24 червня 2024 р. № 400/3572/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем не виплачено в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період 08.09.2020 року по 14.12.20222 року відповідно до абз. 4,6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою від 22.04.2024 року суд відкрив провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду,оскільки позивачем порушено строк звернення до суду відповідно до ст.233 КЗпП.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
На момент звільнення позивача з військової служби, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Суд зазначає, що право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, 28 вересня 2023 року, справа № 140/2168/23, від 20 листопада 2023 року справа № 160/5468/23.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
06.05.2024 через канцелярію суду надійшло від військової частини НОМЕР_1 клопотання про заміну неналежного відповідача військової частини НОМЕР_1 на належного - військову частину НОМЕР_3 . Клопотання умотивоване тим, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_3 .
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання позивача, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не надано до суду жодного нормативного чи індивідуального акта, яке підтверджувало б факт перебування його на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_3 .
Лист фінансово-економічного управління Військово-морських сил Збройних Сил України від 30.01.2018 № 154/24/2-79 не є належним доказом, оскільки ним підтверджується лише обставина зарахування військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 у 2018 році, а не перебування військової частини НОМЕР_1 у період з 08.09.2020 по 18.07.2022 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .
Однак, з метою об'єктивного і всебічного розгляду справи, враховуючи обґрунтування клопотання військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024, суд вважає за необхідне залучити військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в якості другого відповідача
Відповідно до частини шостої статті 48 КАС України після зміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 46, 48, 243, 248, 256, 293 КАС України, суд,
1. Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без рогляду.
2.Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про заміну неналежного відповідача.
3. Залучити до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
4. Встановити військовій частині НОМЕР_3 п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення (з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві), а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасника справи.
5. Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: www.adm.mk.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя В. С. Брагар