Справа № 947/24915/23
Провадження № 2-др/947/86/24
13.06.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Єлизавети Вікторівни про постановлення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 ) про стягнення боргу,-
В провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна права № 947/24915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за результатами розгляду якої судом 20.05.2024 року постановлено рішення про задоволення позову, а саме суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 21.07.2023 у розмірі 1870,00 ( одна тисяча вісімсот сімдесят Євро 00 євроцентів) Євро.
А також судом роз'яснено, що питання інших судових витрат розглянути окремо у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Так, представник позивача ОСОБА_3 , заходами електронного суду звернулася до суду з заявою про постановлення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 28234,00 гривень, мотивуючи заяву тим, що при постановленні рішення судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.
З боку представника позивача -адвоката Ткаченко Є.В. до судового засідання надійшла заява про розгляд справи за ї та позивача відсутності.
З боку відповідача відзиву, або письмових пояснень, заперечень тощо, на заяву щодо постановлення додаткового рішення у справі не надходило.
Частина 4 ст.270 ЦПК України визначає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд дослідив надані докази і наведені сторонами доводи і дійшов висновку, що заява про компенсування судових витрат підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту ст.58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою ст.62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, у відповідності до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наявними в справі письмовими доказами підтверджується, що представником позивача вищенаведені вимоги закону дотримані, оскільки вимоги про стягнення витрат за професійну правничу допомогу містяться в позові, а також подану відповідну заяву в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Враховуючи викладене, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах; усні консультації тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником позивача -адвокатом Ткаченко Є.В. надано: договір про надання правничої допомоги від 07.08.2023 року , додаткову угоду №1 від 07.08.2023 до договору про надання правовї допомоги від 07.08.2023, звіт про хід та результати виконаних робіт, , опис виконаних адвокатом робіт, ордер.
Позивачем своєчасно у позові ставилось питання щодо розподілу судових витрат.
Позов ОСОБА_1 задоволений.
Положення ст. 133 ЦПК України судових витрат регламентує види судових витрат, відповідно до ч. 1, якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. ( ч. 2) Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; ( ч.3) До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Так позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, звернувшись до адвокатської компанії «Полонський і Партнери» з яким 07.08.23 укладено договір про надання правничої допомоги, у заяві про постановлення додаткового рішення адвокатом детально розписано перелік наданих послуг, витрачений час вартість послуг, а тому вимоги позивача про стягнення цих витрат є обґрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 137,141, 270, 354 ЦПК України,суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткаченко Єлизаветою Вікторівною про постановлення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 ) про стягнення боргу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ,паспорт серії НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 28234,00 ( двадцять вісім тисяч двісті тридцять чотири грн. 00 коп.) гривень.
Повний текст додаткового рішення буде виготовлений судом протягом десяти днів з дня постановлення його резолютивної частини.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 24.06.24.
Суддя Луняченко В. О.