Справа № 947/7624/24
Провадження № 2/947/2531/24
28.05.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді Луняченка В.О.,
при секретарі Макаренко Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) за участі третьої особи Київського відділу Державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про зняття арешту з майна,-
З позовом про звільнення з під-арешту частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 8203443, підстава обтяження: постанова б/н від 26.04.2004, видавник Другий Київський ВДВС Київського РУЮ м.Одеси та виключення запису про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження з державного реєстру, до суду діючи в інтересах ОСОБА_1 , як представник звернулась адвокат Волчанська Г.В..
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 11.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 06.05.24 здійснено заміну відповідача Київського відділу Державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) на належного відповідача « ОСОБА_2 », та залучити до участі у справі за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про зняття арешту з майна в якості відповідача ОСОБА_2 та залучено Київський відділ Державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) до участі у справі в якості тртьеої особи.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.
З боку представника позивача надійшла заява щодо можливості розгляду справи за її та позивача відсутністю.
Представник третьої особи Київського відділу Державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) надав до суду заяву про можливість розгляду справи за відсутністю представника Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 211 ч. 3 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року по справі №520/5083/16ц зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про його народження серії НОМЕР_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належному йому майно, спадкоємцем якого є ОСОБА_1 .
Під час оформлення спадкового майна позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ОМНО Єлькіної М.О., з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , однак нотаріус повідомив йому, що він не має можливості оформити спадщину у зв'язку наявністю арешту на спадкове майно.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформаційної довідки № 363061656 від 24.01.2024 року, на об'єкт нерухомого майна, а саме 1/4 частини квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було накладено арещт, реєстраційний номер обтяження: 8203443 на підставі постанови, б/н, від 26.04.2004 року, Другого відділу ДВС Київського РУЮ м. Одеси.
19.07.2023 р. позивач звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі із заявою про зняття арешту, оскільки в єдиному реєстрі боржників відсутні відомості щодо відкритих виконавчих проваджень померлого Вєсєлова В.В., однак отримав відповідь № 68840 від 28.07.2023 р., що заяву було залишено без розгляду у зв'язку з тим що він не є стороною виконавчого провадження.
Так судом встановлено, що 25.09.2003р. Київським районним судом м. Одеси поу цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, застосовані заходи забезпечення позову у вигляді арешту всього майна, яке йому належить, в тому числі на належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
На адвокатський запит від 03.07.2023р. Київським районним судом було надано відповідь № ЕП-2415 від 12.07.2023р., що оригінал ухвали суду від 25.09.2003 року, вказаної у запиті, - відсутні, а також, що матеріали зазначеної цивільної справи було знищено за закінченням встановленого терміну зберігання.
22.10.2003р. Київським районним судом м. Одеси, справа № 2-5562, було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , боргу по договору позики та судового збору у розмірі 17452,16 (еквівалент 3272 доларів США) та 4665,06 (еквівалент 875 доларів США).
Постановою Київського районного управління юстиції від 25.04. 2004 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, державним виконавцем Красюком О.Я., при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5562 виданого Київським районним судом м. Одеси від 27.01.2004 р., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , грошових коштів в розмірі 22117,22 грн., було накладено арешт на все майно боржника, що належить ОСОБА_3 , а саме 1/4 частини кв. АДРЕСА_1 р.,
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси №520/7636/13-ц від 22.11.2013, Київський районний суд м. Одеси допустив поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2003 р. у цивільній справі № 2-5562/2003р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності за ОСОБА_3 права власності на квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 30.01.2014 у справі № 520/672/14-ц скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2003 р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, якою застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_3 , в тому числі на належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
Перевіркою даних АСВП, у тому числі Єдиного державною реєстру виконавчих проваджень, що є окремим спецрозділом, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП встановлено, що відомості про виконавчі провадження, які перебували на виконанні у Другому відділі Київському РУЮ м. Одеси у 2004 році, боржником по яким був ОСОБА_3 , відсутні.
Враховуючи вищевикладене, встановити, по якому саме виконавчому провадженню, яке перебувало на виконанні у Другому відділі ДВС Київського РУЮ м. Одеси у 2004 році, в ході проведення виконавчих дій по якому була винесена постанова б/н від 26.04.2004 р., якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 , не представляється можливим, оскільки виконавчі провадження за 2004 рік знищені, у зв'язку зі спливом строку зберігання, передбаченого законодавством.
Обтяження у вигляді арешту майна, яке ОСОБА_1 має намір прийняти у спадщину, створює перешкоди у здійсненні права володіти користуватися та розпоряджатися майбутнім майном.
Все рухоме та нерухоме майно, яке належало померлому боржнику ОСОБА_3 , фактично належить позивачу, який є єдиним спадкоємцем померлого, однак оформити її належним чином як того передбачає чинне законодавство України позивач не має можливості, оскільки на все майно накладені арешт та заборона відчуження, чим порушені законі права та інтереси позивача стосовно володіння, користування та розпорядження майном.
Також згідно ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Таким чином на даний час на належне їй майно безпідставно накладено арешт, чим порушені її майнові права щодо розпорядження власністю.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, ш;о кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 №6(в редакції від 30.06.1978 №5) надані роз'яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснив, ш,о у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
Відповідно до ч. 1ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 11 Цивільного Процесуального Кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ЕСНR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Sеrіеs А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року).
Відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Відповідно до п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Таким чином порядок зняття арешту по завершеним виконавчим провадження чітко визначений Законом № 1404-VІІІ та п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а саме арешт знімається при надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених па боржника за завершеним виконавчим провадженням.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно у зв'язку з відсутністю виконавчого провадження, знищення якого за терміном зберігання свідчить про те, що воно було закінчено, а тому накладений арешт підлягав скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року з наступними змінами „Про судову практику в справах про виключення майна з опису, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
Отже, внаслідок наявності обтяження на нерухоме майно позивач на сьогоднішній день позбавлений можливості реалізувати свої права власника (спадкоємця), які передбачені законодавством України.
Згідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно у зв'язку з відсутністю виконавчого провадження, знищення якого за терміном зберігання свідчить про те, що воно було закінчено, а тому накладений арешт підлягав скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року з наступними змінами „Про судову практику в справах про виключення майна з опису, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, внаслідок наявності обтяження на нерухоме майно позивач на сьогоднішній день позбавлений можливості реалізувати свої права власника (спадкоємця), які передбачені законодавством України.
Таким чином, наявність арештів, накладених постановою без номеру від 26.04.2004 Другим ВДВС Київського районного управління юстиції м.Одеси, реєстраційний номер обтяження 8203443, власник ОСОБА_3 , порушують права позивача, як спадкоємця.
Зважаючи на те що 30.01.2014 р., по справі № 520/672/14-ц, Київським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, а саме, скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2003 р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, якою застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_3 , в тому числі на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , існує необхідність зняття арешту для подальшого оформлення спадщини ОСОБА_1 .
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх відповідне задоволення.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 351-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) за участі третьої особи Київського відділу Державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Звільнити з -під арешту частини квартири АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови б/н від 26.04.2004 Другим Відділом ДВС Київського РУЮ м.Одеси, реєстраційний номер обтяження 8203443, власник ОСОБА_3 ) та вилучити запис про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження з державного реєстру.
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 07.06.24.
Суддя Луняченко В. О.