ЄУН: 336/1116/23
Провадження №: 6/336/510/2024
іменем України
26 червня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянув у судовому засіданні в залі суду подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тішиної Ірини Вікторівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,-
за участі:
державного виконавця - Тішиної І.В.,
встановив:
26 червня 2024 року державний виконавець звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа. Державний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.05.2000 року, до виконання зобов'язань, покладених на нього за зведеним виконавчим провадженням № 72141262.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження № 72141262, до складу якого входять: ВП № 72135237 з примусового виконання виконавчого листа № 336/1116/23, виданого 15.06.2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені за договором купівлі-продажу в розмірі 39108,00 грн. та ВП № 72135463 з примусового виконання виконавчого листа № 336/1116/23, виданого 15.06.2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 1039,35 грн.
У зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем вжиті наступні заходи примусового виконання та виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого документа.
Одночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про арешт коштів боржника. Постанови про арешт коштів направлені у вигляді електронного документа з накладенням КЕП до банків-учасників електронного документообігу. Кошти на рахунках відсутні.
Транспортних засобів за боржником не зареєстровано, джерела доходів та рахунки в установах банків у боржника відсутні, нерухомого майна за боржником не зареєстровано.
Боржник за адресою зазначеною у виконавчому листі не проживає, за викликом до державного виконавця боржник не з'являється.
Рішення боржником не виконано, декларацію про доходи та майно не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.
Державний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, а тому звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Державний виконавець в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання з підстав викладених в ньому.
Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали додані до подання, суд дійшов до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження, до складу якого входять: ВП № 72135237 з примусового виконання виконавчого листа № 336/1116/23, виданого 15.06.2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені за договором купівлі-продажу в розмірі 39108,00 грн. та ВП № 72135463 з примусового виконання виконавчого листа № 336/1116/23, виданого 15.06.2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 1039,35 грн.
За вказаними виконавчими листами 29 червня 2023 року відкриті виконавчі провадження, що підтверджуються відповідними постановами.
Боржник ОСОБА_1 в добровільному порядку рішення суду не виконує.
Підставою для звернення до суду з таким клопотанням стала заява стягувача щодо направлення до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно з пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 1404-VIII встановлено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
В статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857 від 21.01.1994 року передбачені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, зокрема, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Оскільки, відповідно до частини 4 статті 441 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання та наявність у нього паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Невиконання може зумовлюватися об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби і подібне. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.
Саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: - утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; - допускати у встановленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; - за рішенням майнового характеру подати виконавця протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема на майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про мано, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти на майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; - повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; - своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; - надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
В матеріалах доданих до подання взагалі відсутні відомості про отримання боржником ОСОБА_1 постанов про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, державним виконавцем до подання не надано доказів, що постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надсилались рекомендованим поштовим відправленням.
Державним виконавцем, нерухомого майна належного боржнику на праві особистої власності не виявлено, транспортних засобів за ОСОБА_1 не зареєстровано.
Джерела доходів та рахунки в установах банків у боржника відсутні.
Будь-якого іншого майна у боржника не виявлено.
Судом не встановлено свідомого ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.
В поданні державний виконавець зазначає, що 14.09.2023, 22.12.2023 та 14.06.2024 за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 ним здійснено виїзд із застосуванням фотофіксації, за результатами якого не надалось можливим встановити факт проживання боржника та/або наявність/відсутність його майна за даною адресою через відсутність мешканців помешкання. Залишено було виклик державного виконавця щодо явки до Відділу. За викликом державного виконавця боржник до Відділу не з'явився.
Вказані державним виконавцем обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
В судовому засіданні державним виконавець пояснив, що направляв запит Державної прикордонної служби України в АСВП щодо перетину боржником державного кордону за період з 30.06.2023 по 29.02.2024. Згідно відповіді, відомості про перетин кордону відсутні.
Суду не надано доказів того, що боржник після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ухиляється від виконання рішення суду (зокрема, шляхом відчуження належного йому майна; втрати або знищення майна; та інше) та не наведено суду фактів, з яких можна було зробити висновок про необхідність виїзду боржника за кордон (зокрема, подача документів до консульської установи для відкриття візи, купівля путівки, білетів, бронювання номеру в готелі, робота боржника пов'язана з постійними відрядженнями за кордон, проживання близьких родичів за кордоном та інше).
Державному виконавцю не відомо чи має боржник паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
В судовому засіданні державний виконавець висловив припущення що маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, боржник має можливість виїзду за кордон, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, проте жодних доказів не надав.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Державним виконавцем не надано беззаперечних доказів ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права на виїзд за кордон осіб, які є громадянами України, а також випадки тимчасового обмеження права на виїзд за кордон регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, ч. 1 ст. 1 якого передбачає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом.
Такі випадки передбачені у ст. 6 зазначеного закону, де вказано, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 2) виключено; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань або сплат заборгованості зі сплат аліментів; 6) виключено; 7) виключено; 8) виключено; 9) він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду; тощо.
Враховуючи вище наведене, державним виконавцем не надано доказів у підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві. Також суду не надано доказів у підтвердження наміру боржника виїхати за межі України, його звернення до відповідних органів з цього питання.
В даному випадку невиконання виконавчих листів про стягнення боргу хоч і зачіпають законні права стягувачів, але з боку державного виконавця доказового обґрунтування необхідності тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у виїзді за межі країни не має, тому відсутня на даний період часу необхідність обмежити його у виїзді за кордон.
Державним виконавцем не надано беззаперечних доказів ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні подання, оскільки відсутні докази на підтвердження факту ухилення боржника від виконання боргових зобов'язань.
Керуючись ст.ст. 258-261, 89, 441, 353-355 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволенні подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тішиної Ірини Вікторівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: