Справа № 317/2053/24 №/п 2/317/742/2024
24 червня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.
при секретарі - Демко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно в вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину, відкриту після її смерті позивачка прийняла своєчасно і належним чином, звернувшись з відповідною заявою до Запорізької районної державної нотаріальної контори, в зв'язку з чим була відкрита спадкова справа. Однак, при оформленні спадщини в вигляді житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. їй 23.02.2024 року була видана Постанова про відмову в вчинені нотаріальної дії в зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадковий будинок - договір купівлі-продажу, посвідчений 23.04.1985 секретарем Мар'ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області не був зареєстрований в ЗМБТІ. Посилаючись на те, що оформити свої спадкові права на це спадкове майно позивач не має змоги в нотаріальному порядку, тому вона повинна була звернутися до суду. Просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» житловою площею 44,2 кв.м., загальною площею 71,8 кв.м., прибудову літ. «а», сарай літ. «Б», ворота №4, паркан №5, паркан №6.
В судове засідання представник позивача адвокат Заярна М.А. не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та участі позивачки та без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в судове засідання не з'явився, надала суду клопотання, в якому зазначила, що заперечень щодо позовних вимог не мають, просять розглянути справу в відсутність їх представника.
Суд за вказаних обставин вважає за можливе розгляд справи за відсутності зазначених осіб, які беруть участь у справі і не з'явились.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1233 ЦК України заповіт - це письмове розпорядження спадкодавця відносно свого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Частиною 1 ст.1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
За змістом п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується наданим суду свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 29.08.2013 виданий Міським ВДРАЦС реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.
Із матеріалів спадкової справи № 20/2014 рік, наданої суду Запорізькою районною нотаріальною конторою, яка відкрита після смерті ОСОБА_2 вбачається, що після її смерті спадщину за заповітом прийняла позивачка ОСОБА_1 . Інші спадкоємці відсутні.
Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_2 , оригінал якого знаходиться в матеріалах спадкової справи, вбачається, що все належне їй на час смерті майно вона заповідала позивачці.
Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.02.2024 року вбачається, що спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на жилий будинок АДРЕСА_1 в зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадковий будинок, а саме, договір купівлі-продажу, посвідчений 23.04.1985 року секретарем Мар'ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області не був при житті спадкодавця зареєстрований в ЗМБТІ.
Згідно зі ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» у разі не подання відомостей ( інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.
За змістом п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.
Згідно Цивільного кодексу України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності ( ст. 392 ЦК України).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.
Судом встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 , а саме станом на 19.05.1984 діяли норми ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 128 ЦК 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. До передачі речей прирівнюється передача розпорядчого документу на речі. При цьому ч. 2 ст. 227 УРСР передбачала реєстрацію жилого будинку у виконавчому комітеті місцевої ради, але не визначала, що власник набуває право власності виключно після реєстрації договору в виконавчому комітеті сільської ради.
Право власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими спорудами набуто мною на підставі нотаріально посвідчених секретарем Мар'ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області договорів купівлі-продажу, які зареєстровані в книзі записів нотаріальних дій за №08, що відповідає вимогам ст. 227 ЦК УРСР (1963 р.).
Даний договір складено згідно п. 62 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УССР» від 31.10.1975 року і п. 45 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконкомами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих» від 09.01.1976 року, ст.4 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу УССР» від 31.01.1966 року.
Відповідно п. 1 ст. 1 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу УССР» від 31.01.1966 року, щ діяла до 13.01.1995 року тільки в містах та селищах міського типу реєстрацію житлових будинків проводило бюро технічної інвентаризації.
Згідно п. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Пунктом 3 ці є ж статті передбачено, що якщо цивільні правовідносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У відповідності до п. 5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Згідно п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого правовстановлюючими документами на підставі яких проводиться Постановою КМ України від 22.06.2011 року №703, реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права
власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскільки, у позасудовому порядку у позивачки відсутня можливість отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок, суд приходить до остаточного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке. вул. Центральна, б. 20, ЄДРПОУ 04353008) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» житловою площею 44,2 кв.м., загальною площею 71,8 кв.м., прибудову літ. «а», сарай літ. «Б», ворота №4, паркан №5, паркан №6.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.В. Мінгазов