24 червня 2024 рокусправа № 380/7262/24
зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечень примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач) код ЄРДПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечень примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) код ЄДРПОУ 43316386, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, у якій просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечень примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.03.2024 ВП № 60681648 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн щодо виконання виконавчого листа № 2-а-598/11 від 04.11.2013.
Ухвалою від 09.04.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 22.04.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 08.05.2024 суд залучив до участі у розгляді справи ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 у справі № 2а-589/11/1309 зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум. На виконання згаданого рішення, відповідач провів перерахунок державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 державної пенсії на суму 40658,02 грн.
Починаючи з 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відтак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання згаданого Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, яка набрала чинності з 23.07.2011. Пунктами 1 і 3 згаданої постанови визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2012 році та 2013 році, норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
В межах наданих Кабінетом Міністрів України повноважень, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
3 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з яким статті 50, 54 викладено в новій редакції та встановлено, що розміри пенсії, передбаченої такими статтями, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що пенсійні виплати, передбачені Законом №796-ХІІ, у період дії постанов Уряду № 745, № 1210 здійснюються у розмірах, визначених такими актами.
У свою чергу, позивач листами від 10.02.2020 № 1300-0309-8/4103, від 02.02.2021 №1300-5305-8/9396, від 27.05.2021 № 1300-5305-8/46618, вiд 06.10.2021 № 1300-5305-8/88325, вiд 03.12.2021 № 1300-5305-8/110316, від 07.11.2022 № 1300-5305-8/102604 повідомляв відповідача про виплату заборгованості за рішенням суду ОСОБА_1 за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 в сумі 40658,02грн, надав документи, які підтверджують перерахунок і виплату пенсії, а саме копію розпорядження та витяг з Єдиного реєстру судових рішень, де вказано суму заборгованості та період, за який проводилась виплата пенсії.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідне рішення суду виконано, а тому оскаржена постанова є протиправною та її необхідно скасувати.
Відповідач 03.05.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 60681648, з виконання виконавчого листа № 2-а-589/11 від 04.11.2013, виданого Залізничним районним судом м.Львова, яким зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати в користь ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54,67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.
25.11.2019 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження та скерував сторонам до відома та виконання. 12.12.2019 відповідач отримав відповідь позивача від 10.12.2019 №33648/08.05-29 про те, що відповідне нарахування становило суму 40658,02грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23.07.2011. Відповідач 23.12.2019 отримав відповідь позивача, у якій зазначено, що 22.08.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, Пенсійному фонду України на цю мету та надано підтвердження виплати в квітні 2019 року коштів в сумі 40658,02грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 року нарахованих на виконання рішення суду. У відповіді позивач зазначає, що покладені судом зобов'язання - вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії виконані позивачем в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень. Щодо періоду, за який ОСОБА_1 нарахована пенсія на виконання рішення суду позивач повідомляє, що з 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 № 3491 -VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
30.01.2020, 18.02.2020, 10.09.2020, 26.01.2021, 18.05.2021, 29.09.2021, 30.11.2021, 27.10.2022, 19.05.2023 позивачу скеровані вимоги виконавця про виконання рішення суду та інформування про стан виконання рішення суду.
Відповідач вважає, що відсутність кінцевої дати виконання рішення суду аж ніяк не може обчислюватися позивачем на власний розсуд та виконуватися виключно з мотивів особистих переконань.
Зі змісту рішення та відповідей, наданих позивачем на виконання рішення суду, на думку відповідача, випливає умисне і цілеспрямоване невиконання рішення суду. Невиконання рішення суду, на думку відповідача, полягає у безпідставному та незаконному зменшенні пенсійної виплати третій особі, та утворення заборгованості з виплати такої пенсії. З врахуванням того, що рішенням суду зобов'язано нарахувати та виплачувати пенсію з 01.08.2010 без кінцевої дати, а пенсія нарахована та виплачена включно по 22.07.2011, відповідач вважає, що правомірно прийняв постанову про накладення штрафу в розмірі 5100грн.
Представник третьої особи 29.05.2024 подав пояснення на позовну заяву, у яких просив відмовити у задоволенні позову повністю. Пояснення обґрунтовані тим, що на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 розпорядженням позивача від 25.12.2013 № 195059 проведено нарахування державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 у сумі 40 658,02грн. Такі кошти ОСОБА_1 отримав тільки у квітні 2019 року. Як вбачається з рішення суду від 24.09.2013 позивача зобов'язано нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2010 року без зазначення кінцевої дати, що в підсумку означає, що таке нарахування та виплата пенсії має здійснюватися на постійній основі. Посилання позивача на те, що ним фактично повністю виконано рішення суду, не відповідає дійсності. Всупереч, рішенню суду станом на день звернення до суду з позовом, позивач не нарахував та не провів доплату державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилання позивача на ту обставину, що пенсійні виплати, передбачені Законом №796-ХІІ, виплачуються у розмірах, визначеними постановами Кабінету Міністрів України № 745 та № 1210 є необґрунтованим.
