Справа № 630/1254/23
Провадження № 2/630/158/24
30 квітня 2024 року м Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря Медведєвої Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/1254/23 (провадження № 2/630/158/24) за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 - представником АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 травня 2018 року у розмірі 126351,73 грн. та стягнення судових витрат у розмірі 2147,00 грн.,
В обґрунтування позову представник позивача вказував, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Відповідач ОСОБА_2 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 14 травня 2018 року. На підставі укладеного договору відповідачу ОСОБА_2 був наданий кредит у розмірі 70000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок на умовах передбаченими договором, а відповідач в свою чергу зобов'язання за договором не виконував. Внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання перед банком станом на 15 жовтня 2023 року виникла заборгованість по кредиту в загальному розмірі 126351,73 грн. Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку погашати заборгованість, то позивач вимушений був звернутися з даними позовом до суду.
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення сторін та показання свідків.
Заочним рішенням від 23 січня 2024 року позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» були задоволені в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 травня 2018 року у розмірі 126351,73 грн. та судові витрати.
19 лютого 2024 року відповідачем ОСОБА_2 була подана заява про перегляд заочного рішення. За результатами розгляду цієї заяви ухвалою від 19 березня 2024 року заочне рішення від 19 лютого 2024 року в справі № 630/1254/23 було скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У визначений судом строк від імені відповідача ОСОБА_2 03 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» його представником ОСОБА_3 до суду був поданий відзив від 03 квітня 2024 року. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказав, що ОСОБА_2 не визнає вимоги позивача, вважає їх необґрунтованими, і посилався на ті обставини, що анкета-заява від 14 травня 2018 року є єдиним документом, який ним підписаний особисто та зі змістом якого він був ознайомлений. Інші документи, подані разом з позовом, не підтверджують того, що в день підписання анкети-заяви відповідача було ознайомлено саме з тими Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг та Тарифами «Чорна картка Monobank, на які посилається позивач. Отже позивачем не доведено належними і допустимими доказами укладення між Банком та відповідачем договору. Тим більше, як акцентував увагу представник відповідача, поданий позивачем примірник Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг був затверджений 24 листопада 2021 року, і на якому відсутній підпис ОСОБА_2 про ознайомлення з ними. Представник зауважив, що до подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Також представник ОСОБА_3 не погодився з доводами позивача про те, що договір між сторонами був укладений в електронному вигляді, оскільки позивачем не надано доказів того, що подана разом з позовом копія договору була створена у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», і підписувалася електронним цифровим підписом уповноважених на те осіб. До того ж такі твердження позивача спростовує той факт, що подана ним копія анкета-заява від 14 травня 2018 року була підписана відповідачем ОСОБА_2 власноруч, як і представником Банку. Також представник відповідача висловив незгоду з представленим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки анкета-заява від 14 травня 2018 року не підтверджує укладення договору між сторонами саме на тих умовах, на які посилається позивач, зокрема, щодо визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами та строку повернення кредиту. Натомість Банк не лише нараховував відсотки за користування кредитом, а й самостійно збільшував тіло кредиту шляхом погашення нарахованих відсотків за рахунок кредитних коштів. Тому з розрахунку неможливо достеменно з'ясувати, яка саме сума заборгованості утворилась та чи існує заборгованість взагалі. До того ж, на переконання представника, з боку ОСОБА_2 існує переплата по коштам, внесеним на сплату кредиту, що може свідчити про відсутність документального підтвердження виникнення заборгованості з його боку.
Представником позивача ОСОБА_1 подано відповідь на відзив від 04 квітня 2024 року, в який він наголосив на тому, що відповідач ОСОБА_2 , підписуючи анкету-заяву, приєднався та був ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг, та отримав їх примірних у мобільному додатку. Саме в цих документах міститься інформація про процентну ставку за користування кредитними коштами. Боржник не звертався до Банку з повідомленням про намір розірвати договір у випадку незгоди з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг та інших документів, які складають договір. Також представник позивача у відповіді посилався на те, що звертаючись до Банку, відповідач ОСОБА_2 погодився на використання електронного цифрового підпису в якості аналогу його власноручного підпису. Документи, з яких складається договір, були надані ОСОБА_2 через мобільний додаток, і підписані ним шляхом накладення електронного цифрового підпису, який був згенерований та зазначений в анкеті-заяві від 14 травня 2018 року. Без проходження процедури перевірки електронного підпису та аутентифікації клієнта, попереднього погодження з вказаними вище документами відповідач не мав би змоги проводити банківські операції з використанням кредитних коштів. Правомірність укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується практикою Верховного Суду. Отже сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі. І саме через це у даній справі не може бути застосований правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, який був висловлений стосовно інших правовідносин. Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, що й призвело до виникнення заборгованості. Відповідач скористався кредитними коштами в розмірі встановленого ліміту 70000,00 грн. та навіть перевищив його на 56351,73 грн. і така заборгованість підтверджується не лише розрахунком, а й випискою по рахунку. Боржником за час користування карткою було витрачено кошти в загальній сумі 1059156,31 грн., а поповнено картковий рахунок лише в сумі 932804,58 грн., і такі дані підтверджуються деталізованою випискою про рух коштів по картці.
Відповідач ОСОБА_4 своїм процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але разом з позовом подав заяву про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи без участі представника позивача.
В судове засідання відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_3 не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду були повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які були подані сторонами разом з позовом та відзивом, встановив наступне.
Так, в жовтні 2017 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
ОСОБА_2 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав власноручним підписом анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 14 травня 2018 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, якого є платіжна картка.
У заяві зазначено, що ОСОБА_2 згоден з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з вказаними вище документами, які були надані йому для ознайомлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
До анкети-заяви позивачем долучено як невід'ємні частини спірного договору примірники Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, в редакції, затвердженій Протоколом Правління АТ «Універсал Банк» № 46 від 24 листопада 2021 року, яка набуває чинності з 27 листопада 2021 року, Тарифів по чорній картці monobank, Паспорту споживчого кредиту чорної картка monobank» та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача.
Разом з тим, позивачем не надано належних доказів того, що Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача були надіслані або вручені споживачу у вказаній редакції та підписані відповідачем власноручним підписом.
В поданих суду процесуальних заявах по суті справи представник позивача наголошував на тому, що Договір про надання банківських послуг від 14 травня 2018 року був укладений зі ОСОБА_2 у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного цифрового підпису, зазначеного в анкеті-заяві від 14 травня 2018 року - 02EF9240175F54CDE6190795471E30CCBA31940917E7C4F240D56AE50A330778E3/
Але представником позивача не представлено суду належних і допустимих доказів на підтвердження застосування електронного документу та використання відповідачем ЕЦП на підтвердження укладення Договору про надання банківських послуг від 14 травня 2018 року та ознайомлення відповідача зі змістом документів, які є складовою частиною такого Договору.
Надані позивачем Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, яка зазначена в постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 щодо необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_2 позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Укладений між сторонами кредитний договір від 14 травня 2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить умов про розмір процентної ставки, комісії, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, про строк повернення кредиту.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу ОСОБА_2 . Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані банком Умови і Правила та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що оскільки Умови і Правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які представлені позивачем в даній справі, не містить підпису відповідача ОСОБА_2 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору укладеного між сторонами 14 травня 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ПК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_2 кошти в добровільному порядку кредитору АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання позичальника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.
Позивач зобов'язаний довести суду факт надання ним відповідачу кредитних коштів або довести факти використання відповідачем кредитного ліміту шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.
На підтвердження надання ОСОБА_2 кредиту позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором. За підрахунками позивача, наведеними у розрахунку заборгованості, станом на 15 жовтня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті кредиту складає 126351,73 грн.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, суд вважає, що розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, використання відповідачем кредитних коштів в межах кредитного ліміту на умовах, які вказані в позовній заяві.
До того ж, представником позивача разом з позовом не були надані докази про те, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача ОСОБА_2 , яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Також, позивачем не надано до суду разом з позовом банківської виписки з рахунку позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, та вміщує в собі записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності заборгованості перед ним з боку відповідача. Тому в задоволенні позову суд відмовляє в повному обсязі.
Одночасно з цим, суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, на позивача; розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До відзиву представником відповідача був доданий договір від 25 березня 2024 року про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Підодвірним Т.І. і клієнтом ОСОБА_2 , акт від 26 березня 2024 року виконаних робіт по договору від 25 березня 2024 року про надання правової допомоги, вартість яких склала 10000,00 грн., та платіжна інструкція № 0.0.35511838451 про здійснення оплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 10000,00 грн. на підставі договору від 25 березня 2024 року про надання правової допомоги.
З огляду на викладене вище, та враховуючи, що позивач не скористався своїм правом на подання клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, суд стягує з позивача витрати на професійну правничу допомогу на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 88, 526, 530, 612, 625-627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 263, 265, 274, 279 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 травня 2018 року - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. О. Малихін
Повне рішення складено
06 травня 2024 року.