Провадження № 2/359/2057/2024
Справа № 359/3991/24
19 квітня 2024 року м. Бориспіль
суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І. В. вивчивши клопотання Громадської організації «За розвиток Золочівської громади» в інтересах мешканців - членів Золочівської ОТГ до Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними рішень,-
встановив
18.04.2024 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області юридична особа - Громадська організація «За розвиток Золочівської громади» в інтересах мешканців - членів Золочівської ОТГ звернулась з позовом до Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області та Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.10.2023 № 1224-42- VIII про примусове відчуження майна на користь військової частини НОМЕР_1 , а саме грошових коштів у сумі 30 808 591 грн. 73 коп., які належать на праві власності Золочівській ОТГ Бориспільського району Київської області та були розміщені на банківському рахунку фінансового відділу Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області (ЄДРПОУ 43905050) № НОМЕР_2 , відкритому у Казначействі України (МФО 899998);
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 “Про примусове відчуження майна” від 18.09.2023 №80, а саме: про примусове відчуження грошових коштів у сумі 30 808 591 грн. 73 коп. (тридцять мільйонів вісімсот вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 73 копійки), які належать на праві власності Золочівській ОТГ Бориспільського району Київської області та були розміщені на банківському рахунку фінансового відділу Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області (ЄДРІІОУ 43905050) № УА278201720000324130000010810, відкритому у Казначействі України (МФО 899998).
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що у відкритті провадження за правилами цивільного судочинства слід відмовити, за наступних підстав.
Згідно з ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З чого вбачається, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
При цьому, у ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі N 367/4695/20 (провадження N 14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа».
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб'єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З змістом п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні : 1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема : 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні : 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
З урахуванням заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення сільської ради сторону, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, слід дійти висновку, що між сторонами виник публічно-правовий спір.
Таким чином, даний спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом ч. 4 ст. 186, п. 7 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Громадської організації «За розвиток Золочівської громади» в інтересах мешканців - членів Золочівської ОТГ до Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними рішень.
Роз'яснити позивачу право звернутися з адміністративним позовом у порядку адміністративного судочинства до Київського окружного адміністративного суду.
Копію даної ухвали направити позивачу, разом з позовною заявою та доданими документами. Копію позовної заяви залишити при справі.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя І. В. Муранова-Лесів