Позивач 28.05.2024 подав до суду заперечення на пояснення у справі від 24.05.2024 №1300-5903-8/90009, які повторюють аргументи, викладені у позовній заяві.
Представник третьої особи 19.06.2024 подав до суду пояснення у справі, суть яких зводиться до того, що позивач не вправі застосовувати до уваги постанову Кабінету Міністрів України №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, якою визначені інші розміри основної та додаткової пенсії третьої особи, та постанову Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки дія положень Закону №796-ХІІ не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до згаданого закону.
Представник третьої особи 19.06.2024 подав до суду клопотання про долучення доказів у справі.
У судове засідання представник позивача явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи, 24.06.2024 подав клопотання про розгляд справи без участі представника.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без участі представника.
У судове засідання третя особа та її представник не з'явились, 24.06.2024 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №60681648, з виконання виконавчого листа № 2-а-589/11 від 04.11.2013, виданого Залізничним районним судом м.Львова, яким зобов'язано позивача нарахувати та виплачувати на користь третьої особи державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.
25.11.2019 відповідач, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження та скерував сторонам до відома та виконання.
12.12.2019 на адресу відповідача надійшла відповідь позивача від 10.12.2019 №33648/08.05-29, у якій зазначено, що відповідне нарахування становило суму 40658,02грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23.07.2011.
23.12.2019 на адресу відповідача надійшла відповідь позивача, згідно з якою 22.08.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, Пенсійному фонду України на цю мету та надано підтвердження виплати в квітні 2019 року коштів в сумі 40 658,02 грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 року нарахованих на виконання рішення суду. Також позивач зазначає, що покладені судом зобов'язання - вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень.
Додатково щодо періоду, за який третій особі нарахована пенсія на виконання рішення суду позивач повідомив таке: з 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 №3491 -VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
30.01.2020, 18.02.2020, 10.09.2020, 26.01.2021, 18.05.2021, 29.09.2021, 30.11.2021, 27.10.2022, 19.05.2023 на адресу позивача скеровані вимоги відповідача про виконання рішення суду та інформування про стан виконання рішення суду. Усі відповіді, що надійшли на адресу відповідача тотожні за своїм змістом із відповіддю від 10.12.2019 №33648/08.05-29.
Вважаючи, що рішення суду не виконане без поважних причин, відповідач прийняв оскаржену постанову.
Не погоджуючись із оскарженою постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Приписами пунктів 5, 7 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 вказаного Закону №1404-VIII для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України “Про виконавче провадження”).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд встановив, що підставою для зміни позивачем розміру пенсійних виплат третьої особи, слугували такі обставини.
3 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році статті 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання згаданого Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011.
Пунктами 1 і 13 постанови визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2012 році та 2013 році норми і положення статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
В межах наданих Кабінетом Міністрів України повноважень, постановою від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Такі ж норми, які делегують Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок та розміри застосування статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, містилися і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (пункти 6-7 Прикінцевих положень).
3 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з яким статті 50, 54 викладено у новій редакції та встановлено, що розміри пенсії, передбаченої згаданими статтями, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат.
Враховуючи такі обставини позивач вважав, що пенсійні виплати, передбачені Законом № 796-ХІІ, у період дії постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 здійснюються, у визначених ними розмірах.
Суд звертає увагу на те, що суд приймаючи рішення у справі №2а-589/11/1309 вирішував спір, на підставі тих нормативно-правових актів, які діяли станом на момент виникнення спірних відносин. Суд зокрема вирішив питання щодо подолання конкуренції між різними за юридичною силою нормативно-правовими актами, які стосуються нарахування та виплати пенсії третій особі. Так суд вирішував питання щодо можливості застосування постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» для здійснення розрахунку пенсії третьої особи і дійшов висновку, що застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на підставі якого і має визначатись мінімальний розмір пенсії.
Суд констатує, що після набрання чинності постановами Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, виданими на виконання відповідних законів, з 23.07.2011 змінилось правове регулювання порядку визначення розміру пенсії третьої особи.
Таким чином, позивач виконував рішення суду до прийняття нових нормативно-правових актів, які регулюють визначення розміру пенсії третьої особи (22.07.2011). У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України на виконання відповідних законів, постанов «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, позивач змінив розмір пенсії третьої особи.
Суд, приймаючи рішення у справі №2а-589/11/1309, не надавав правової оцінки згаданим постановам Кабінету Міністрів України у контексті спірних правовідносин.
Тому правова оцінка дій позивача щодо зміни розміру пенсії третьої особи, починаючи з 23.07.2011, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанов «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 як належної підстави, суд має надавати не в межах цієї справи, а в порядку самостійного позовного провадження. Зміна позивачем розміру пенсії третьої особи у зв'язку із прийняттям згаданих постанов Кабінетом Міністрів України після рішення суду свідчить про виникнення нових спірних відносин між такими суб'єктами.
Разом з тим, суд встановив, що третя особа не оскаржувала в судовому порядку рішення, дії чи бездіяльність позивача щодо зміни розміру її пенсії у зв'язку з прийняттям згаданих постанов Кабінетом Міністрів України.
При цьому суд зазначає, що захист права на майбутнє законодавством не передбачений. Судовому захисту підлягають лише порушені права особи, суд не може захищати право від порушень в майбутньому. З таких підстав суд відхиляє аргументи відповідача та третьої особи про те, що відсутність кінцевої дати нарахування та виплати пенсії у рішенні суду, зобов'язує позивача виконувати його без обмеження будь-яким строком у майбутньому.
Суд також відхиляє посилання представника третьої особи, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 20.06.2021 №10-рп/2001 (справа про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги), від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо конституційності окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 26.11.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012, оскільки такі зводяться до переоцінки правомірності дій позивача щодо зміну розміру пенсії третьої особи.
Щодо посилань представника третьої особи на лист Міністерства юстиції України від 03.12.2020 №54080/ПІ-3-4415/5.2.2, у якому зазначено, що подальше виконання рішення суду буде організоване органами державної виконавчої служби відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає, що такі виходять за межі предмета доказування у справі, оскільки у цій справі не надається оцінка діям згаданого міністерства у контексті виконання рішення суду.
Щодо посилань представника третьої особи на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява №46852/13 та інші) від 12.10.2017 (далі - Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017), суд зазначає таке.
Як вбачається із повідомлення Великої Палати ЄСПЛ від 12.10.2017 щодо заяви третьої особи №73052/14 прийняте рішення, у якому встановлено, що заява третьої особи є частиною процедури виконання пілотного рішення у справі « ОСОБА_2 Іванов проти України». Зокрема суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні у справі ОСОБА_3 , має бути надано в рамках процедури виконання під наглядом Ради Міністрів. Заява третьої особи приєднана до справи Бурмич та інші проти України.
Згідно з пунктом 8 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 заяви у цій справі стосуються тривалого невиконання остаточних рішень національних судів. Вони порушують питання, подібні до тих, що були розглянуті у пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009.
У пункті 13 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 зазначено, що тривалі затримки у виконанні остаточних судових рішень спричинені поєднанням певних факторів, таких як брак бюджетних коштів, бездіяльність державних виконавців та недоліки національного законодавства, внаслідок чого пан ОСОБА_3 та інші заявники, які знаходились у подібній ситуації, не мали можливості домогтися виконання судових рішень. Усі зазначені фактори перебували в межах контролю української влади і, отже Україна, несе повну відповідальність за таке невиконання.
Пункт 14 згаданого рішення визначає, що справа Іванов стосувалася двох повторюваних проблем: а) тривалого невиконання остаточних рішень національних судів та (б) відсутності на національному рівні ефективного юридичного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим.
Аналіз Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 свідчить про тривале невиконання рішення суду в частині виплати третій особі нарахованої заборгованості у розмірі 40568,02грн. Разом з тим із згаданого рішення не вбачається, що таке стосується виконання судового рішення в аспекті правомірності дій позивача щодо зміни розміру пенсії третьої особи у зв'язку із зміною правового регулювання.
З врахуванням викладеного, суд в межах підстав позову не встановив обставин невиконання судового рішення позивачем без поважних причин.
Додатково суд зазначає, що накладення штрафу, за встановлених обставин, жодним чином не захищає і не поновлює право третьої особи на проведення відповідного перерахунку та виплату пенсії.
Вказані висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність постанови відповідача, а тому таку необхідно скасувати.
Щодо строку звернення з позовом, суд зазначає, що такий позивач не пропустив.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечень примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечень примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк М.В. від 12.03.2024 ВП №60681648 про накладення штрафу.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяГулик Андрій Григорович