Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/512/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.06.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.06.2024, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 09.08.2024 включно, з визначення застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 скасувати, застосувавши до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт в нічний час доби із застосуванням засобів електронного стеження. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так, при її винесенні судом першої інстанції не було враховано те, що у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою не було зазначено жодного доводу щодо підтвердження наміру обвинуваченого порушувати вимоги ст.177 КПК України під час перебування на більш м'якому запобіжному заході. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації де може відбувати домашній арешт. Також, розмір застави визначений судом з урахуванням неможливості її сплатити особою, яка безробітна та не маюча близьких родичів спроможних сплатити такий розмір застави.
У провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12023121020000293 від 20.03.2023 щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.185 КК України.
11.06.2024 ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке з урахуванням положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення, розуміючи можливе покарання у разі доведення його вини, та з метою уникнення кримінальної відповідальності, беручи до уваги характер та обставини протиправних дій, враховуючи особу обвинуваченого, зважаючи на те, що заявлені ризики та суспільна небезпека обвинуваченого не зменшилися, що вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду. Інкримімінуємий йому злочин вчинено під час іспитового строку. В судовому засіданні, що відбулося за часом раніше, ОСОБА_8 пояснив, що достеменно розуміє можливість винесення стосовно нього вироку з реальною мірою покарання, що беззаперечно свідчить про свідоме переховування його від суду. Крім того, останній ухилявся від суду, не з'являвся в судові засідання, в зв'язку з чим ухвалою суду від 05.04.2024 його оголошено в розшук.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - захисника ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12023121020000293 від 20.03.2023 щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.185 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Більш того, наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі строком до 8 років, перешкоджати кримінальному провадженню, так як може незаконно впливати на свідків, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також варто відзначити, що ОСОБА_8 інкримімінуємий йому злочин вчинив під час іспитового строку. В судовому засіданні, що відбулося за часом раніше, ОСОБА_8 пояснив, що достеменно розуміє можливість винесення стосовно нього вироку з реальною мірою покарання, що беззаперечно свідчить про свідоме переховування його від суду. Крім того, останній ухилявся від суду, не з'являвся в судові засідання, в зв'язку з чим ухвалою суду від 05.04.2024 його було оголошено в розшук.
Отже, у разі застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Окрім того, колегія суддів вважає, що не можливо застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою, яку апелянт вказує в апеляційній скарзі, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості щодо власника житла та право власності особи, а також відсутня згода власника та осіб, які в ньому проживають, на встановлення за місцем їх проживання домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_8 .
Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що обвинувачений до затримання був офіційно не працевлаштований, законних джерел прибутку не мав, утриманців не має, що свідчить про недостатність міцності його соціальних зв'язків.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,4,5 ч.1статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3 ч.1 статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 тримання під вартою, як про це просить захисник.
При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів зазначає і те, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, суд обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, дані про особу, його майновий і сімейний стан, та визначив розмір застави у межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Апеляційним судом також не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , які б були безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 206, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.06.2024 щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді