ЄУН: 336/5333/24
Провадження №: 6/336/399/2024
24 червня 2024 року року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет Форст», заінтересовані особи - акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», про заміну кредитора (стягувача),
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебет Форст» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 21800 вчиненого 18.09.2019 року приватним нотаріусом Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за договором кредитування 113 357 грн. 30 коп.
В заяві зазначило, що на підставі виконавчого напису нотаріуса № 21800 вчиненого 18.09.2019 року приватним нотаріусом Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-банк» заборгованості за кредитним договором № 500814475 у розмірі 1113 357 грн. 30 коп., приватним виконавцем Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження № 60359130.
21.12.2020 року між акціонерним товариством «Альфа-Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Флексіс» набуло право вимоги до боржників банківської установи, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором кредитування № 500814475.
21.12.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 21-12/20, у зв'язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників, в тому числі за договором кредитування № 500814475, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал».
15.02.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимог № 15-02/23, у зв'язку з цим в означений день права грошової вимоги, в тому числі за договором кредитування укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс».
Крім того, 29.05.2023 року між товариством «Кампсіс Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» укладено договір про відступлення прав вимоги №29-05/23, тому право вимоги за договором кредитування № 500814475, укладеним з ОСОБА_1 набуло товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форст», як новий кредитор.
01.11.2023 року рішенням єдиного учасника № 8 ТОВ «Кампсіс Фінанс» змінило назву на ТОВ «Капсіс Лігал».
У зв'язку з викладеним заявник просить про заміну стягувача з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».
Представник заявника надав суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення заяви і вирішення справи у його відсутність.
Інші заінтересовані особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення заяви, до суду не з'явилися, не надавши ані заяви про проведення судового розгляду у їх відсутність, ані повідомлення про згоду на участь у справі.
Зазначені обставини в силу ч. 3 ст. 442 ЦПК України є підставою для вирішення заяви без участі вказаних осіб.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Судом встановлено, що приватним виконавцем Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження № 60359130 (а.с. 32-33) з примусового виконання виконавчого напису № 21800 вчиненого 18.09.2019 року приватним нотаріусом Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-банк» заборгованості за кредитним договором № 500814475 у розмірі 1113 357 грн. 30 коп. (а.с.14).
Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису на день розгляду справи відкрито, що підтверджується інформаційною довідкою з сайту «Автоматизованої системи виконавчих проваджень».
21.12.2020 року між акціонерним товариством «Альфа-Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Флексіс» набуло право вимоги до боржників банківської установи, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором кредитування № 500814475.
21.12.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 21-12/20, у зв'язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників, в тому числі за договором кредитування № 500814475, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал».
15.02.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимог № 15-02/23, у зв'язку з цим в означений день права грошової вимоги, в тому числі за договором кредитування укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс».
Крім того, 29.05.2023 року між товариством «Кампсіс Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» укладено договір про відступлення прав вимоги №29-05/23, тому право вимоги за договором кредитування № 500814475, укладеним з ОСОБА_1 набуло товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форст», як новий кредитор.
01.11.2023 року рішенням єдиного учасника № 8 ТОВ «Кампсіс Фінанс» змінило назву на ТОВ «Капсіс Лігал».
Надані суду копії договорів відступлення прав вимоги містять посилання на те, що в порядку та на умовах, визначених цими договорами, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників.
Отже, внаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, тобто товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» набуло статусу нового кредитора (стягувача) за кредитним договором, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .
Підстави для заміни кредитора в зобов'язанні перелічені в статті 512 ЦПК України, відповідно до якої до них (підстав) відносяться відступлення права вимоги, правонаступництво, виконання обов'язку боржника поручителем, виконання обов'язку боржника третьою особою.
В силу ст. 514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі заміни кредитора у зобов'язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
На підставі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
В даному випадку представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звертається з вимогою про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим написом, вчиненим нотаріусом.
Спірні правовідносини регулюються окремим розділом Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема статтями 442, 446.
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII,) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно із частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Статтею 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
ЦПК України містить статтю 446, яка визначає підсудність вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), а саме - вони вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Тому питання заміни сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає розгляду в судах цивільної юрисдикції з урахуванням положень частини другої статті 446 ЦПК України, тобто судом за місцем виконання відповідного рішення.
Відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), де ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС щодо юрисдикційності розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, визначивши, що така заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді питання про розмежування юрисдикції чітко визначає, що онтологічні основи його вирішення полягають у критеріях розмежування судової юрисдикції, тобто передбачених законом умовах, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (провадження N 11-377апп18), від 27 жовтня 2020 року у справі N 635/551/17 (провадження N 14-79цс20).
Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення "несудового" органу, зробила такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіяні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі N 280/456/20 (провадження N К/9901/32676/20) та від 22 липня 2019 року у справі N 822/1659/18 (провадження N К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону N 1404-VIII.
Імперативними приписами частини п'ятої статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у разі виникнення потреби у заміні боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, яким у системному розумінні з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII є виконавчий документ, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, ухвалених у цивільних справах, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону N 1404-VIII, який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже, положення частини п'ятої статті 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Відповідно до статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон N 3425-XII) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тобто саме нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє належність стягувача й у разі зміни сторони правовідношення саме новий учасник і буде стягувачем у новому виконавчому написі за зверненням нової сторони (нового учасника) правовідносин.
За вимогами статті 91 Закону N 3425-XII виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону N 1404-VIII.
Вчинення виконавчих написів нотаріусами врегульовано у главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 16-19 глави 3 розділу І книги першої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом, Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, нотаріусом, шляхом самозахисту.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).
Отже, виконавчий напис нотаріуса є формою захисту цивільних прав та інтересів, що відбувається в певному спеціальному порядку, який є відмінним від інших форм (зокрема й судовій) надання захисту таким правам та інтересам.
У Правилах професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2013 року N 2104/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 року за N 1730/24262, зазначено, що професійна поведінка нотаріусів України ґрунтується, зокрема, на принципі незалежності, який передбачає те, що специфіка цілей і завдань нотаріату вимагає належне здійснення нотаріальної діяльності, максимальну незалежність нотаріуса, свободу від будь-якого впливу чи тиску та від неправомірного втручання в його діяльність.
З урахуванням зазначеного необхідно дотримуватися принципу незалежності здійснення нотаріальної діяльності та частини другої статті 19 Конституції України.
Отже, згідно із правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі N 183/4196/21 заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
І так як заявник надав докази щодо наявності підстави для вчинення цієї процесуальної дії, якою є передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), суд вирішує заяву на користь особи, яка з нею звернулась.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Зазначені положення узгоджуються зі змістом ст. 2 ЦПК України щодо обов'язковості судових рішень як однієї з засад цивільного судочинства.
У зв'язку з викладеним, в інтересах отримання особою судового захисту повною мірою, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про заміну кредитора (стягувача) як сторони виконавчого провадження, яка є обґрунтованою та відповідає зазначеним нормам чинного законодавства.
Керуючись ст. 512 ЦК України, ст. ст. 2, 55, 353, 442 ЦПК України, суд
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет Форс» задовольнити.
Замінити кредитора (стягувача) - акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608) у виконавчому провадженні № 60359130 відкритому на підставі виконавчого напису № 21800 вчиненого 18.09.2019 року приватним нотаріусом Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-банк» заборгованості за кредитним договором № 500814475 у розмірі 1113 357 грн. 30 коп.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали.
Суддя О.В. Щаслива