Провадження № 33/803/1493/24 Справа № 212/3955/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.
25 червня 2024 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кулінінч Ю.А., за участю захисника Рясного В.Д., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. на постанову судді Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн.,
Згідно постанови судді, водій ОСОБА_1 08.04.2024 року о 22 годині 00 хвилин по мкрн. 5-й Зарічний біля буд. 8 в Покровському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області керував транспортним засобом «LAND ROVER» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія із застосуванням спеціального приладу DRAGER «ALCOTEST 7510 ARNK 0042», результат огляду позитивний 0,40 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
На вказане рішення захисник Морозов В.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Вважає, що відповідно до Віденської конвенції максимально допустимий рівень алкоголю в крові водія за міжнародним законодавством становить 0,50 проміле, а у ОСОБА_1 тест на алкоголь складає 0,40 проміле, що не перевищує допустимий рівень алкоголю. Факт керування ОСОБА_2 транспортного засобу не підтверджено. Свідки під час огляду водія на стан алкогольного сп'яніння не залучались, робітниками поліції не було запропоновано проїхати до медичного закладу охорони здоров'я, що є грубим порушенням чинного законодавства. Благому не були роз'ясненні робітниками поліції права передбачені ст. 268 КУпАП. Водій Благий не був відсторонений від керування транспортним засобом. Робітниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення не були зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та найменування технічного засобу, на який було зафіксоване правопорушення. Крім того, робітниками поліції на Благого було здійснено психологічний тиск.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується даними, що містить протокол про адміністративне правопорушення, квитанція газоаналізатор 7510 «Alcotest», акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, відеозапис з бодікамер.
Згідно до тесту газоаналізатора 7510 «Alcotest», водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння - вміст алкоголю «0,40 % проміле». (а.с.3)
ОСОБА_1 після продуття алкотестера, був згоден з його результатами. Всі його дії були зафіксовані на бодікамери робітників поліції.
Таким чином, поліцейськими в повному обсязі виконано вимоги ст. 266 КУпАП.
Перевіривши відеозапис адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що він надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому відеозапис є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо тверджень захисника про необхідність присутності двох свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, то слід зазначити, що їх присутність є необхідною у разі, якщо не має можливості застосування технічних засобів відеозапису, на що вказує ст. 266 КУпАП. Однак така можливість була реалізована працівниками поліції, відеозаписи правопорушень були долучені до матеріалів справи.
Відносно доводів апеляційної скарги щодо максимально допустимого рівня алкоголю в крові водія за міжнародним законодавством зазначаю про таке.
Так, у ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Разом з тим, вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп'яніння.
Проте Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25‰ у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.
Пунктом 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735, визначено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Отже, вказані доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи захисту з приводу того, що водій не був відсторонений від керування транспортним засобом в порядку ч.1 ст.266 КУпАП та з цього приводу не був складений акт.
З аналізу ч. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.
Відповідно до відеозапису бодікамер, працівники поліції дотримались вимог ч.1 ст. 266 КУпАП, тобто відсторонили водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а відсутність акту про відсторонення від керування, не є істотним порушенням та не спростовує провину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обговорюючи доводи апелянта, про відсутність ознак алкогольного сп'яніння в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2,9а ПДР України, тобто перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом газоаналізатору 7510 «Alcotest», вміст алкоголю «0,40 % проміле». Робітниками поліції виконані всі вимоги інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а саме ознаки алкогольного сп'яніння вказуються, при відмові особи пройти огляд на стан сп'яніння на місці або в медичному закладі, тому доводи апелянта в цій частині не є слушними.
Доводи захисту з приводу відсутності найменування технічного засобу, на який було зафіксоване правопорушення, в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, спростовуються матеріалами справи, в яких чітко зазначено що правопорушення було зафіксоване на бодікамери № 475222, 475223, 475338. Також, вказане не впливає на доведеність вини Благого до вказаного адміністративного правопорушення
Крім того, апеляційний суд зазначає, що при вивченні всіх матеріалів справи, жодного психологічного тиску з боку робітників поліції не виявлено. Також, всі дії які були проведені з Благим, виконані за його особистою згодою, тому доводи захисту з цього проводу не заслуговують на увагу.
Доводи апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписом з бодікамери робітника поліції, з якої вбачається що ОСОБА_1 знаходився за кермом автомобіля, після зупинки транспортного засобу співробітниками поліції він вийшов з автомобіля, перебуваючи на місці водія.
З відео чітко вбачається що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як на місце зупинки за допомогою технічних засобів так і в медичному закладі, робітниками поліції роз'яснені права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, тому доводи захисту про грубе порушення вимог ст. 266 КУпАП не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, суддя, оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР України.
Досліджені апеляційним судом матеріали справи та відеозапис є інформативними і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції відносно ОСОБА_2 . Поліцейськими були роз'яснені права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
Таким чином, постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Постанову судді Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя