25 червня 2024 року Справа № 480/44/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників спррави в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/44/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), в якій просила:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.12.2023 року за № 184250010601 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку із відсутністю пільгового стажу роботи - неправомірним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 04.08.1986 р. по 03.02.1992 р. (05 років 05 місяців 29 днів) на посаді «перфораторник плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки» та «обробник кінофотоматеріалів відділення обробки виробництва технічних плівок»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку) з урахуванням зарахованого періоду роботи до пільгового Списку № 2 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 11 жовтня 2023 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.12.2023 позивач звернулась до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу з урахуванням положень ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Позивач зауважує, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2, не було зараховано періоди її роботи 04.08.1986 р. по 03.02.1992 р. в Шосткинському виробничому об'єднанні" Свема".
На думку позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області є протиправними, оскільки періоди її роботи 04.08.1986 р. по 03.02.1992 р. (05 років 05 місяців 29 днів) на посаді «перфораторник плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки» та «обробник кінофотоматеріалів відділення обробки виробництва технічних плівок» підтверджено як записами у трудовій книжці, так й уточнюючими довідками, відтак підлягали врахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2.
За підрахунками позивача, її пільговий стаж на момент звернення становив більше 5 років, що складає не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, отже, на переконання позивача, вона набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійого віку, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.12.2023 року № 184250010601 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що порушує її право на гарантоване Конституцією України, пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим звернулася до суду.
Ухвалою суду від 05.01.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно частини 2 статті 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених посадах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку: жінкам-на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Згідно статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Управління зазначає, що трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами.
Як зазначає представник, 14.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. До заяви про призначення пенсії, позивачем була надана довідка, що підтверджує період роботи з 04.08.1986 по 03.02.1992.
Водночас, окільки початок періоду роботи в довідці не відповідає початку роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1984: з 04.07.1986, потребує уточнення.
Також, на переконання представника, підлягає уточненню займана заявницею посада, оскільки згідно розділу Х підрозділу 5.а Списку № 2 Постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року правом на призначення пенсії за віком на пільгових умовах користувались віддільники кінофотоматеріалів (крім зайнятих нарізкою фотостекла та фотопластинок, перфорації, фотобумаги та упаковки світлочутливих виробів), а згідно наданої довідки - обробник кінофотоматеріалів, який не користується правом на пільгове пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене, довідка від 22.11.2023 № 23/89, за період роботи з 04.08.1986 по 03.02.1992 підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі. Станом на теперішній час акт зустрічної перевірки достовірності документів, що надаються для призначення (перерахунку) пенсій відсутній. Таким чином, представник вказав, що Управлінням правомірно не враховано до пільгового стажу період роботи з 04.08.1986 по 03.02.1992, оскільки не проведена перевірка наданої довідки.
За наведених обставин, на переконання представника, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області обгрунтовано прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2) через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 06.01.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Втім, на виконання вимог ухвали відповідач 2 надав витребувані судом докази.
Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 14.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) (зв.бік а.с. 38).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 19.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення № 184250010601 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю в заявника пільгового стажу (зв. бік а.с. 55-56).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 30 років 11 місяців 03 дні; пільговий стаж - відсутній.
До роботи за Списком № 2 не зараховано: - період роботи згідно уточнюючої довідки № 23/89 від 22.11.2023 року з 04.08.1986 по 03.02.1992, оскільки відсутня інформація про право підпису ліквідатором пільгової довідки. Довідка пільгового характеру потребує зустрічної перевірки підприємства щодо підстав видачі, оскільки початок періоду не відповідає початку роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1984 року: з 04.07.1986; також потребує уточнення посада, оскільки згідно розділу Х підрозділу 5.а Списку № 2 Постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року правом на призначення пільгової пенсії користувалися віддільники кінофотоматеріалів (крім зайнятих нарізкою фотостекла та фотопластинок, перфорації, фотобумаги та упаковки світлочутливих виробів), а згідно довідки - обробник кінофотоматеріалів.
Вважаючи вказане рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, остання звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Так, відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні № 1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, щодо позивача право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 на підставі Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються чоловікам із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відтак, наявність спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 10 років є обов'язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 50 років, та у випадку відсутності стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за наявності не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці особа набуває право на призначення їй пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ.
Згідно із ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У свою чергу, Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Комплексний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці з 1992 року.
Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 27-30), в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_1 :
- 04.07.1986 - прийнята перфораторником плівок та фотопаперу 4 розряду відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок Шосткинського виробгичого об'єднання "Свема" (наказ від 04.07.1986 № 7/700);
- 01.03.1988 - у зв'язку з переходом на нові умови праці вважати по професії обробником кінофотоматеріалів 4 розряду відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок (наказ від 24.02.1988 № 192/16);
- 03.02.1992 - переведена обробником кінофотоматеріалів відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок (наказ від 05.03.1992 № 42).
Отже, факт роботи позивача за професією "перфораторник плівок та фотопаперу" та "обробник кінофотоматеріалів", що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.
Також, на підтвердження роботи ОСОБА_1 у період з 04.08.1986 по 03.02.1992 позивачем надавалася уточнююча довідка ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 22.11.2023 № 23/89, яка підписана ліквідатором ВАТ Акціонерної компанії Свема" (зв. бік а.с.37).
У вказаній довідці у відповідності до вимог пунктом 20 Порядку № 637 зазначено:
- період роботи, що зараховуються до пільгового стажу стажу (04.08.1986 по 03.02.1992);
- професія (перфораторник плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок та обробник кінофотоматеріалів відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок);
- характер виконуваної роботи (зайнятість повний робочий день);
- розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи (список № 2 розділ X підрозділ 5, а, код КП 2110А06а-16324, підстава - постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10);
- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (особова картка (ф. Т-2), накази по підприємству за 1986-1992 рр.).
Разом з тим, довідка ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 22.11.2023 № 23/89 не була взята відповідачем 1 до уваги з огляду на відсутність інформації про право підпису ліквідатором пільгової довідки.
Так, відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Статтею 61 вказаного Кодексу встановлені повноваження ліквідатора, зокрема, - виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Керівнику юридичної особи належить право підпису документів.
З огляду на наведене, ліквідатор як керівник юридичної особи має право підпису відповідних довідок.
При цьому, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 05761318) ВАТ Акціонерної компанії "Свема" перебуває в стані припинення з 22.02.2023 року, запис № 1006331410025000201, у зв'язку із судовим рішенням про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедур. Головою комісії з припинення юридичної особи є ОСОБА_2 , дані щодо якого також внесені до вказаного Реєстру.
Отже, ОСОБА_2 мав право підпису на довідці від 22.11.2023 № 23/89, що видана позивачу.
Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритими, у зв'язку з чим вимоги надати підтвердження призначення ліквідатором є безпідставними.
Крім того, ненадання підтвердження повноважень щодо підпису жодним чином не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Щодо посилань відповідача на розбіжності у початку періоду роботи позивача на посаді перфораторника плівок та фотопаперу 4 розряду відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок Шосткинського виробничого об'єднання "Свема" згідно трудової книжки НОМЕР_1 (04.07.1986) та довідки ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 22.11.2023 № 23/89 (04.08.1986), суд зазначає наступне.
Так, як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 27-30), ОСОБА_1 04.07.1986 прийнята перфораторником плівок та фотопаперу 4 розряду відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок Шосткинського виробгичого об'єднання "Свема" (наказ від 04.07.1986 № 7/700) (запис № 6).
Водночас, зі змісту довідки ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 22.11.2023 № 23/89 судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з 04.08.1986 по 03.02.1992 була зайнята у виробництві технічних фотоплівок за професією перфораторником плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок та обробник кінофотоматеріалів відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок.
Відповідно до наказу Виробничого об'єднання "Свема" від 04.07.1986 № 7/700 "Про прийняття на роботу" ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 04.08.1986 перфораторником плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок (а.с. 13).
Також, період початку роботи позивача з 04.08.1986 підтверджується уточнюючою довідкою ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 22.11.2023 № 23/89-2 (а.с.31), яка не була взята відповідачем до уваги.
Відтак, згідно із наявними у справі доказами, період початку роботи позивача на посаді перфораторника плівок та фотопаперу 4 розряду відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок Шосткинського виробгичого об'єднання "Свема" підлягає врахуванню саме з 04.08.1986.
Крім того, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №300/816/17, відповідно до якої за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Більше того, відповідач 1 не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
Водночас, відповідач 1 наданим правом не скористався.
Відтак, за наведених обставин, суд відхиляє посилання відповідача 1 на розбіжності у початку періоду роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 (04.07.1986) та довідки ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 22.11.2023 № 23/89 (04.08.1986) як на підставу для неврахування зазначеного періоду.
Щодо посилань відповідача на необхідність уточнення посади позивача відповідно до Списків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, суд зауважує, що у період роботи позивача з 04.08.1986 року по 03.02.1992 року були чинними Списки, затверджені постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 (чинна з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року) та Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 (чинна з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року).
Як вбачається зі Списків № 1, 2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, а саме розділу XI "Хімічне виробництво", підрозділу 5 до Списку № 2 належить професія перфораторника. Водночас, Списками № 1, 2, що затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, а саме розділу X "Хімічне виробництво", підрозділу 5 до Списку № 2 належить професія обробника кінофотоматеріалів (крім зайнятих на штампуванні стрічки корексу та упаковці на світлі).
Враховуючи вищезазначене, професія "перфораторник плівок" та "обробник кінофотоматеріалів" передбачена у Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відтак, враховуючи, що періоди та пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, так й уточнюючими довідками, якими підтверджено пільговий характер роботи та періоди такого пільгового стажу, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 04.08.1986 по 03.02.1992 на посаді «перфораторник плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки» та «обробник кінофотоматеріалів відділення обробки виробництва технічних плівок» до пільгового стажу діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 19.12.2023 року № 184250010601, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд враховує, що позивачем в даній позовній заяві зокрема заявлено вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку) з урахуванням зарахованого періоду роботи до пільгового Списку № 2 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 11 жовтня 2023 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Водночас згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 14.12.2023, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. “б” ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 04.08.1986 по 03.02.1992 на посаді перфораторника плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок та на посаді обробника кінофотоматеріалів відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок Шосткинського виробничого об'єднання "Свема".
Вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен врахувати стаж позивача та повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно із пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що 14.12.2023 позивач звернулася до регіонального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії, проте за результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, за її заявою оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки саме цей орган розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 14.12.2023.
За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, та з огляду на те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області стало підставою для звернення до суду з цим позовом, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму судового збору у розмірі 1073,60
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.12.2023 року № 184250010601 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 14.12.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 з 04.08.1986 по 03.02.1992 на посаді перфораторника плівок та фотопаперу відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок та на посаді обробника кінофотоматеріалів відділення обробки кінофотоплівки виробництва технічних фотоплівок Шосткинського виробничого об'єднання "Свема".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко