Провадження № 2/641/1319/2024 Справа № 638/21086/23
12 червня 2024 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зелінської І.В.,
за участю секретаря Надьон Я. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. 14.02.2020 року за реєстровим №1934 щодо стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» грошових коштів у розмірі 11 437,20 грн. таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ТОВ «Фінфорс» на свою користь безпідставно стягнуті кошти за виконавчим провадженням №61341460, відкритому на підставі вищевказаного виконавчого напису у розмірі 6266, 67 грн. та стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, а саме заборгованість за кредитним договором не є безспірною, останній вчинений на підставі договору, що виникає з кредитних правовідносин, тоді як виконавчі написи можуть вчинятись лише щодо нотаріально посвідчених договорів. Крім того, зазначив, що за вказаним виконавчим написом в межах виконавчого провадження №61341460 з позивача було стягнуто 6266, 67 грн.. Зазначив, що вказані кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.
Провадження за вищевказаним позовом відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач та його представник - адвокат Безсмертний С. М. у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подав.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, представник відповідача належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., вчинено виконавчий напис за реєстровим №1934, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 260401-А від 02.05.2018 року, укладеним ним із ТОВ «СС ЛОУН», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінфорс», за період з 28.08.2018 року по 31.01.2020 року у сумі 11 437, 20 грн..
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. від 21.02.2020 року відкрито виконавче провадження №61341460 на підставі вище вказаного виконавчого напису.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. від 04.02.2021 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 ..
Також суду надано копію кредитного договору №260401-А від 02.05.2018 року, укладеного між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 , у письмовій формі та нотаріально не посвідчений.
Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. від 05.12.2023 року сума стягнутих коштів з ОСОБА_1 за ВП №61341460 становить 6266, 67 грн. з якої: витрати виконавчого провадження -1000 грн., борг, перерахований на рахунок стягувача ТОВ «Фінфорс» - 4787, 95 грн., основна винагорода приватного виконавця - 478, 72 грн.. Загальний залишок заборгованості станом на 05.12.2023 року становить 7314, 25 грн..
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц.
З копії виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В. В. 14.02.2020 року за реєстровим №1934 вбачається, що підставою для вчинення напису є ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
В порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався, за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності позовних вимог та дотримання законодавства при видачі виконавчого напису у безспірному порядку.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
З огляду на викладене, враховуючи заперечення позивача проти стягнення заборгованості на користь відповідача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса таке стягнення застосовано бути не може.
Крім того, ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Враховуючи, що відповідач набув майно, в даному випадку грошові кошти в сумі 4787,95 грн. на підставі виконавчого напису, вчиненого із порушенням закону, вказані грошові кошти є безпідставно набутим майном та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Грошові кошти в сумі 1478, 72 грн. перераховані приватному виконавцю, внаслідок чого не є безпідставно набутим майном, тому в цій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до чч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано: копію договору про надання правової допомоги 15/23 від 30.11.2023; копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги №15/23 від 30.11.2023, укладених між адвокатом Безсмертним С. М. та ОСОБА_1 ; копію акту виконаних робіт від 20.12.2023 на виконання договору про надання правової допомоги №15/23 від 30.11.2023, із детальним описом наданих послуг, в якому зазначено вартість послуг з надання правової допомоги у розмірі 4000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера №15 від 30.11.2023 року про сплату за договором про надання правової допомоги №15/23 від 30.11.2023 року у розмірі 4000 грн..
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн..
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2426,34 грн..
Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 268, 273, 280-285, 354, 355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих коштів задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1934, вчинений 14.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в сумі 11 437 (одинадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 20 (двадцять) коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти в сумі 4787 ( чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп..
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 34 (тридцять чотири) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ 41717584, місце знаходження: м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, оф. 9.
Повний текст рішення виготовлено 26.06.2024 року.
Суддя: І. В. Зелінська