Справа № 522/22415/23
Провадження № 2/522/1618/24
26 червня 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «ОТП БАНК» про стягнення заборгованості у сумі 22 473,52 грн,
17.11.2023 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ «ОТП БАНК» про стягнення заборгованості за договором у сумі 22 473,52 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 09.06.2021 між АТ "ОТП БАНК" та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір № 2036632252, за умовами якого банк надав позичальнику кредині кошти у сумі 20 981,00 грн зі строком їх повернення до 09.12.2022.
21.10.2022 між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 21/10/22 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, згідно Реєстру боржників № 1, у тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань і заборгованість за кредитним договором не погашає.
У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань відповідачем за кредитним договором, станом на 21.10.2022 виникла заборгованість у сумі 22 473,52 грн, яка складається з: 20 981,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2,88 грн - заборгованість за відсотками та 1 489,64 грн - заборгованість за комісією, яку позивач просить суд стягнути з відповідача разом із судовим збором у сумі 2 684,00 грн та витратами на правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн.
27.11.2023 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. 12.12.2023 на виконання ухвали суду від 27.11.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
19.12.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Відповідач повідомлявся судом про розгляд даної справи належним чином, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 09.06.2021 між АТ "ОТП БАНК" та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір № 2036632252, за умовами якого банк надав позичальнику кредині кошти у сумі 20 981,00 грн зі строком їх повернення до 09.12.2022, сплатою процентів у розмірі 0,01 % та комісії у розмірі 3 %.
21.10.2022 між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 21/10/22, у відповідності до умов якого АТ "ОТП БАНК" передало ТОВ «Діджи Фінанс право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між АТ "ОТП БАНК" та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2036632252 в сумі 22 473,52 грн, а саме: 20 981,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2,88 грн - заборгованість за відсотками та 1 489,64 грн - заборгованість за комісією.
28.06.2023 позивач листом № 2787817662 звернувся до відповідача з досудовою вимогою щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 2036632252 від 09.06.2021, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 2036632252 від 09.06.2021, Витягу з Додатку до Договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022, наданих позивачем, по кредитному договору, укладеному між АТ "ОТП БАНК" та відповідачем, станом на 21.10.2022 наявна заборгованість у розмірі 22 473,52 грн.
Зазначений розрахунок містить відомості про порядок нарахування заборгованості, дату та суми нарахування процентів та комісії за управління кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Жодних доказів сплати грошових коштів за кредитним договором, що б спростовувало наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.
З огляду на наведене, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, вказує на обґрунтованість пред'явлених позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, адвокатом заявлено про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн, шляхом їх стягнення з відповідача.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ВП ВС у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться договір про надання правової допомоги від 22.09.2023 № 42649746, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В., акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 22.09.2023, згідно якого адвокатом надано наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 2 000,00 грн; складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором - 3 500,00 грн, формування додатків до позовної заяви - 1 000,00 грн, подання позовної заяви - 1 000,00 грн, додаткова угода від 23.10.2023 № 002787817662 до договору № 42649746 від 22.09.2023, ордер серія АА № 0015416.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за кредитним договором; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «ОТП БАНК» про стягнення заборгованості у сумі 22 473,52 грн задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, 07405, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 243А, а/с 897, НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК») 22 473,52 грн заборгованості за кредитним договором № 2036632252 від 09.06.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, 07405, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 243А, а/с 897, НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК») 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору та 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.
У відшкодуванні решти витрат на правову допомогу відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Суддя І.А. Павлик