Справа № 496/3754/24
Провадження № 2-н/496/269/24
04 червня 2024 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 13073 грн 34 к. та судового збору у розмірі 302 грн 80 к.,
Представник ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 13073 грн 34 к. та судового збору у розмірі 302 грн 80 к.
Дослідивши заяву ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» та додані до неї документи, приходжу до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а ч. 8 ст. 28 вказаного Кодексу встановлено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Водночас, ч. 1 ст. 30 ЦПК України встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
З урахуванням наведеного, заява про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17, висновки якого щодо застосування норм права суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Предметом заяви у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з постачання природного газу, які надаються за місцезнаходженням нерухомого майна, належного боржниці, а саме квартир АДРЕСА_1 .
Таким чином заява про видачу судового наказу не підсудна Біляївському районному суду Одеської області.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
За таких обставин приходжу до висновку, що у видачі судового наказу ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 30, п. 9 ч. 1 ст. 165, 258-260 ЦПК України, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 13073 грн 34 к. та судового збору у розмірі 302 грн 80 к.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ до суду за місцезнаходженням нерухомого майна, де надаються послуги.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст ухвали складено 04.06.2024 року.
Суддя Л.О. Пендюра