Справа № 726/533/24
Провадження № 2/727/906/24
25 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 05.01.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №469087, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 36875 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 05.01.2022 року та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах договору. Товариство належним чином виконало свої обов'язки за договором надавши позичальнику кредитні кошти.
26.11.2021 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 26.11.2021, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 469087 від 05.01.2021, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 469087 від 05.01.2021, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 .
Загальний розмір заборгованості відповідно по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08.02.2024, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 34821,91 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 24936,35 грн.; заборгованість за відстоками на дату відступлення права вимоги 9054,75 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно договору кредиту 00,00 грн; нараховані 3% річних 102,47 грн.; інфляційні втрати - 728,34 грн.
А тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 469087 від 05.01.2021 року в розмірі 34821,91 грн., понесені судові витрати на сплату судового збору та на правову допомогу.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справ у до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що є повідомлення в справі, про поважні причини неявки суд не повідомив та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 05.01.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» був укладений Договір про надання споживчого кредиту №469087 (а.с. 5-6) відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 36875,00 грн, а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 05.01.2022 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами Договору кредиту.
Пунктом 1.5. Договору кредиту передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85% річних.
Згідно з п..21. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: - у розмірі 29 500,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені Споживачем в Особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв'язку; - у розмірі 7 375,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов?язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору кредиту нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені Договором.
Пунктом 3.2. Договору кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Згідно до п.5.3. споживач здійснює платежі за договором у такій черговості: у першу чергу здійснюються платежі з повернення прострочених зобов'язань по процентам, потім прострочені зобов'язання по кредиту; у другу чергу здійснюються платежі з повернення строкових зобов'язань по процентам, потім строкові зобов'язання по кредиту; у третю чергу здійснюється сплата інших платежів за договором.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати, вказаної у п.1.4. цього Договору, а в частині виконання зобов?язань та нарахування штрафів - до повного виконання Споживачем зобов?язань за цим Договором.
Відповідно до пункту 8.8. Договору, підписуючи цей договір споживач підтверджує, що:
-перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; 6) вказана в ч.1. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом № 06-КД від 26.10.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Договір №469087 від 05.01.2021 року, графік платежів на вказаним договором та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором Р257, 05.01.2021 року.
Додатком №1 до даного договору є графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №469087 (а.с.8).
Окрім того, невід'ємною частиною договору є паспорт споживчого кредиту відповідно до якого сума кредиту - 36875,00 грн, строк кредиту- 365 днів, реальна річна процентна ставка 127,36%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 55800,57 грн, та передбачено порядок повернення кредиту (а.с. 7).
Підписавши 05.01.2021 договір про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Також судом встановлено, що ТОВ «Слон кредит» свої зобов'язання перед відповідачкою ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 29500,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, а саме на рахунок НОМЕР_1 (зв. а.с.8).
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно з пп. 3 п. 4.1 кредитного договору, ТОВ «Слон кредит» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
26.11.2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №26-11/2021, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за Договором споживчого кредиту №469087 від 05.01.2021, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 (а.с. 12-16).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №26-11/2021 від 26.11.2021 року відповідач ОСОБА_1 у списку рахується за №699, загальна сума заборгованості за кредитом 31668,27 грн. (а.с.17).
У свою чергу,ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором споживчого кредиту №469087 від 05.01.2021, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 (а.с. 18-22).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, який є додатком №3 до вказаного договору, за №469087 значиться ОСОБА_1 з сумою боргу на 10.01.2023 рік в розмірі 34821,91 грн. (а.с. 22).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 станом на 08.02.2024 року, становить 34821,91 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 24936,35 грн.; заборгованість за відстоками на дату відступлення права вимоги 9054,75 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно договору кредиту 00,00 грн; нараховані 3% річних 102,47 грн.; інфляційні втрати - 728,34 грн. (а.с. 11).
Отже, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 34821,91 грн, яка відповідачем не спростована.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до абз. 1 ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися, як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором №469087 від 05.01.2021 рокуу добровільному порядку.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного договору про надання споживчого кредиту, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість.
Крім того, розглядаючи справу в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено.
За встановленого вище, позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 34821,91 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 24936,35 грн.; заборгованість за відстоками на дату відступлення права вимоги 9054,75 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно договору кредиту 00,00 грн; нараховані 3% річних 102,47 грн.; інфляційні втрати - 728,34 грн., задовольнивши позовні вимоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З огляду на викладене склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 13000,00 грн.
Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року (зв. а.с. 34-35), між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено Договір про надання правової допомоги. Вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
З огляду на Прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» затверджений Рішенням Загальних зборів № 03-01/2023 від 03 січня 2023 року ціна роботи фіксована та погодинна (а.с. 36).
Згідно з заявкою на надання юридичної допомоги № 296 від 07 лютого 2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ВИТЯГУ з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08 січня 2024 року, погоджено надання таких правових (юридичних) послуг: надання усної консультації з вивченням документів вартість за 2 години 1500 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду на 5 годин 10000,00 грн. Загальна сума понесених витрат за надані послуги становить 13000,00 грн (а.с. 38-39).
Відповідно до платіжної інструкції №413000008 від 09 лютого 2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплатило суму 51000,00 грн АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» за надання правової допомоги, згідно договору № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року про надання правової допомоги (а.с. 37).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена представником позивача сума послуг з надання правничої допомоги в розмірі 13000 грн. є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, яка розглядалась судом у порядку спрощеного провадження. Суд враховує, що надання усної консультації АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» терміном у 2 години та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - терміном у 5 годин, що передбачено заявкою на надання юридичної допомоги №296 від 07.02.2024 року та витягом з акту №2 від 08.01.2024 року, є надмірним, оскільки АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» здійснювалось представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» в численних спорах щодо стягнення заборгованості за схожих обставин, що підтверджується платіжною інструкцією №413000008 від 09 лютого 2024 року на суму 51000 грн., тому надання усної консультації та складання позовної заяви не повинно було зайняти такої кількості часу.
Таким чином суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи, який підлягає відшкодуванню позивачу, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 4000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньомудослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0416270054 від 23.02.2024 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначене, та у зв'язку із задоволенням позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у справі ОСОБА_1 в сумі 3028,00 грн на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 514, 516-518, 526, 527, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054, 1077-1078, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №469087 від 05.01.2021 року в розмірі 34821 (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять одна) грн.. 91 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 24936,35 грн.; заборгованість за відстоками на дату відступлення права вимоги 9054,75 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно договору кредиту 00,00 грн; нараховані 3% річних 102,47 грн.; інфляційні втрати - 728,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
В задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 28 червня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: