'єкта інвестування підтверджуватиметься даними уповноважених державних органів, що здійснюватимуть реєстрацію права власності на це нерухоме майно (п. 1.3.) /а.с.53/.
Згідно рішення Львівської міської ради № 666 від 27.06.2008 р. затверджено акт державної приймальної комісії від 10 червня 2008 року, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - 27 -квартирного будинку ( АДРЕСА_5 , який збудувало ТзОВ «Інвестиції УП» на підставі рішення виконавчого комітету від 07 квітня 2006 року № 580 та дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 20.10.2006 р. № 538/06 /а.с.57/.
Довідкою № 1-21/001 від 27 червня 2008 року, підтверджено, що довірителем ОСОБА_3 , станом на 27 липня 2008 року, проведено повний розрахунок за фактичну загальну площу об'єкта інвестування в порядку встановленому договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 21/001 від 27 серпня 2007 року. Відтак, відповідач ОСОБА_3 , будучи довірителем Фонду фінансування - провів повний розрахунок фактичної загальної площі об'єкта інвестування /а.с. 63/.
Згідно відповіді ТзОВ «Інвестиції УП», ОСОБА_3 , купив у ТзОВ «Інвестиції УП» квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира передана згідно акту прийомо-передачі від 27 червня 2008 року. Крім того, було також видано технічний паспорт, який також міститься в матеріалах справи /а.с.54-55/
Відповідно до акта приймання-передачі квартири АДРЕСА_6 (акт від 27.06.2008 р.) на підставі договору капітального будівництва № 001 від 03 травня 2007 року, укладеного між Управителем - ВАТ «Кредобанк» та Забудовником - ТзОВ «Інвестиції УП», Правил Фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку ( АДРЕСА_5 , затверджених Рішенням Правління ВАТ «Кредобанк», Забудовником - ТзОВ «Інвестиції УП» передано, а Довірителем ФФБ - Саницьким В.А., прийнято квартиру АДРЕСА_7 (1-ша черга забудови житлового кварталу). Технічні дані даної квартири: загальна площа - 100,5 м.кв, кількість кімнат - три, житлова площа - 66,5 м.кв. Таким чином, в результаті будівництва проектна площа квартири АДРЕСА_8 змінилась з 104.13 кв.м. на 100,5 кв.м. (можливість такої зміни була обумовлена сторонами). Пунктом 2 акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_6 від 27.06.2008 р. підтверджено, що у забудовника та довірителя відсутні претензії один до одного /а.с. 64/.
В матеріалах справи також міститься договір купівлі-продажу квартири від 09 березня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , відносно квартири АДРЕСА_1 /а.с. 65-66/. Згідно п. 4 договору вказаного купівлі-продажу квартири від 09.03.2016 р. продаж трикімнатної квартири, загальною площею 100,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , - здійснено за ціною 271 500,00 грн., в той час, як згідно наявного в матеріалах справи висновку про вартість майна від 16 лютого 2023 року, ринкова вартість вищевказаної квартири становить 92 200 доларів США, що еквівалентно 3 371 600 грн./а.с. 20/.
Перехід права власності також стверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна /а.с. 67-71/.
Згідно паспортних даних ОСОБА_3 , 20 січня 2007 року, між ОСОБА_3 , та ОСОБА_7 , було зареєстровано шлюб. Факт укладення шлюбу між ними також підтверджується паспортними даними ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ), та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с. 73-76/.
Суд вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. ст. 525, 526ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1049 ЦК України також визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У відповідності до ст.629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 10 України «Про іпотеку», іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути за права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відтак, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. До таких правових висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 04.10.2021 р. по справі № 686/28888/19.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), закріплене в статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Відтак, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Таким чином, оформивши право власності на квартиру (незважаючи на той факт, що була змінена поштова адреса) квартира АДРЕСА_1 продовжує бути предметом іпотеки. Відтак, в ході розгляду справи встановлено, що позивач, надаючи ОСОБА_3 , у строкове платне користування кредитні кошти під заставу нерухомого майна, виконав зі своєї сторони всі умови договору, а відповідач ОСОБА_3 , не лише не повернув позивачу отримані кредитні кошти, а й в порушення умов договору іпотеки не повідомив банк про те, що об'єкт нерухомості прийнято в експлуатацію, та при прийнятті в експлуатацію новозбудованому будинку присвоєна інша поштова адреса: АДРЕСА_2 а також те, що в процесі будівництва змінилась площа квартири. Крім цього, відповідачем ОСОБА_3 , також не було повідомлено про реєстрацію права власності на квартиру, та здійснення відчуження предмету іпотеки без повідомлення іпотекодержателя про таке відчуження. Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про те, що іпотекодержатель надав відповідачу ОСОБА_3 , згоду на відчуження іпотечного майна. Також, представником відповідача в судовому засіданні повідомлено, що в них дійсно нема жодних доказів повідомлення банку про заміну поштової адреси відповідачем ОСОБА_3 , або його представником.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, основне зобов'язання з повернення кредитних коштів відповідачем ОСОБА_3 , (тіла кредиту та процентів за користування кредитом) не виконано, а тому, позивач має право звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором і реалізувати його для погашення вказаних вище зобов'язань у порядку, встановленому умовами іпотечного договору згідно з чинним законодавством.
Згідно постанови Великої палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611ЦК України та змісту кредитного договору суд вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог позивача, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного або іпотечного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
У постанові КЦС ВС від 19.04.2023 р. по справі № 726/2166/19 зазначено: «78. Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21))».
Отже, реалізацію предмета іпотеки, на який звертається стягнення, слід проводити шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону, а тому, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що укладення договору купівлі-продажу між відповідачами по справі, було спрямоване саме на уникнення виконання зобов'язань за кредитним договором. Дії сторін даного правочину були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича відповідача, оскільки згідно відповіді від 09 травня 2023 року, №552/32.28-108 Відділу реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію, - відповідач ОСОБА_4 , згідно актового запису про народження №4 від 21 січня 1984 року народження, є матір'ю ОСОБА_7 (згідно акту складеного в/к Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області) /а.с.150/, яка є дружиною відповідача ОСОБА_3 .
Вказані дії відповідача ОСОБА_3 , на переконання суду були здійснені з метою приховування майна в майбутньому та уникнення стягнення боргу за його рахунок, а дії сторін вчиненого правочину є недобросовісними та свідчать про зловживання своїми правами на шкоду дійсному кредитору. Таким чином, своїми діями відповідачі позбавили банк права на виконання виконавчого документу за рахунок усього майна, в тому числі і іпотечного, оскільки інше нерухоме майно за боржниками по справі № 462/4545/13-ц не є зареєстрованим.
З цих же підстав, судом не приймається до уваги твердження, що викладені відповідачем ОСОБА_4 , у наданому до суду відзиві.
Щодо строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Європейський суд з прав людини в одній із справ наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Як було встановлено під час розгляду, саме з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01 листопада 2017 року, позивачу стало відомо, що новозбудованому житловому будинку на АДРЕСА_2 (предмет Іпотеки) було присвоєно окремий будинковий номер «а», а також, що 25 липня 2012 року, до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 100,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , а також стало відомо про те, що вказана квартира відчужена відповідачем ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 09 березня 2016 року.
Крім того, в ході розгляду справи, сам представник відповідача ОСОБА_3 , не заперечив факт зміни поштової адреси об?єкта, який є предметом іпотеки. Всі його заперечення в судовому засіданні зводилися виключно на посилання про строки позовної давності.
Однак, твердження представника відповідача про те, що позивач міг і зобов?язаний був дізнатись раніше про реєстрацію за відповідачем ОСОБА_3 , права власності на квартиру та подальше відчуження ним такого майна, - є необгрунтованими, оскільки в банку відсутній обов'язок постійно отримувати витяги з Державного реєстру нерухомого майна, в той час як саме на відповідача ОСОБА_3 , згідно положень договору іпотеки від 31 серпня 2007 року, що укладений між сторонами,- покладений обов'язок до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором не вчиняти жодних дій щодо припинення прав на предмет іпотеки, а також такий обов'язок покладений на відповідача й положеннями ч. 2 ст. 10 України «Про іпотеку», згідно якої, іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Крім того, станом на день розгляду справи, згідно інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості: досі наявні записи про іпотеку та відсутні жодні записи про право власності на квартиру АДРЕСА_1 /а.с.196/.
Таким чином, доводи представника відповідача ОСОБА_3 , про пропущення позивачем строків позовної давності, - є необґрунтованим, оскільки під час розгляду справи встанолвено, що про порушення прав щодо предмету іпотеки позивачеві стало відомо 01 листопада 2017 року.
В той же час, згідно п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Вказаний позов банком подано до суду у 23 березня 2023 року, а отже з дотриманням строків позовної давності. Крім того, з моменту, коли банку стало відомо про порушення його права щодо предмету іпотеки, позивач вчиняв активні дії щодо захисту своїх порушених прав, оскільки у 2019 році АТ «Універсал Банк» подавав до Залізничного районного суду м. Львова, позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання квартири такою, що передана в іпотеку, та звернення стягнення на неї, тобто також в межах строків позовної давності. Однак, постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 р. по справі № 462/6329/19 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання квартири такою, що передана в іпотеку, та звернення стягнення на неї касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк», - позов задоволено частково.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №706/1272/14-ц, колегією суддів в частині застосування приписів ч. 5 ст. 267 ЦК України було зауважено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункти 23.6., 23.7. постанови).
Відтак, в ході розгляду справи достеменно встановлено той факт, що відповідач ОСОБА_3 , діючи всупереч укладеному між сторонами договору іпотеки та кредитного договору, а також всупереч положенням ЗУ «Про іпотеку», скориставшись зміною поштової адреси об?єкта нерухомості, який є предметом іпотеки, отримав свідоцтво на право власності на квартиру та уклав 09 березня 2016 року із відповідачем ОСОБА_4 , яка є матір?ю його дружини - договір купівлі продажу, згідно якого продав їй квартиру, без згоди банку та не повідомив іпотекодержателя про таке відчуження.
Вказані дії відповідачів є істотним порушенням балансу інтересів сторін договору іпотеки, оскільки вони позбавили позивача можливості реалізувати свої права та захистити свої інтереси як іпотекодержателя, що призвело до втрати забезпечення по кредиту та завдали суттєвої фінансової шкоди позивачу, який зі своєї сторони вчинив всі дії, спрямовані на виконання умов укладеного між сторонами договору.
Крім того, судом не приймаються посилання представника відповідача на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2023 року (по справі № 463/933/23), яким судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог ніби-то з аналогічних підстав, та яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду, оскільки як вбачається з вказаного рішення суду, саме за заявою банку про вчинення відповідачем злочину було порушено кримінальну справу і постановою слідчого від 20 червня 2012 року, банк був визнаний потерпілим у цій кримінальній справі. Натомість, згідно рішення Личаківського районного суду м. Львова, - вперше банк звернувся з позовом до суду у 2017 році, тобто вже з пропуском строку позовної давності, при цьому, будучи обізнаним про обставини справи. Відтак, вказаним рішенням суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено не з аналогічних підстав, а тому, ці обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог і у даній справі.
Суд приходить до переконання, що у вказаних справах мають місце істотні відмінності в обставинах, зокрема щодо моменту отримання відомостей про вчинення неправомірних дій відповідачами а також своєчасності звернення банку з позовом до суду, а тому, таке посилання представника відповідача не приймається судом до уваги.
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
позовну заяву задовільнити.
Визнати за Акціонерним товариством «Універсал Банк» /місцезнаходження: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352/ право іпотекодержателя щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 100,5 квадратних метрів як забезпечення вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» за кредитним договором № 11-1/600к-07 від 31 серпня 2007 року укладеним між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_3 .
Звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 100,5 квадратних метрів, що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 березня 2016 року посвідченого 09 березня 2016 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком Олександром Анатолійовичем, шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення грошових вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» за кредитним договором № 11-1/600к-07 від 31 серпня 2007 року в сумі 64 121,85 /шістдесят чотири тисячі сто двадцять один/ долар США, 85 центів.
Стягнути з ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 / судовий збір в розмірі 18 928 /вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім/ гривень 39 копійок за подання позовної заяви та 671 /шістсот сімдесят одну/ гривню за подання заяви про забезпечення позову.
Стягнути з ОСОБА_4 /РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_11 / судовий збір в розмірі 18 928 /вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім/ гривень 39 копійок за подання позовної заяви та 671 /шістсот сімдесят одну/ гривню за подання заяви про забезпечення позову.
Повний текст рішення складено 21 червня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.І. Ліуш