Справа № 626/1039/24
Провадження № 2-о/626/121/2024
Іменем України
24.06.2024 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Рибальченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Матюхової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа- Красноградська міська рада Харківської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без шлюбу не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання її однією сім'єю разом із ОСОБА_2 з 01.01.2006 року по 21.06.2023 року. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кирилівка, Красноградського району, Харківської області помер ОСОБА_3 , який був чоловіком заявниці ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , для спільного проживання, 28.12.2005 року придбали житловий будинок у рівних частках кожен за адресою: АДРЕСА_1 . Вони мешкали як дружина та чоловік, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, але шлюб між ними не був зареєстрований, оскільки в цьому не було потреби. Крім того, у відповідності до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №944957, серії ЯМ №944958, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були з 22.12.2012 року співвласниками земельної ділянки площею 0,1888 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд вищевказаною адресою.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , поховала його ОСОБА_1 , і після його смерті відкрилась спадщина, у тому числі на частку жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
05.12.2023 року спадкову справу після смерті ОСОБА_2 заведено за заявою ОСОБА_1 . приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Мошковою Н.О. за номером №206/2023.
Приватний нотаріус Красноградського нотаріального округу Харківської області Мошкова Н.О. на заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №64/02-31 від 26.02.2024 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю з 2005 року, але факт проживання спадкоємців однією сім'єю із спадкодавцем не підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне заявниці для можливості реалізувати свої спадкові права.
В судове засідання заявниця не прибула, від її представника, ОСОБА_4 , надійшла заява про слухання справи за його відстності, та відсутності заявниці, заяву підтримує та просить її задовольнити.
В письмовій заяві заінтересованої особи - Красноградської міської ради, що надійшла до суду, не заперечувалося проти задоволення заяви ОСОБА_1 . Цивільну справу просили розглянути без участі повноважного представника міської ради.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 зважаючи на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 28.12.2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , для спільного проживання, у рівних частках, придбали будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-прожаду від 28.12.2005 року.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9617000 від 19.01.2006 року , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 по 1/2 частині.
У відповідності до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №944957, серії ЯМ №944958, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є з 22.12.2012 року співвласниками земельної ділянки площею 0,1888 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 22 червня 2023 року. ОСОБА_1 провела поховання померлого та повністю понесла всі витрати на його поховання, що підтверджується довідкою Іванівського старостинського округу Красноградської міської ради №238 від 22.06.2023 року. З довідки Іванівського старостинського округу Красноградської міської ради №338 від 02.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 , з 2005 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним зареєстрована і проживає ОСОБА_1 , інших зареєстрований осіб за даною адресою не значиться.
05.12.2023 року спадкову справу після смерті ОСОБА_2 заведено за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Мошковою Н.О. за номером №206/2023, але відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За вимогами пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім'ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини", суд визначив, що поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" наголошено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв'язки, що складаються в сім'ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В Сімейному кодексі України, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер. До особистих немайнових прав подружжя СК України відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї; право на особисту свободу.
Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов'язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім'ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов'язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім'ї та розвиток дітей.
Відтак, суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім'ї, є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов'язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз'яснив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (частина 4 статті 263 ЦПК України).
З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, дозволяє суду дійти висновку, що заявниця, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_2 з 01.01.2006 року по 21.06.2023 року, якими довела наявність спільного побуту та проживання, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.
Відтак, суд вважає встановленим, що у період з 01.01.2006 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до 21.06.2023 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки у цей період вони жили разом, вели спільний побут, мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю, та не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено.
Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу має для заявниці юридичне значення, оскільки відсутність документів про родинний зв'язок із спадкодавцем унеможливлює оформлення нею спадщини, тому звернення до суду є правомірним. Вирішення цього питання в іншому порядку, окрім судового, є неможливим.
Під час розгляду даної заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу спору про право виявлено не було.
Враховуючи подані докази, відсутність даних про наявність спору про право, суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у період з саме із 01.01.2006 року по 21.06.2023 року є доведеним.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 263-265, 294, 315-319, 354 ЦПК України, ст. 1261, 1266 ЦК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа- Красноградська міська рада Харківської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без шлюбу не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини- задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме із 01.01.2006 року по 21.06.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя