про залишення позовної заяви без руху
24 червня 2024 року м. Рівне №460/6129/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження окреме процесуальне питання у адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 до 05.05.2021;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3 913,37 грн щомісячно, починаючи з 01.03.2018 до 05.05.2021, в загальному розмірі 149 339,25 грн, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 117.07.2003 №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Ухвалою від 11.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.06.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх.№31955/24) про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання покликається до ст. 233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022), а також до ухвали Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №990/233/23. Вказує, що позивач 05.05.2021 був звільнений та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , при цьому адвокатський запит представником позивача щодо порушення прав позивача відповідачу було направлено лише 21.05.2024. Вважає, що понад три роки у позивача не виникало бажання дізнатися про правомірність та повноту здійснених йому виплат, чим останній своєю пасивною поведінкою допустив необґрунтоване зволікання, хоча повинен був дізнатись про порушення своїх прав відразу після звільнення. Зауважує, що позивач мав об'єктивну можливість дізнатись про здійснення військовою частиною НОМЕР_1 недоплати грошового забезпечення за час проходження військової служби як в момент виключення зі списків, так і до 30.06.2023 (останній день карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2).
20.06.2024 представник позивача подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. Покликаючись до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, зазначив, що оскільки відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виключення позивача із списків Військової частини НОМЕР_1 - 05.05.2021) право позивача на звернення до суду із цим позовом не було обмежене будь-яким строком, то строк звернення до суду ним не пропущено.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, з урахуванням наведених представниками сторін аргументів, суд враховує таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України.
До 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Проте, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 233 КЗпП України, яка визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зазнала значних змін.
Згідно з частиною першою, другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Спір у даній справі виник у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу, на його думку, індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.03.2018 по 05.05.2021 (дата виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до нового місця служби).
З цим позовом позивач звернувся до суду 10.06.2024, тобто через три роки після припинення правовідносин публічної служби з відповідачем. Суд зауважує, що позивач до 19.07.2022 не звертався за судовим захистом.
На дату звернення звернення з позовом до суду стаття 233 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Натомість, на дату припинення правовідносин публічної служби з відповідачем норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежується будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022).
Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" в Україні з 12.03.2020 запроваджено карантинні протипандемічні заходи, які постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінені з 24 годин 00 хвилин 30.06.2023.
Аналізуючи положення статті 233 КЗпП України у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19.07.2022, так і в чинній її редакції) у зіставленні з положеннями пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, суд дійшов таких висновків:
- норми частини п'ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які [норми] встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема, частина п'ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), визначений у частині першій статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих спірних правовідносин спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України, що є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;
- з 19.07.2022 для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (ч. 1 ст. 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19.07.2022, тобто з дати набрання чинності Закону № 2352-ІХ;
- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19.10.2022, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30.06.2023.
Зважаючи на наведені вище міркування, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущений з тих підстав, що він виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням по службі до іншої військової частини 05.05.2021, тобто до набрання чинності Законом № 2352-IX, коли редакція статті 233 КЗпП України не обмежувала строк звернення до суду будь-яким строком.
Суд зауважує, що відлік тримісячного строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом розпочався 19.07.2022 і мав би закінчитися 19.10.2022, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023.
Таким чином, протягом всього цього періоду з 19.07.2022 до 30.06.2023 позивач мав право - у межах строку - оспорити поведінку відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.05.2021.
Позивач звернувся до адміністративного суду через одинадцять місяців після того, як закінчився строк для звернення з цим позовом. Такі обставини дають суду підстави вважати, що цей позов поданий з пропуском визначеного для такої категорії спорів тримісячного строку звернення до суду (ч. 1 ст. 233 КЗпП України у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX). Із заявою про поновлення пропущеного строку позивач до суду не звертався.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою-третьою статті 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду:
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною тринадцятою статті 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин, позов слід залишити без руху та запропонувати ОСОБА_1 у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів в обґрунтування поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 123, 169, 171, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 5 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.
Повна ухвала складена 24 червня 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко