25 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5032/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - ОСОБА_2 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.51 рішення позачергової XV сесії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.03.2022 року "Про передачу та відмову в передачі земельних ділянок у власність громадянам", яким відмовлено ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер: 5322484401:01:002:0342) площею 1641 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у зв'язку з мораторієм на прийняття рішень в межах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства та щодо передачі їх у власність та в користування, введенням в дію рішення Кременчуцької міської ради від 23.12.2014 року "Щодо забезпечення реалізації прав на землю в межах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області учасникам бойових дій, в тому числі учасникам антитерористичної операції" .
- зобов'язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області на найближчому пленарному засіданні позачергової сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 1641 кв.м, кадастровий номер 5322484401:01:002;0342 та передати її у власність ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
У наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію мотивував тим що, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області ввела мораторій на прийняття рішень в межах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та щодо передачі їх у власність та користування, з метою реалізації першочергового права на отримання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва учасниками бойових дій.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.01.2022 позивач звернулася до Кременчуцької міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 код КВЦП - 02.01 для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за рахунок земель наданих у власність в АДРЕСА_1 . До заяви додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (погоджений), копія паспорта заявника, копія ідентифікаційного коду заявника.
25.03.2022 прийнято рішення позачергової ХV сесії VIIІ скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області "Про передачу та відмову в передачі земельних ділянок у власність громадянам".
Пунктом 51 вказаного рішення відмовлено ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5322484401:01:002:0342) площею 1641 кв.м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Код виду цільового призначення розділ 02 підрозділ 02.01) по АДРЕСА_1 у зв'язку з мораторієм прийняття рішень в межах Кременчуцької міської ради щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної земельної ділянки) та для ведення особистого селянського господарства ( крім земельних ділянок, які перебувають у фактичному користуванні мешканців населених пунктів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки) та щодо передачі їх у власність та користування, введеними в дію рішенням Кременчуцької міської ради від 23.12.2014 "Щодо забезпечення реалізації прав на землю в м. Кременчук учасникам бойових дій, в тому числі учасникам антитеррористичної операції" зі змінами.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 по справі №440/4587/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано пункт 51 рішення позачергової ХV сесії VIIІ скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області "Про передачу та відмову в передачі земельних ділянок у власність громадянам» від 25 березня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер: 5322484401:01:002:0342) площею 1641 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Кременчуцьку міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2022 ( реєстраційний номер а/10-17/8712) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1641 кв.м по АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
15.12.2023 прийнято рішення позачергової ХХІІ сесії VIIІ скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області "Про передачу та відмову в передачі земельних ділянок у власність громадянам"
Пунктом 10 вказаного рішення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 по справі №440/4587/22 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі №440/4587/22 відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1641 кв.м (кадастровий номер 5322484401:01:002:0342) та передачу її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Код виду цільового призначення розділ 02 підрозділ 02.01) по АДРЕСА_1 у зв'язку із забороною безоплатної передачі земельної ділянки вільної від забудови, встановленої підпунктом 5 п. 27 розділу Х Земельного кодексу України (крім випадків розташування на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також безоплатної передачі у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Вважаючи зазначене рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами першою та другою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Згідно з частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частин десятої та одинадцятої цієї статті відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Отже, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Згідно з частиною п'ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Отже, з урахуванням вищенаведених норм, рішення про затвердження чи відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.
Згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.
Відповідно до п. 6 ч.3 ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України).
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження (ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України).
У зв'язку з прийняттям рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області 03.09.2020 "Про добровільне приєднання до територіальної громади міста Кременчука", з метою врегулювання питання надання земельних ділянок в порядку жеребкування та створення рівних умов отримання земельних ділянок учасниками бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, в тому числі учасникам антитерористичної операції, у відповідності до вимог Закону України "Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області 11 березня 2021 року прийняла рішення "Про внесення змін в рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23 грудня 2014 року "Щодо забезпечення реалізації прав на землю в м. Кременчуці учасниками бойових дій, в тому числі учасниками антитерористичної операції".
Відповідно до п. 1 вказаного рішення вирішено внести зміни в рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23 грудня 2014 року "Щодо забезпечення реалізації прав на землю в м. Кременчуці учасниками бойових дій, в тому числі учасниками антитерористичної операції", а саме: - пункт 1 рішення викласти в редакції: "1. До забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, в тому числі учасників антитерористичної операції, яким присвоєно статус учасників бойових дій, ввести мораторій на прийняття рішень в межах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки та для ведення особистого селянського господарства та щодо передачі їх у власність та користування".
Таким чином, враховуючи добровільне приєднання Потоківської сільської ради Полтавської області до Кременчуцької міської територіальної громади Полтавської області та визначення найменування органу місцевого самоврядування - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, тому рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23 грудня 2014 року "Щодо забезпечення реалізації прав на землю в м. Кременчуці учасниками бойових
дій, в тому числі учасниками антитерористичної операції" поширюється і на територію добровільно приєднаних сіл.
Вказане рішення на сьогоднішній день є чинним.
Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та враховуючи суспільну необхідність Кременчуцькою міською радою Полтавської області введено мораторій на прийняття рішень в межах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та щодо передачі їх у власність та користування.
Вказане досліджувалось при розгляді справи № 440/4587/22 та не потребує доказування.
Судом встановлено, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Приписами п. 1 Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Приписами п. 1 Указу Президента України від 18.04.2022 №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Приписами п. 1 Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Приписами п. 1 Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Приписами п. 1 Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Приписами п. 1 Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Приписами п. 1 Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась. Загальновідомим є той факт, що станом на день розгляду справи дія воєнного стану не припинена.
В зв'язку з введенням на території України воєнного стану Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI внесено зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей.
Згідно п.п. 5 п.27 розділу Х Земельного Кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Аналіз зазначеного положення вказує на те, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються положеннями Земельного кодексу України з урахуванням особливостей, внесених зокрема п.п. 5 п. 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, що прямо забороняють надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.
Вказані приписи п.п. 5 п. 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України набрали чинності з 19.10.2022.
Оскаржуване рішення відповідача прийняте 15.12.2023, тобто під час дії воєнного стану та після набрання чинності вказаними змінами до Земельного кодексу України, а, отже, відповідач мав окрему достатню підставу для відмови у наданні ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд вказує, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Так, ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.
Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене ст. 5 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати у справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄРДПОУ 24388300), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко