Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
279/8506/23
26.06.2024 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023060490000895 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, утриманців не має,
непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 07.04.2003 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі; 13.06.2006 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі; 22.02.2013 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.309 ч.1, 70 ч.4 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі; 13.06.2014 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; 08.11.2017 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, 70 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі; 30.07.2018 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 , 70 ч.4 , 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, 10.04.2020 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 186, 70 ч.4 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-
ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що на території України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, 05 грудня 2023 року близько 18 :30 години перебуваючи біля залізничного вокзалу м. Коростень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , побачив раніше незнайомого ОСОБА_6 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_6 , реалізуючи який ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 , та скориставшись тим, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння і не міг чинити належного опору, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке полягало в утриманні ОСОБА_6 за руку, з метою щоб останній не міг від його втекти, завів його за приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де в подальшому з метою відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи про те, що за його діями слідкує потерпілий ОСОБА_6 , в присутності останнього, усуваючи перешкоди потерпілого, який відштовхував від себе ОСОБА_4 , із кишень куртки відкрито викрав:
-мобільний телефон марки «Redmi 9А 2/32 GB (НОМЕР_2)», вартістю 2150 гривень, який знаходився в захисному чохлі-бампері синього кольору, вартістю, 88,33 гривень, з 2 сім-картками операторів мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» та ПрАТ «Київстар», вартістю 120, 00 грн., кожна;
-грошові кошти в сумі 300,00 гривень;
-банківську картку «Ощадбанк», 4 металевих ключі від внутрішніх замків квартири та підсобних приміщень, які для потерпілого не представляють матеріальної цінності, а також посвідчення залізничника видане на ім'я ОСОБА_6 , яке не є важливим особистим документом, умислу на викрадення якого у ОСОБА_4 не було. На вимоги потерпілого ОСОБА_6 залишити його та повернути викрадене майно, ОСОБА_4 не реагував, та з викраденим покинув місце вчинення злочину, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 2778 гривень 33 копійки.
Діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненими повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав і показав, що свою версію події, яку розповідав з самого початку слідчому, міняти не буде. Вказав, що з потерпілим зустрівся в районі вокзалу, однак наміру грабувати його не мав. Останній перебував у стані сп'яніння, у нього з кишені двічі випадав телефон, тому потерпілий попросив взяти телефон на зберігання, сходити до його знайомого на ім'я ОСОБА_7 , який мешкає на другому поверсі гуртожитка, і займається таксуванням, щоб той завіз його додому. Вважає, що заява про грабування написана потерпілим зі слів працівників карного розшуку.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні 06.03.2024 року показав, що 5 грудня 2023 року о 17:40 години приїхав з м.Житомира і чекав на привокзальній площі автобус сполученням на ст.Житомирську, який по розкладу мав бути о 19:15 годині. Зайшов до закладу «Ринг» де вжив спиртне. Після цього вийшов на вулицю де до нього підійшов ОСОБА_8 . ОСОБА_8 взяв його під руку і повів у напрямку парку ім.Шевченка. В той день він нічого не їв, тому швидко сп'янів і не міг чинити опір ОСОБА_4, лише намагався його відштовхувати. Останній відвів його проти волі в сторону, розстебнув кишені його куртки та витягнув з правої кишені телефон, а з лівої кишені кошти, банківську картку, посвідчення, ключі. Після цього ОСОБА_8 пішов в іншу сторону, він просив повернути своє майно, також намагався йти за ОСОБА_4, однак не зміг із-за стану сп'яніння. Вказав, що незважаючи на стан сп'яніння розумів протиправність дій, які відносно нього вчинялись, а також особу, яка їх вчиняла, якою був ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти показань потерпілого, вказавши, що останній сам запропонував взяти телефон, а також просив покликати таксиста на ім'я ОСОБА_9 , з яким служив в « Афгані », щоб той завіз його додому. Після того, як його затримали і доставили у відділ поліції, то працівники поліції показали його, ОСОБА_8 , для впізнання потерпілому .
Потерпілий ОСОБА_6 заперечив такі доводи обвинуваченого ОСОБА_4 , вказавши, що в " Афгані " не служив і таксиста на ім'я ОСОБА_7 не знає. Також не має жодних знайомих, які проживають у гуртожитку, на який вказує обвинувачений. У відділі поліції йому показували фотознімки за якими він впізнав ОСОБА_8 .
В судовому засіданні на запитання суду потерпілий ОСОБА_6 з достовірністю відповів, що саме ОСОБА_4 вчинив відносно нього пограбування.
ОСОБА_4 після заволодіння речами, таксиста не покликав, залишив потерпілого на місці де заволодів речами і пішов в своєму напрямку.
З показань свідка ОСОБА_11 слідує, що 05.12.2023 року близько 18 години разом зі ОСОБА_12 перебували за дорученням слідчого неподалік вокзалу. В цей час отримали повідомлення про грабіж. Виявили потерпілого ОСОБА_6 , який повідомив про викрадення його майна, описав зовнішність та одяг злодія. Після цього ОСОБА_12 затримав ОСОБА_4 , який був одягнений саме так, як описав потерпілий, і якого останній впізнав. ОСОБА_4 було запропоновано проїхати у відділ поліції, той не хотів їхати, тому його було доставлено у відділ поліції. В присутності понятих та захисника було проведено обшук ОСОБА_4 у якого виявили телефон потерпілого.
Свідок ОСОБА_13 показала, що працює в магазині «Ринг», який розташований на привокзальній площі. 05.12.2023 року близько 18 години вона вийшла з магазину на «перекур». Побачила двох чоловіків, один з яких був в стані сп'яніння. Бачила, як руки ОСОБА_4 «полізли» по карманам потерпілого, після чого той швидко пішов в сторону розташування приміщення СБУ. Потерпілий намагався його догнати, однак був п'яний і не зміг. Побачила, що у потерпілого розстебнута куртка, тому пішла і викликала поліцію, повідомивши про пограбування. Поліція приїхала дуже швидко в межах 8 чи 10 хвилин, точний час не фіксувала.
Свідок ОСОБА_14 показав, що ОСОБА_6 є його колегою по роботі. Точної дати він не пам'ятає, десь у грудні 2023 року , разом їхали у дизель поїзді з м.Житомира. На вокзалі у м.Коростені він зайшов у магазин купити води, а коли вийшов з магазину, ОСОБА_6 вже не було. Він вирішив, що той пішов на маршрутку і вже поїхав додому. Потім від ОСОБА_6 йому стало відомо, що у нього не стало телефону. Очевидцем пограбування він не був. В той день дійсно бачив у ОСОБА_6 мобільний телефон, оскільки під час руху у дизель поїзді останньому телефонували і той відповідав на дзвінки. В той день від ОСОБА_6 відчувався запах алкоголю, останній був злегка випивший, але не п'яний.
Свідок ОСОБА_12 показав, що 5.12.2023 року разом з о/у ОСОБА_11 перебував на вул.Шевченка по виконанню доручення слідчого у іншому кримінальному провадженні. На телефон ОСОБА_11 надійшло повідомлення про грабіж. За наданим описом він помітив чоловіка, який йшов в напрямку дворів . Він окрикнув дану особу, однак чоловік не зупинився, а прискорив шаг, тому він вирішив його затримати. Ним виявився ОСОБА_15 , який не хотів добровільно йти, тому до нього були застосовані кайданки. Під час особистого обшуку у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено мобільний телефон потерпілого ОСОБА_6 ..
Письмовими матеріалами, які було подано прокурором та досліджено безпосередньо судом в судовому засіданні є:
- витяг з ЄРДР з якого слідує, що відомості було внесено за заявою ОСОБА_6 05.12.2023 року з правовою кваліфікацією дій за ст.186 ч.2 КК України;
-постанова про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження у кримінальному провадженні від 06.12.2023 року;
-рапорт уповноваженої особи Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, яким зафіксовано надходження повідомлення про те, що 05.12.2023 року о 18:48 години по вул.Небесної Сотні, 2 в м.Коростень, хвилин 10-15 тому невідомий чоловік відкрито викрав телефон, гаманець у невідомого чоловіка, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Заявник за даним повідомленням ОСОБА_13 , яка описала прикмети невідомого чоловіка;
-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 5.12.2023 року, яким зафіксовано прийняття заяви у ОСОБА_6 про те, що 05.12.2023 року близько 18:30 години невідома особа відкрито заволоділа його майном, з зазначенням переліку майна;
-протокол огляду від 05.12.2023 року яким зафіксовано огляд відкритої ділянки території, що розташована поряд з магазином «Ринг», що за адресою: м.Коростень, вул. Героїв Небесної сотні, 25 Ж , з фототаблицею та схемою до нього;
- протокол огляду від 20.12.2023 року яким зафіксовано огляд відкритої ділянки місцевості між житловими будинками №27 і №29 по вул.Героїв Небесної сотні в м.Коростень Житомирської області , що неподалік від залізничного вокзалу, де було затримано ОСОБА_4 , з фототаблицею до нього;
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.12.2023 року яким зафіксовано впізнання потерпілим ОСОБА_6 , особу, яка вчинила відносно нього неправомірні дії, а саме ОСОБА_4 , який зображений на фото під №2;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13, яка 06.12.2023 року вказала на обставини події, очевидцем яких була та місце де подія відбувалась, що фіксувалось відеозаписом;
- постанова від 06.12.2023 року про визнання предметів речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження, зокрема електронного носія DVD диску на якому наявні фрагменти відеозапису проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 ;
-запит у порядку ст.93 КПК України на отримання відеозапису з камер відеоспостереження та відповіді на нього;
- протокол огляду речей і документів від 22.12.2023 року, яким зафіксовано відтворення відеозапису з камери відеоспостереження , встановленої в магазині «Ринг», з фототаблицею до нього, а також диском з відеозаписом;
- постанова від 22.12.2023 року про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, яким вищевказаний диск з відеозаписом визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні;
-запит у порядку ст.93 КПК України на отримання відеозапису з камер відеоспостереження , встановлених на території Коростенського кооперативного ринку та відповідь на нього ФОП ОСОБА_16 ;
- протокол огляду речей і документів , яким зафіксовано огляд 22.12.2023 року фрагменту наданого відеозапису з фототаблицею та диском з відеозаписом до нього;
-постанова від 22.12.2023 року про визнання вищевказаного відеозапису на диску речовим доказом у кримінальному провадженні;
-протокол затримання від 5.12.2023 року з якого слідує, що ОСОБА_4 фактично було затримано у порядку ст.208 КПК України 05.12.2023 року о 18 годині 53 хвилини, підставою якого зазначено: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. У протоколі також зазначено, що під час обшуку затриманого ОСОБА_4 у останнього було вилучено мобільний телефон марки Redmi з двома сім картками, мобільний телефон Nokia чорного кольору з сім карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , з фототаблицею та диском з відеозаписом до нього;
Про наявність зауважень даний протокол інформації не містить.
-постанова від 05.12.2023 року про визнання речовими доказами речей, виявлених та вилучених при затриманні ОСОБА_4 (змиву з поверхні мобільного телефону, мобільні телефони, металевого ключа, грошових коштів);
- заява ОСОБА_6 про приєднання до матеріалів кримінального провадження документів на належний йому мобільний телефон;
-протокол огляду від 06.12.2023 року яким оглянуто мобільний телефон «Redmi » належний потерпілому ОСОБА_17 , який був вилучений у ОСОБА_4 , з ілюстративною таблицею до нього;
-заява ОСОБА_6 про долучення до матеріалів кримінального провадження копії посвідчення залізничника на його ім'я;
-ухвала слідчого судді від 06.12.2023 року про накладення арешту на вилучене під час особистого обшуку у ОСОБА_4 речей;
- висновок експерта від 13.12.2023 року №СЕ-19/106-23/16084-ТВ яким встановлено, що ринкова вартість мобільного телефону марки Xiaomi модель «Redmi 9А 2/32Gb » станом на 5.12.2023 року становила 2150 гривень, а захисного чохла-бампера до телефона -83, 33 гривень, з ілюстративною таблицею до нього;
-довідки про вартість сім карток операторів «Київстар» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
-повідомлення про підозру від 06.12.2023 року за ч.4 ст.186 КК України;
-повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26.12.2023 року за ст.186 ч.4 КК України ;
- копія паспорта ОСОБА_4 ;
-заява ОСОБА_4 про відмову від проведення слідчого експерименту;
-характеризуючи дані на обвинуваченого;
- протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.12.2023 року.
При з'ясуванні у сторін кримінального провадження про наявність та допустимість поданих доказів захисник ОСОБА_5 заявив, що відеозапис з камери відеоспостереження встановленої на бетонній електроопорі біля магазину «м'ясо», що за адресою: АДРЕСА_4 від 05.12.2023 року о 18:28 годині, огляд якого зафіксовано протоколом від 22.12.2023 року , жодним чином не відображає достовірно те, що зображеною особою є ОСОБА_4 ;
Одночасно зазначив, що під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 , фактично було проведено прихований допит останньої, при цьому не було проведено жодних вимірів відстані, а також дана слідча дія проводилась у іншу пору доби.
В судових дебатах захисник додав, що потерпілий вживав у великій кількості алкоголь, тому не міг впізнати ОСОБА_4 , якого показали у відділі поліції. Свідок ОСОБА_19 вказала, що впізнати ОСОБА_4 не може. Прикмети особи, причетної до нападу , не вказувались. Працівники поліції дуже зручно опинились поруч місця події і незнаючі прикмет нападника затримали ОСОБА_4 через 1 хвилину після того, як надійшло повідомлення, що вказує на суперечливість доказів та не щирість показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вважає, що зібрані докази поза розумним сумнівом не доводять вини ОСОБА_4 , тому просив останнього виправдати за пред'явленим обвинуваченням.
Прокурор проти вищенаведених доводів захисника заперечив, зазначивши, що свідок ОСОБА_13 вказала чітко місце, відстань та обставини події, очевидцем яких була. Показання працівників поліції ОСОБА_20 та ОСОБА_21 є логічними та послідовними. З показань потерпілого та свідка ОСОБА_13 слідує, що ОСОБА_8 вів ОСОБА_17 у безлюдне місце в напрямку парку Шевченка, неподалік якого у дворах, ОСОБА_4 було затримано. Факт виявлення та вилучення у ОСОБА_4 належного потерпілому телефону не заперечується.
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Щодо визнання недопустимим протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_19 від 06.12.2023 року слід зазначити наступне.
Слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор в присутності понятих, а в необхідних випадках - за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, та інші необхідні досліди чи випробування.
Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ця слідча дія найчастіше направлена на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.). Однак дослідним шляхом можуть також перевірятися і припущення слідчого про ті чи інші обставини події, що досліджуються.
Порядок проведення слідчого експерименту передбачено ст.240 КПК України, яка не містить обов'язкових умов щодо проведення вказаної слідчої дії в той самий час та в тих же погодних умовах за яких було вчинено кримінальне правопорушення.
Дослідженням у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту та переглядом відеозапису цієї слідчої дії встановлено, що сам слідчий експеримент, як і протокол цієї слідчої дії, відповідає вимогам ст.240, 104 КПК України.
Посилання захисту на те, що експеримент було проведено не у той час , не може бути підставою для визнання його недопустимим доказом. Оцінка достатності доказу з точки зору неповної відповідності умов освітлення судом здійснюється з урахування того, що свідок безпосередньо в судовому засіданні вказала на обставини, очевидцем яких була, і з приводу яких повідомила правоохоронний орган.
Доводи захисника про визнання недопустимим доказу протоколу огляду речей і документів від 22.12.2023 року яким зафіксовано перегляд відеозапису на якому зображено осіб схожих на ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є неприйнятними, оскільки в судовому засіданні безпосередньо потерпілий ОСОБА_6 вказав на те, що впізнає себе на відеозаписі. Обвинувачений ОСОБА_4 також не спростував, що саме він знаходиться поруч з потерпілим на відеозаписі.
Прикмети особи, яка вчинила правопорушення, було повідомлено заявником ОСОБА_19 , що відображено у рапорті уповноваженої особи.
Доводи захисника щодо проміжку часу надходження повідомлення та затримання ОСОБА_4 є неспроможними, оскільки час зазначався різними особами, що не виключає того факту, що налаштування годинників на технічних засобах могло мати відхилення в хвилинах і дещо не відповідати точному /реальному часу.
Разом з тим, дана обставина не є безумовною підставою для виправдання ОСОБА_4 за пред'явленим обвинуваченням.
Згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Отже, з об'єктивної сторони грабіж є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення, але вона ігнорує це.
Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж. Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронець, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає).
Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
Не визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України розцінюється як обраний останнім спосіб захисту.
Встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_19 , обвинувачений ОСОБА_4 не були знайомі між собою, отже жодних підстав обмовляти ОСОБА_4 не мають.
Надані в судовому засіданні показання потерпілим та свідком ОСОБА_19 були детальними, послідовними та незмінними.
Вилучення належного потерпілому майна під час обшуку ОСОБА_4 не заперечувалось та не було спростовано.
Доводи ОСОБА_4 про те, що потерпілий віддав телефон на збереження щоб його не згубити є голослівними та спростовуються тим, що обвинувачений нічого не знав про потерпілого, тому у який спосіб мав повернути телефон не вказав.
Маючи можливість і, як зазначає бажання допомогти потерпілому дістатися до місця проживання, відвів останнього у безлюдне місце і після того, як заволодів майном , залишив потерпілого, незважаючи на те, що поряд розташована автобусна зупинка та стоянка "таксі".
Подальший напрямок руху та дії ОСОБА_4 також вказує на те, що останній залишав місце події.
Отже, докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження причетності обвинуваченого до вчинення пограбування ОСОБА_6 отримані у порядку встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достатніми та достовірними, і у своїй сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_4 працездатного віку, по місцю проживання характеризується посередньо, на спеціалізованих обліках не перебуває, раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності.
Обставин, що пом'якшують покарання, не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив кримінальних правопорушень.
Вчинене кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності.
Згідно із ст.65 ч.2 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, відношення обвинуваченого до вчиненого, а також вид та вартість майна, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 не можливо без ізоляції від суспільства та обирає останньому вид та розмір покарання в межах санкції частини статті закону, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
В межах кримінального провадження, що розглядається, до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підстав для застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів судом не встановлено, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до положень ст.377 ч.1 КК України до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишається незмінним. В той же час, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини щодо неможливості утримання особи під вартою без визначення кінцевого строку такого утримання, що призводить до правової невизначеності прав такої особи ( рішення від 09.01.2015 року у справі Чанєв проти України), суд вважає за доцільне визначити кінцевий можливий строк утримання обвинуваченого під вартою в межах двомісячного строку.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не подавався.
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати згідно ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.4 КК України і призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити незмінним, але не пізніше ніж до 24.08.2024 року, включно.
Строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто з 05.12.2023 року.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи, в розмірі 2271 гривень 84 копійки, згідно ч.2 ст.124 КПК України.
Речові докази:
- змив на марлевий тампон з поверхні мобільного телефону марки Redmi, який зберігається в камері схову Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області -знищити;
- мобільний телефон марки Redmi синього кольору з двома сім-картами мобільного оператора ТОВ «лайфселл» та ПрАТ «Київстар» в силіконовому чохлі синього кольору, поміщений у спеціальний пакет №PSP1234419, мобільний телефон марки Nokia чорного кольору з сімкартою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», поміщений до спеціального пакету №PSP 123 4420, металевий ключ поміщений до спеціального пакету №PSP1234421, грошові кошти в сумі 55, 50 гривень, номіналом по 5 і 10 гривень та 50 копійок, поміщені до спеціального пакету №PSP1176646, що зберігаються в камері схову Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області повернути за належністю;
- електронний носій DVD-R диск з фрагментами відеозапису проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_19 від 06.12.2023 року, електронний носій DVD-R диск фрагментом відеозапису з камери відеоспостереження, що розміщена на бетонній електроопорі біля магазину «М'ясо», що за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Героїв Небесної Сотні 20-Д , електронний носій DVD-R диск з фрагмент відеозапису з камер відеоспостереження в магазині «Ринг», що за адресою: АДРЕСА_2 , залишити на зберіганні в кримінальному провадженні.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 6.12.2023 року на вищевказане майно, скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 діб з моменту його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, з моменту вручення копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1