Справа № 456/1529/24
Провадження № 2/456/688/2024
06 червня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Петренко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивачка ОСОБА_1 просить розірвати шлюб, зареєстрований 14.01.2009 у Кавській сільській раді Стрийського району Львівської області, актовий запис № 1, між нею та ОСОБА_2 , та стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Їхнє подружнє життя з відповідачем не склалося, адже кожен з них має різні інтереси та погляди на сімейне життя. В період перебування в шлюбі з відповідачем виявилися факти подружньої зради, наявність у відповідача іншої сім'ї та дитини від іншої жінки. Протягом тривалого періоду часу вона намагалася зберегти шлюб, однак відповідач реагував агресивно та жив тільки своїми інтересами. Таким чином, даний шлюб існує лише формально, вони втратили один до одного почуття любові, не бажають жити разом, а тому вона змушена звертатись до суду з вимогою про розірвання шлюбу. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, не приділяє їм належної уваги, ухиляється добровільно їх утримувати, чим не виконує обов'язку щодо утримання батьками своїх дітей. Домовленості про добровільне надання допомоги з відповідачем не досягнуто, а тому вона звертається з позовом до суду про стягнення аліментів на їх утримання в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2024 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 12/
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 19 березня 2024 року з виконавчого комітету Стрийської міської ради отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 14-15/.
Ухвалою від 01.04.2024 позов про розірвання шлюбу та стягнення аліментів залишено без руху та надано позивачці термін для усунення недоліків /а.с. 17/.
29.04.2024 позивачкою подано заяву про усунення недоліків /а.с. 19/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.06.2024 /а.с. 20/.
Розгляд справи по суті відбувся 06.06.2024 без участі сторін.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просить розірвати шлюб та стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує щодо розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14.01.2009 у Кавській сільській раді Стрийського району Львівської області, актовий запис № 1 /а.с. 8/.
Також судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 18.06.2009 та серії НОМЕР_2 від 11.11.2015 /а.с. 9-10/.
Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 62 від 14.03.2024, виданого ЦНАП ВК Стрийської міської ради, діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають разом з позивачкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 /а.с. 11/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром позивачки припинити шлюбні відносини з відповідачем та наявності в сторін малолітніх дітей, що унеможливлює розірвання шлюбу безпосередньо в органі державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, а також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо утримання дітей до досягнення ними повноліття.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 51 Конституції України та ч. 1 статті 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Дослідженими матеріалами справи встановлено, що сім'я фактично розпалася, а шлюб існує тільки формально, так як сторони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства. Поновлювати сімейні стосунки та миритися сторони не бажають, що вони підтвердили в поданих ними заявах, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Встановлено, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ч. 1 ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 , а відповідач добровільно регулярно коштів на їх утримання не надає, хоча в силу закону зобов'язаний це робити.
Позивачка у поданій суду заяві змінила позовні вимоги та просить стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у поданій суду заяві зазначив, що позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу).
Згідно з ч. 1. ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд враховує стан здоров'я (відсутність відомостей про наявність інвалідності) та вік відповідача, доказів того, що відповідач несе витрати на утримання інших непрацездатних осіб чи за станом здоров'я неспроможний утримувати малолітніх дітей, суду не надано і таких у судовому засіданні не здобуто.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення закону та встановлені судом обставини справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення аліментів підставними, а тому з відповідача слід стягувати аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, які, на думку суду, будуть достатніми для забезпечення повноцінного розвитку та належних умов проживання дітей та відповідатимуть гарантованому законом розміру аліментів на утримання дитини.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Аналізуючи наведені докази, встановивши дійсні мотиви розлучення та з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд дійшов висновку, що розлад у сім'ї є стійким і тривалим, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим і недоцільним, суперечило б інтересам сторін та інтересам їх малолітніх дітей, оскільки їх повноцінний розвиток і виховання у сім'ї, де відсутнє взаєморозуміння, є неможливим, а тому позов про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підлягає до задоволення в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі вищенаведеного суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, яким надано правову оцінку в ході розгляду справи, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів слід задовольнити повністю з урахуванням встановлених судом обставин.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов'язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
А тому судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачкою на її вимогу.
Проте відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.06.2024, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 06.06.2024, а датою складення повного тексту судового рішення 17.06.2024.
Керуючись ст. 110, 112, 180-183 СК України, ст. 12, 13, 81, 206, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, зареєстрований 14.01.2009 у Кавській сільській раді Стрийського району Львівської області, актовий запис № 1, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області 23.02.2009; РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 05.04.2001; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Після розірвання шлюбу позивачка залишається на прізвищі ОСОБА_5 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 05.04.2001; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області 23.02.2009; РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.03.2024 і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн 20 коп.) судового збору в дохід держави.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17 червня 2024 року.
Суддя Л.В.Гула