Справа № 947/11954/24
Провадження № 2/947/3147/24
24.06.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області
Шуляченко Микола Борисович,
про стягнення грошових коштів,
набутих без достатньо правових підстав,
Позивач - ОСОБА_1 09.04.2024 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про стягнення грошових коштів, набутих без достатньо правових підстав, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 17847,48 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. перебувало виконавче провадження №67423652 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 09.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за №76600, про стягнення з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», заборгованості в загальній сумі 17 847,48 грн. В рамках даного виконавчого провадження, як стверджує позивач з його рахунків було звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 20 001,23 грн., з яких 17 847,48 грн. перераховані ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», як стягувачеві за виконавчим документом.
Поряд з цим, як вказує позивач, будучи незгодним з вказаним виконавчим написом, позивач оскаржив його в судовому порядку, за наслідком чого рішенням Київського районного суду міста Одеси від 09.10.2023 року по справі №947/27946/23, яке набрало законної сили 09.11.2023 року, вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса від 09.10.2020 року за р.№76600, визнано таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, позивач вважає, що отримані ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» від позивача в рамках примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса від 09.10.2020 року за р.№76600, який в свою чергу визнано таким, що не підлягає виконанню, грошові кошти в сумі 17 847,48 грн., є такими, що отримані відповідачем без достатньо правових підстав, а відтак підлягають поверненню позивачеві.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому судді.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10.04.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху.
17.04.2024 року позивачем на виконання вказаної ухвали суду надано до суду заяву про усунення недоліків поданої заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.
Оглянувши подані до суду документи, суддею встановлено, що позивачем належним чином усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 10.04.2024 року, а позовна заява відповідає вимогам статті 175, 177 ЦПК України.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 22.04.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі.
23.05.2024 року судом у підготовчому судовому засіданні без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
У судове засідання призначене на 24.06.2024 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.
24.06.2024 року від позивача надійшла до суду заява про підтримання заявлених вимог, розгляд справи за його відсутності.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу - судову повістку від 23.05.2024 року по справі №947/11954/24 до електронного кабінету користувача в ЄСІТС.
Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, як і не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
Представник третьої особи також не повідомив суд про причини неявки.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав для відкладення судового засідання чи оголошення перерви в судовому засіданні у відповідності до положень статті 223 ЦПК України, судом не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 24.06.2024 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №76600, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в загальній сумі 17 847,48 грн.
Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича в рамках виконавчого провадження №67423652, стягувачем за яким було - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», боржником - ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича від 05.01.2024 року за №644, в рамках виконавчого провадження ВП №67423652 з ОСОБА_1 були стягнуті грошові кошти в загальній сумі 20 001,23 грн., які розподілені та перераховані наступним чином: кошти за виконавчим провадженням стягнуті на користь стягувача - 17 847,48 грн., які перераховані 06.09.2023 року; основна винагорода приватного виконавця - 1 784,75 грн., перераховані 06.09.2023 року; витрати виконавчого провадження - 300,00 грн., перераховані 06.09.2023 року; повернення авансового внеску (депозитний) - 69,00 грн., перераховані 06.09.2023 року.
На підставі викладеного судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження ВП №67423652 з примусового виконання виконавчого напису від 09.10.2020 року за р.№76600, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», як стягувачем, було стягнуто та отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17 847,48 грн.
У відповідності до рішення Київського районного суду міста Одеси від 09.10.2023 року по справі №947/27946/23, яке набрало законної сили 09.11.2023 року, з урахуванням ухвали Київського районного суду міста Одеси від 26.12.2023 року про виправлення описки, виконавчий напис, вчинений 09.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №76600, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію.
Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів.
Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20.
Приймаючи викладене, оскільки грошові кошти в сумі 17847,48 грн., стягнуті з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»в межах виконавчого провадження №67423652 на підставі виконавчого напису №76600 від 09.10.2020 року, який в свою чергу визнано таким, що не підлягає виконанню, суд вважає встановленим, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 17847,48 грн., що стягнуті з позивача відпали, в відтак отримані відповідачем вказані кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак останні підлягають задоволенню.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Приймаючи вищевикладене в цілому, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за пред'явленим позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З урахуванням задоволення позовних вимог, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат зі сплати судового збору підлягає - 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, б. Верховної Ради, 34, офіс 511), третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович (місцезнаходження: 65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4-А, офіс 307), про стягнення грошових коштів, набутих без достатньо правових підстав - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, б. Верховної Ради, 34, офіс 511; код ЄДРПОУ 42254696) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно отримані грошові кошти в порядку примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 09.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №76600, в сумі 17 847 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, б. Верховної Ради, 34, офіс 511; код ЄДРПОУ 42254696) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий КалініченкоЛ.В.