Ухвала від 24.06.2024 по справі 440/7200/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7200/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення фактів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій позивач просить:

- встановити факт та визнати, що архівні довідки Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ від 17.02.2020 №№21/59/З-507, 21/59/З-508, в яких помилково вказане прізвище на російській мові " ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 належить позивачу - ОСОБА_1 ;

- визнати факт, що в архівних довідках Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ від 17.02.2020 №№21/59/З-507, 21/59/З-508 помилково вказана дата отримання травми "02" квітня 1983 р., а не "06" квітня 1983 року як було в дійсності;

- встановити факт, що травму колінного суглобу, а також поранення (контузію) позивач отримав не 02, а 06 квітня 1983 року при виконанні бойової задачі;

- визнати факт отримання поранення (контузії) 06 квітня 1983 року разом з отриманням травми лівого колінного суглобу при виконанні бойової задачі;

- встановити факт, що нотаріально завірені заяви бувших військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про обставини отримання поранення (контузії, травми) є достовірними документами про обставини отримання поранення та про те, що поранення (контузія, травма) не пов'язані із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- визнати протиправними дії службових осіб Міністерства оборони України щодо підготовки та складення висновку (який вперше отримано ОСОБА_1 20.10.2023), службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що «Командування вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги», викладеному у супровідному листі ІНФОРМАЦІЯ_2 датованого 10 лютого 2021 року - та скасувати дане рішення як незаконне;

- визнати протиправними дії службових осіб Міністерства оборони України щодо підготовки та складення рішення (яке вперше отримано ОСОБА_1 02.12.2021) комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого витягом з протоколу засідання комісії від 04 березня 2021 року №31, затвердженого Міністром оборони України ОСОБА_5 13 березня 2021 року, у якому зазначено «Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 » по всіх вказаних у витягу з протоколу засідання Комісії МО України підставах;

- визнати протиправними дії службових осіб Міністерства оборони України щодо підготовки та складення висновку (який вперше отримано ОСОБА_1 25.10.2023) ІНФОРМАЦІЯ_3 , датованого 10 липня 2023 року, із формулюванням: «Командування вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги (протокол засідання Комісії від 04.03.2021 №31)» - та скасувати дане рішення як незаконне;

- визнати протиправними дії службових осіб Міністерства оборони України щодо підготовки та складення рішення (яке вперше отримано ОСОБА_1 30 січня 2024 року) Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого витягом з протоколу засідання Комісії 19 грудня 2023 року №23/в, затвердженого заступником Міністра оборони України ОСОБА_6 20 грудня 2023 року, у якому зазначено: «Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 » по всіх вказаних у витягу з протоколу засідання Комісії МО України підставах;

- зобов'язати Міністерство оборони України як правонаступника Міністерства оборони СРСР, до складу якого входили Прикордонні війська КДБ СРСР, розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням 3 (третьої) групи інвалідності у зв'язку із пораненням (контузією, травмою) пов'язані з виконаним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, які отримані при виконанні бойової задачі при відсутності підстав, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються згідно Статті 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, що вони не є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом, подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням 3 (третьої) групи інвалідності у зв'язку із пораненням (контузією, травмою) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії відповідно до Статті 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

У позові ОСОБА_1 заявляє вимоги встановити певні факти, у тому числі, факт того, що архівні довідки Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ від 17.02.2020 №№21/59/З-507, 21/59/З-508, в яких помилково вказане прізвище на російській мові " ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 належить позивачу - ОСОБА_1 , та факт того, що в архівних довідках Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ від 17.02.2020 №№21/59/З-507, 21/59/З-508 помилково вказана дата отримання травми "02" квітня 1983 р., а не "06" квітня 1983 року як було в дійсності.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За приписами частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 319 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Таким чином, вимоги позивача про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас, позовні вимоги про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідача підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас, частиною 4 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне правило викладене в частині 6 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості розгляду окружним адміністративним судом позовів, у яких об'єднано вимоги, що належить розглядати за правилами різної юрисдикції.

Такий підхід щодо неможливості об'єднання позовних вимоги, що належить розглядати за правилами різної юрисдикції, спрямований головним чином на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи судом, встановленим законом.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2019 у справі №810/2574/18, які підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо ним порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи те, що у позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачеві.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 172, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення фактів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Сич

Попередній документ
119967827
Наступний документ
119967829
Інформація про рішення:
№ рішення: 119967828
№ справи: 440/7200/24
Дата рішення: 24.06.2024
Дата публікації: 27.06.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (17.06.2024)
Дата надходження: 17.06.2024
Учасники справи:
суддя-доповідач:
СИЧ С С