Справа № 627/902/23
26.06.2024с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12023226010000252 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Козіївка Краснокутського району Харківської області, українки, громадянки України, маючої середньотехнічну освіту, не заміжньої, пенсіонерки, на утриманні неповнолітніх дітей не маючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_4 05.09.2023 приблизно о 17:30 знаходилася на земельній ділянці АДРЕСА_2 , де на той час перебувала власниця земельної ділянки - ОСОБА_6 та на сусідній земельній ділянці перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_9
05.09.2023 близько 17:30 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка на побутовому підґрунті та в цей час у ОСОБА_4 раптово виник прямий умисел, направлений на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, 05.09.2023 приблизно о 18:00, перебуваючи на земельній ділянці АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , бажаючи спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи умисно, підняла з землі дерев'яну палицю та тримаючи її у правій руці, наблизилася до потерпілої. Після цього ухопивши та тримаючи потерпілу за волосся лівою рукою, нанесла один удар ОСОБА_6 по правій руці, один удар по правій нозі в області голені дерев'яною палицею, тримаючи її в правій руці. ОСОБА_6 почала кричати та кликати на допомогу, після чого вирвалася від ОСОБА_4 та втекла на територію подвір'я.
Внаслідок вказаних вище протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: травматичного облисіння лівої тім'яної області з синцем у цій ділянці, синця на обличчі, синця в області правого передпліччя, синця на правій гомілці, які згідно висновку судово- медичної експертизи №12-14/92-КК/23 від 11 вересня 2023 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (відповідно до п.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказам МОЗ України від 17 січня 1995 р. №6).
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч.1 ст. 125 КК України, визнала повністю та повідомила, що 05.09.2023 вона з дочкою була на огороді, збирали квасолю. По сусідству на своєму огороді ОСОБА_10 також прибирала огород, збирала, на її погляд, зелене бадилля кукурудзи на кучі, які потім розпалювала. Однак, оскільки дим був в сторону її огороду, то вона старалась пересідати в інше місце збирати квасолю, куди не йшов дим. Потім вона з дочкою була зайнята своїми справами, а близько 16 год. знову вийшли на огород продовжувати збирати квасолю. Також і ОСОБА_10 вийшла на свій огород, підпалила кучу бадилля, і знову дим пішов в сторону, де вона з дочкою збирали квасолю. До ОСОБА_11 підійшла сусідка ОСОБА_12 і попрохала її не запалювати бадилля, дати можливість їй дорвати квасолю, на що та повідомила, що в неї планове лікування, вона буде в лікарні і тому їй потрібно прибрати огород. Також повідомила, що після того, як ОСОБА_13 не погодилася не палити бадилля, вона взяла палицю і вдарила два рази ОСОБА_13 по сідницям, палка переламалася і вона пішла. Також повідомила, що заплачених нею 500 грн., як відшкодування моральних збитків, потерпілій достатньо, бо інша сума, що заявлена потерпілою, необрунтована, в тому цивільний позов ОСОБА_6 визнає частково.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 цивільний позов підтримала, прохала його задовольнити.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Окрім повного визнання вини самою обвинуваченою ОСОБА_4 , її винуватість підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що вона з обвинуваченою є сусідами. В той день вона була на своєму огороді, прибирала. А ОСОБА_4 та її дочка були на своєму огороді, також прибирали. Прибравши, потерпіла запалила вогнище на своєму огороді. До неї звернулася інша сусідка ОСОБА_14 та попрохала не розпалювати вогонь, дати можливість ОСОБА_15 з дочкою прибрати свій огород, щоб дим не йшов на них. Потім сусідка ОСОБА_14 пішла додому, а до потерпілої на огород прибігла дочка ОСОБА_4 з відрами води і стала тушити вогнище, а сама ОСОБА_4 взяла палку і стала нею бити потерпілу по тулубу, по голові.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що була на огороді, збирала картоплю. Спочатку почула крики, а потім побачила, як із -за кукурудзи виходять ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . ОСОБА_16 тримала ОСОБА_17 лівою рукою за волосся, а правою рукою била дерев'яною палицею по сідницям, по руці, а ОСОБА_13 кликала про допомогу. Після трьох-чотирьох ударів ОСОБА_16 відпустила ОСОБА_17 і пішла на свій огород.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що 05.09.2023 вона була на своєму огороді і почула як сусіди ОСОБА_13 і Комарова гучно розмовляли. Коли вона підійшла до них, то побачила, що ОСОБА_10 збирається палити бадилля з - під кабачків та огірків, а Комарова ОСОБА_19 з своєю донькою прохали її не палити, тому що самі також прибирали на огороді. Свідок також звернулася до ОСОБА_11 з проханням не палити бадилля, щоб не було диму, дати сусідам можливість прибрати свій огород. На прохання свідка ОСОБА_10 сказала, що їй потрібно сьогодні, та і кожний нехай робить своє, і запалила бадилля. Також свідок повідомила, що особисто не бачила як ОСОБА_16 била ОСОБА_17 , про побиття їй повідомила потерпіла на другий день.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 розповіла, що спочатку після їх знайомства з потерпілою ОСОБА_21 , вони спілкувалися, а потім зі сторони ОСОБА_13 почалися скандали з нею та чоловіком і зараз вони не спілкуються. А з Комаровою Оленою свідок дружить з дитинства. Також повідомила, що вона не бачила, щоб ОСОБА_16 била ОСОБА_17 .
Дослідженими безпосередньо у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- витягом з ЄРДР від 06.09.2023 № 12023226010000252, з якого вбачається, що 05.09.2023 ОСОБА_6 звернулася до поліції по факту її побиття ОСОБА_4 (а.к.п.1);
- рапортами від 05.09.2023 та 06.09.2023 ( а.к.п.2-3);
- протоколом про прийняття заяви ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення від 05.09.2023 ( а.к.п.4);
- протоколом огляду місця події від 05.09.2023, який був проведений за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого вилучено дерев'яну палицю довжиною приблизно 50 см разом з фототаблицею (а.к.п.12-14);
- постановою про визнання і прилучення до кримінального провадження речових доказів від 28.09.2023(а.к.п.15);
- довідкою лікаря ОСОБА_22 від 05.09.2023 (а.к.п.17);
- постановою про призначення судово - медичної експертизи ОСОБА_6 від 06.09.2023 (а.к.п.21);
- висновком експерта №12-14/92-КК/23 від 11.09.2023, з якого вбачається, що у гр. ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження: травматичне облисіння лівої тім'яної області з синцем в цій ділянці, синець на обвиччі, синець на правому передпліччі, синці та садна правої та лівої сідниці, синець на правій гомілці (а.к.п.22-23);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.09.2023 за участю потерпілої ОСОБА_6 , в якому остання повідомила механізм вчинення кримінального правопорушення відносно неї обвинуваченою ОСОБА_4 з фототаблицею (а.к.п.30-34);
- постановою про призначення судово - медичної експертизи ОСОБА_6 від 19.09.2023 (а.к.п.35-36);
- висновком експерта №12-14/96-КК/23 від 21.09.2023, з якого вбачається, що згідно висновку експерта №12-14/92-КК/23 від 11.09.2023 у гр. ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження: травматичне облисіння лівої тім'яної області з синцем в цій ділянці, синець на обвиччі, синець на правому передпліччі, синці та садна правої та лівої сідниці, синець на правій гомілці. Механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , на який вона вказує під час проведення з нею слідчого експерименту 19.09.2023 відповідає судово - медичним даним по механізму виникнення ушкоджень у останньої: травматичне облисіння лівої тім'яної області з синцем в цій ділянці, синець на обличчі, синець на правому передпліччі, синці та садна правої та лівої сідниці, синець на правій гомілці утворилися від ударної та ударно ковзаючої дії тупих твердих предметів з обмеженою діючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але такими предметами могли бути як дерев'яна палиця (у випадку з синцями та саднами), так і руки людини (у випадку травматичного облисіння лівої тім'яної області), на що і вказала ОСОБА_6 (а.к.п.37-38);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.09.2023 за участю потерпілої ОСОБА_6 , в якому остання повідомила механізм вчинення кримінального правопорушення відносно неї обвинуваченою ОСОБА_4 з фототаблицею (а.к.п.30-34);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.10.2023 за участю свідка ОСОБА_9 , в якому остання повідомила механізм вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_6 обвинуваченою ОСОБА_4 з фототаблицею (а.к.п.68-71);
- постановою про призначення судово - медичної експертизи ОСОБА_6 від 03.10.2023 (а.к.п.72);
- висновком експерта №12-14/100-КК/23 від 05.10.2023, з якого вбачається, що згідно висновку експерта №12-14/92-КК/23 від 11.09.2023 у гр. ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження: травматичне облисіння лівої тім'яної області з синцем в цій ділянці, синець на обвиччі, синець на правому передпліччі, синці та садна правої та лівої сідниці, синець на правій гомілці. Механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , на який вказує свідок ОСОБА_9 під час проведення з нею слідчого експерименту 03.10.2023 не протирічить судово - медичним даним по механізму виникнення ушкоджень у ОСОБА_6 , а саме: травматичне облисіння лівої тім'яної області з синцем в цій ділянці, синець на обличчі, синець на правому передпліччі, синці та садна правої та лівої сідниці, синець на правій гомілці утворилися від ударної та ударно ковзаючої дії тупих твердих предметів з обмеженою діючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але такими предметами могли бути як дерев'яна палиця (у випадку з синцями та саднами), так і руки людини (у випадку травматичного облисіння лівої тім'яної області), на що вона і вказала «… ОСОБА_4 утримуючи лівою рукою за волосся ОСОБА_6 правою рукою тримаючи дерев'яну палку нанеса один удар зверху вниз по правій руці ОСОБА_6 , два удари по правому боці в область сідниць та один удар по правій нозі…» (а.к.п.73-74);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.10.2023 за участю свідка ОСОБА_8 , в якому останній повідомив механізм вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_6 обвинуваченою ОСОБА_4 з фототаблицею (а.к.п.75-78);
- постановою про призначення судово - медичної експертизи ОСОБА_6 від 03.10.2023 (а.к.п.79);
- висновком експерта №12-14/99-КК/23 від 05.10.2023, з якого вбачається, що згідно висновку експерта №12-14/92-КК/23 від 11.09.2023 у гр. ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження: травматичне облисіння лівої тім'яної області з синцем в цій ділянці, синець на обвиччі, синець на правому передпліччі, синці та садна правої та лівої сідниці, синець на правій гомілці. Механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , на який вказує свідок ОСОБА_8 під час проведення з ним слідчого експерименту 03.10.2023 відповідає судово - медичним даним по механізму виникнення ушкоджень у ОСОБА_6 , а саме: травматичне облисіння лівої тім'яної області з синцем в цій ділянці, синець на обличчі, синець на правому передпліччі, синці та садна правої та лівої сідниці, синець на правій гомілці утворилися від ударної та ударно ковзаючої дії тупих твердих предметів з обмеженою діючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але такими предметами могли бути як дерев'яна палиця (у випадку з синцями та саднами), так і руки людини (у випадку травматичного облисіння лівої тім'яної області), на що він і вказала «… ОСОБА_4 лівою рукою тримала ОСОБА_6 за волосся зверху, а в правій руці тримала дерев'яну палку нанеса один удар зверху вниз по правій руці ОСОБА_6 , два удари по сідниці з правої сторони та один удар по правій нозі…» (а.к.п.80-81);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.10.2023 за участю обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника, в якому остання повідомив механізм вчинення нею кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_6 з фототаблицею (а.к.п.112-114).
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено події кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченої та інші обставини визначені у ст.91 КПК України, зібрані вони у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме:
- спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до проступку та особу обвинуваченої, яка не заміжня, пенсіонерка, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» не перебуває, за місцем проживання характеризується формально, раніше не судима.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та часткове відшкодування шкоди.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
Окрім цього, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.
Також відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Аналізуючи усі докази, обставини справи, ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка не судима, враховуючи ставлення обвинуваченої до скоєного, яка свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та щиро каялася, частково відшкодувала моральну шкоду, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне призначити останній покарання у вигляді штрафу, в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 125 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Судові витрати на залучення експерта відсутні.
Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання, заявленого ОСОБА_6 цивільного позову до ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 129 КПК України та правилами цивільного судочинства, вважаючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 по справі №216/352/16-ц.
Також з правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 по справі №496/1691/19 вбачається, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди ( постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Здобутими та перевіреними в судовому засіданні доказами вбачається, що в результаті неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_4 а саме: нанесення тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_6 зазнала значних фізичних та душевних страждань. Такі обставини негативно вплинули на звичайний життєвий ритм потерпілої, що позначилося на загальному психологічному стані та призвело до душевних страждань останньої. Крім того, в моральних стражданнях суд враховує ті обставини, що потерпіла повинна була за захистом своїх прав звертатися до суду. Окрім цього, матеріали справи містять виписку із медичної карти стаціонарного хворого №4.3562 про стан здоров'я потерпілої.
Також, суд наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є і не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний характер, а томуберучи до уваги тяжкість, глибину моральних страждань потерпілої, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 слід задовольнити частково, а саме в розмірі 3 000 грн.
Підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
По справі судові витрати відсутні.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну (немайнову) шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.00 коп.
Речовий доказ:
- дерев'яну палицю довжиною 57 см., діаметром 2-2,5 см - знищити.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час оголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1