Справа № 333/3742/24
1-кп/333/644/24
26 червня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12024082040000187 від 05.02.2024 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , раніше судимого:
- 29.12.2004 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Вирок вступив в законну силу 12.02.2005. 28.07.2014 звільнений з Софіївської ВК № 45 по відбуттю строку покарання.
- 25.11.2015 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України. На підставі ст. ст. 19, 92-94 КК України примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної установи з звичайним наглядом КУ «ЗОКПЛ» ЗОР. Вирок вступив в законну силу 28.12.2015р.;
- 07.08.2023 Відділом поліції № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за ч. 4 ст. 185 КК України направлено з обвинувальним актом до Комунарського районного суду м. Запоріжжя;
за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.126-1 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
19.04.2024 року до суду надійшло кримінальне провадження з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст.126-1 КК України, в стані неосудності.
В клопотанні порушується питання про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, а обставини вчинення суспільно небезпечного діяння і його кримінально - правова оцінка стороною обвинувачення викладені так.
ОСОБА_3 перебуває на превентивних обліках Національної поліції за категорією «сімейний насильник», в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» в період часу з 12.09.2022 по 10.09.2023, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв по відношенню до своєї матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне та фізичне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах застосування фізичного насильства, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні гідності, що призвело до психологічних страждань та суттєвого погіршення якості здоров'я та життя ОСОБА_8 .
Згідно з постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2023, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 від 07.09.2023 та заборонного припису серії № НОМЕР_2 , згідно з постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2023 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 888277 від 07.09.2023, серії № 052917 від 10.09.2023, згідно з постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2023, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 від 08.09.2023, згідно з постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2023, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 443170 від 18.01.2023 ОСОБА_3 , за вчинення домашнього насильства щодо його матері - потерпілої ОСОБА_8 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Однак, після вжиття вказаних заходів реагування щодо недопущення вчинення домашнього насильства, підозрюваний правильних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.
Так, продовжуючи свою протиправну поведінку, 04.02.2024 року приблизно о 14 години 30 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_8 , а саме кричав, висловлювався нецензурною лайкою, принижував, хапав за руки, штовхав, вимагав гроші, що призвело до психологічних та фізичних страждань потерпілої, та викликало у ОСОБА_8 , погіршення стану здоров'я, побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.
Таким чином, ОСОБА_3 скоїв суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, що кваліфікується як: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, що призводить до психологічних та фізичних страждань, погіршення якості життя потерпілого.
В ході досудового розслідування призначено судово-психіатричну експертизу. Висновком судово-психіатричного експерта №116 від 18.03.2024 Запорізької філії СПЕ ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що відноситься до інкримінованого йому правопорушення виявляв та виявляє у теперішній час ознаки психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервного перебігу, змішаного ефекту особистості. Ступінь психічних розладів був такий, що він не міг усвідомлювати фактичний характер своїх дій та керувати ними. На теперішній час за своїм психічним станом він також не може усвідомлювати фактичний характер своїх дій та керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації у спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом підтримав, просив його задовольнити, надав на дослідження докази, що підтверджують час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_3 , наявність у нього розладу психічної діяльності на час вчинення суспільно небезпечного діяння, а також його небезпечність внаслідок психічного стану для себе і інших осіб.
ОСОБА_3 як особа, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому діянні визнав повністю.
Захисник ОСОБА_5 , позицію якого підтримала законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , вважать за доцільне застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 .
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора, вказала, що ОСОБА_3 потребує лікування.
