1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6209/24 1-кс/335/2442/2024
13 червня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , старшого слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні у залі суду, клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42023082370000385, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, -
У провадженні Головного управління Національної поліції у Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023082370000385 від 29.08.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
У ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що впродовж 2023-2024 років, на території м. Запоріжжя та Запорізької області, невстановлена особа здійснює незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу серед військовослужбовців. Збут наркотичних засобів здійснюється за попереднім замовленням у визначеному місці за готівкові кошти. Передача наркотичного засобу відбувається одразу після сплати визначеної суми грошових коштів. У ході розслідування було встановлено, що однією з осіб, що здійснюють незаконний збут наркотичних засобів є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для незаконного зберігання наркотичних засобів та їх перевезення з метою збуту, ОСОБА_6 використовує автомобіль Ford Fiesta сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . 04 червня 2024 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду надано дозвіл на проведення обшуку у автомобілі Ford Fiesta сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення. 05 червня 2024 року, у ході проведення обшуку автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , вилучено вказаний автомобіль.
З метою забезпечення збереження речових доказів та подальшого використання як доказ факту чи обставини, що встановлюються на час кримінального провадження, слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зазначене у клопотанні.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що клопотання є необгрунтованим, недоведено підстави для накладення арешту, та вилучений автомобіль підлягає поверненню. До клопотання долучено письмові заперечення.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Встановлено, що СУ ГУНП у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023082370000385 від 29.08.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
05 червня 2024 року, у ході проведення обшуку автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 і перебуває у користуванні ОСОБА_6 , вилучено вказаний автомобіль.
06 червня 2024 року слідчим винесено постанову про визнання вказаного автомобілю речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 1 ст. 98 КПК України, встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України, передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Разом з цим, звернувшись на виконання вимог статті 170 КПК України, після вилучення вказаного майна з клопотанням про його арешт, слідчий, обмежившись загальним посиланням на норми КПК України, не навів жодної правової підстави для арешту вказаного у клопотанні майна, не вмотивував приводів припускати, що невжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження може призвести до настання негативних наслідків.
На переконання слідчого судді, у клопотанні, слідчим належним чином не доведено той факт, що вилучений травнспортний засіб, у ході проведення обшуку 05.06.2024, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів у кримінальному провадженні № 42023082370000385 від 29.08.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а також не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у законні права власника, як арешт зазначеного майна.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна слідчим не долучено жодних доказів та не наведено жодних аргументованих доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності (користування) завданням кримінального провадження, а також того, що у застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є виправдана необхідність.
Згідно зі статтею 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що органом досудового розслідування, не доведено той факт, що вилучений транспортний засіб має відношення до обставин, які підлягають дослідженню у відповідному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 та ч. 3 ст. 173 КПК України, є підставою для повернення тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна - відмовити.
Вилучений 05.06.2024 у ході проведення обшуку транспортний засіб Ford Fiesta, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , - повернути користувачу ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду оголошено 14 червня 2024 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1