Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 червня 2024 року № 520/6849/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області про стягнення суми, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Богодухівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 04058640, 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, буд. 2, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , 240245,54 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 року по 19.01.2024 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за результатами розгляду справи №520/8032/21 його було поновлено на посаді державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради з 02.03.2021 року. З огляду на приписи ст. 235 Кодексу законів про працю України вимушеним прогулом є період з 02.03.2021 року по 19.01.2024 року, що загалом складає 734 дні, а тому саме за цей період на його користь підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 20.03.2024 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалу суду від 20.03.2024 року було направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та отримано останнім, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідач правом подання до суду відзиву на позов, заяви про визнання позову або заяви про продовження строку на подання відзиву на позов до суду не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд зазначає, що згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позов, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 був призначений на посаду державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з 14.07.2020 згідно розпорядження № 21-к від 14.07.2020.
Керуючись пунктом 1 статті 40, статтею 492 КЗпП України, на виконання підпункту 4 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 квітня 2020 № 562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» (із змінами), рішенням І сесії Богодухівської міської ради VIII скликання від 23.12.2020 №26-VIII «Про початок реорганізації Полково-Микитівської сільської ради шляхом приєднання до Богодухівської міської ради», у зв'язку зі зміною структури та штатної чисельності міської ради позивача попереджено про наступне звільнення.
На підставі розпорядження від 24 грудня 2020 №18-К «Про попередження працівників Полково-Микитівської сільської ради про наступне звільнення», на підставі ст. 40, 43-1, 44, 47, 49-2 Кодексу законів про працю України позивача розпорядженням Богодухівської міської ради Харківської області від 26.02.2021 №185-к у зв'язку з реорганізацією Полково-Микитівської сільської ради звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України 01 березня 2021.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
Судовим розглядом справи встановлено, що рішенням №520/8032/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про скасування розпорядження та поновлення на посаді - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 520/8032/21 - скасовано; прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про визнання протиправним розпорядження та поновлення на посаді - задоволено частково; скасовано розпорядження Богодухівської міської ради Харківської області від 26.02.2021 №185-к про звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора Полково - Микитівської сільської ради з 01.03.2021 у зв'язку з реорганізацією Полково - Микитівської сільської ради; поновлено ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора Полково - Микитівської сільської ради з 02.03.2021; звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради; в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивачем у позовній заяві вказано, що з огляду на його поновлення на посаді, враховуючи приписи ст. 235 Кодексу законів про працю України на його користь має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 року до 19.01.2024 року, що складає 240245,54 грн.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронат на служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі по тексту - Закон № 2493-III).
Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, щ спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 7 Закону № 2493-III.
Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Статтею 4 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.
Суд зазначає, що Законом № 2493-III питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не врегульоване, що свідчить про наявність підстав для застосування у даному випадку положень Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт л пункту 1 Порядку № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Положеннями пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
З аналізу вищевикладених норм Порядку № 100 суд приходить до висновку про те, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середньою заробітною платою. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.
Суд зазначає, що відповідно до витягу з особового рахунку за січень 2021 року позивачем отримано заробітну плату у загальній сумі 6382,50 грн за 19 робочих днів та за лютий 2021 року отримано заробітну плату у загальній сумі 6382,50 грн за 20 робочих днів.
Відтак, сума заробітної плати позивача за 2 місяці, що передували звільненню, з якої здійснюється розрахунок середньоденної заробітної плати становить 12765,00 грн.
Отже, відповідно середньоденна заробітна плата позивача складає 327,31 грн.
Під час розгляду справи встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2024 року по справі №520/8032/21 було поновлено позивача на посаді.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 року по 19.01.2024 року, а саме 734 робочих дні та становить 240245,54 грн.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відтак, Богодухівська міська рада Харківської області як податковий агент відповідно до положень Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з Богодухівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 240245,54 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 року по 19.01.2024 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Богодухівської міської ради Харківської області (пл. Соборності, буд. 2, м. Богодухів, Харківська обл., 62103) про стягнення суми - задовольнити.
Стягнути з Богодухівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058640, 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, буд. 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 240245 (двісті сорок тисяч двісті сорок п'ять) грн 54 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 року по 19.01.2024 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.