Судом були досліджені надані прокурором наступні докази:
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.02.2024 потерпілої ОСОБА_8 ;
- постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2023, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 від 07.09.2023 та заборонного припису серії № НОМЕР_2 , постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2023 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 888277 від 07.09.2023, серії № 052917 від 10.09.2023, постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2023, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 від 08.09.2023, постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2023, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 443170 від 18.01.2023 ОСОБА_3 , за вчинення домашнього насильства щодо його матері - потерпілої ОСОБА_8 , якими притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП;
- протокол огляду від 21.02.2024, яким оглянуто лазерний DVD-R диск білого кольору «M MEDIA», № НОМЕР_4 , 120min, 4,7GB з написом «копія аудіо-запису УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за 2023 рік», аудіо запис прослухано в судовому засіданні. Як вбачається з аудіо запису, ОСОБА_8 неодноразово в період з 07.09.2023 по 15.09.2023 зверталася на лінію служби «102» за допомогою у зв'язку із чиненням домашнього насильства відносно неї з боку ОСОБА_3 ;
- висновок судово-психіатричного експерта №116 від 18.03.2024 Запорізької філії СПЕ ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України», згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що відноситься до інкримінованого йому правопорушення виявляв та виявляє у теперішній час ознаки психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервного перебігу, змішаного ефекту особистості. Ступінь психічних розладів був такий, що він не міг усвідомлювати фактичний характер своїх дій та керувати ними. На теперішній час за своїм психічним станом він також не може усвідомлювати фактичний характер своїх дій та керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації у спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Крім того, потерпіла ОСОБА_7 під час допиту в суді пояснила, що вона являється матір'ю обвинуваченого ОСОБА_3 . Після його звільнення з місць позбавлення волі вона забрала його до себе додому. Спочатку все було нормально, а трохи згодом вона помітила, що він припинив приймати призначені йому ліки, на зауваження щодо цього сказав не втручатись. Почав агресивно себе поводити, вимагати грошей, хапати її за горло, їй доводилось йти з дому, вона його дуже боїться, на ґрунті цього в неї погіршилось здоров'я. Вважає, що її дитина хвора та він є небезпечним для суспільства.
Заслухавши пояснення учасників процесу, потерпілу, дослідивши письмові та аудіо докази, які є належними і допустимими, суд приходить до висновку, що кожен доказ, як окремо, так і в їх взаємозв'язку, доводять поза розумним сумнівом, що мало місце суспільно небезпечне діяння, що це суспільно небезпечне діяння вчинене ОСОБА_3 в стані неосудності, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, що кваліфікується як: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, що призводить до психологічних та фізичних страждань, погіршення якості життя потерпілого, і що він потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної установи із посиленим наглядом.
У відповідності до абзацу 3 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03 червня 2005 року суди повинні критично оцінювати зазначені висновки з точки зору їх наукової обґрунтованості, переконливості й вмотивованості, оскільки ці висновки є доказами у справі, які не мають наперед установленої сили, не є обов'язковими для суду, але незгода з ними має бути вмотивована у відповідних ухвалі, вироку, постанові суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно статті 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру.
За змістом статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані осудності злочини; які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб ( частина 1 статті 94 КК України суд має спочатку з'ясувати думку експертів - психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру ( тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
У відповідності до вимог ст. 94 КК України суд враховує при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: 1) характер і тяжкість захворювання; 2) тяжкість вчиненого діяння; 3) ступінь небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб.
Суд враховує, що особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, виявляв і в теперішній час виявляє хронічний психічний розлад. Таке хронічне психічне захворювання позбавляло ОСОБА_3 можливості в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.
Зваживши на вказані приписи, суд дійшов висновку про вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння у стані неосудності та, як наслідок, необхідність застосування щодо останнього примусових заходів медичного характеру ,визначених саме висновком судово-психіатричної експертизи № 116 від 18.03.2024 р.
На важливість висновку експерта в таких категоріях справ, звертав увагу і Європейський суд по правам людини (справа «Ходжич проти Хорватії» (заява №28932/14), де Суд зазначив: «У такій складній сфері як психічний стан людини і передбачення того, наскільки небезпечною може бути ця людина, важко оскаржити висновок експерта без допомоги іншого експерта.».
В п. 15 Постанови Пленуму № 7 від 03.06.2005 р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Верховний Суд зазначив: «Визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований)».
Щодо виду примусового заходу медичного характеру суд враховує вимоги ч. 4 ст. 94 КК України, згідно якої госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
Отже, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_3 за своїм психічним станом та характером вчиненого ним суспільно небезпечного діяння не становить особливу небезпеку для суспільства та відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КК України потребує госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільне небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Питання про речові докази суд вважає за необхідне вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 93, 94 КК України, ч.2 ст. 292, ст.ст. 369-372, 503 - 513 КПК України, суд
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 126-1 Кримінального кодексу України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді поміщення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме - до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», яка розташована за адресою: 49006, місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, будинок №84, продовжити до набрання даною ухвалою законної сили.
Витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави.
Речові докази: лазерний DVD-R диск білого кольору «M MEDIA», № MAP626BE11033252 2, 120min, 4,7GB з написом «копія аудіо-запису УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за 2023 рік» - залишити в матеріалах провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня її проголошення,особою,стосовно якої постановлена ухвала,у той же строк з дня вручення її копії.
Суддя : ОСОБА_1