Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2024 року Справа№200/1974/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бєломєстнова О.Ю.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання здійснити певні дії,-
04.04.2024 року позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18 березня 1997 Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ: 21084076, 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7), у якому просить:
- визнати дії відповідача в частині відмови в призначенні пенсії за віком незаконними та скасувати рішення № 056550005568 від 19.01.2024 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 31 травня 1991 року по 31 грудня 2004 року, з часу звернення до відповідача, тобто з 15 січня 2024 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що 15.01.2024 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначенні пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області №056550005568 від 19.01.2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано період роботи з 31.05.1991 року по 31.12.2004 року відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.09.1983 року у зв'язку з відсутністю документів щодо сплати страхових внесків.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки факт роботи позивача в період з 31.05.1991 року по 31.12.2004 року підтверджується записом в трудовій книжці.
Ухвалою суду від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
Представником відповідача до суду надано відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідачем зазначено, що 15.01.2024 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача і долучені до заяви документи та прийнято рішення від 19.01.2024 № 056550005568 про відмову у призначенні пенсії через відсутність страхового стажу.
До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 31.05.1991 по 31.12.2004 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 20.09.1983 року та довідки від 24.10.2023 № 150, виданої “Хмельницькою Єпархією”, оскільки відсутні документи щодо сплати страхових внесків, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Справу розглянуто у розумний строк після виходу судді з відпустки за графіком.
Дослідивши подані позивачем документи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданим 19.03.1997 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є суб'єктом владних повноважень, основним завданням якого є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення. Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
15.01.2024 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 19.01.2024 № 056550005568 про відмову у призначенні пенсії за віком.
З оскаржуваного рішення вбачається, що вік позивачки складає 60 років 2 місяці 29 днів. Страховий стаж становить 27 років 6 місяців 21 день.
До страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 31.05.1991 року по 31.12.2004 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 20.09.1983 року та довідки від 24.10.2023 року №150, виданої Хмельницькою Єпархією, оскільки відсутні документи щодо сплати страхових внесків, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Спірним питанням даної адміністративної справи є правомірність відмови відповідачем у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Суд зазначає, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до Закону №1058.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальних страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 254 КЗпП несплата підприємством, установою, організацією страхових внесків не позбавляє працівників права на забезпечення по державному соціальному страхуванню, зокрема, виплати пенсії.
Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85) (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412, не застосовується.
Пунктом 1.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Як передбачено частинами четвертою-шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, виходячи із змісту наведених правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17,від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а , від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 31.05.1991 року по 31.12.2004 року через несплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 20.09.1983 року в період з 31.05.1991 по 16.05.2005 року позивач працювала штатним псаломщиком Свято-Параскевинського храму с. Киликиїв Славутського округу Хмельницької єпархії УПЦ.
Даний факт підтверджено довідкою від 24.10.2023 року №150 виданою виданої Хмельницькою Єпархією УПЦ.
Відтак, оскільки період роботи позивача з 31.05.1991 року по 31.12.2004 року підтверджений її трудовою книжкою, тому повинен бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 . Суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 056550005568 від 19.01.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії слід визнати протиправним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію з 15.01.2024 року, суд зазначає таке.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначенізаконом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію.
Підсумовуючи вищевикладене, ураховуючи встановлені у справі обставини, для ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне на підставі статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на призначення пенсії позивачу, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15.01.2024 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.01.2024 року, врахувати до страхового стажу періоди роботи з 31.05.1991 року по 31.12.2004 року.
Підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1212, 00 грн. Втім, при зверненні до суду позивач мав сплатити 1211,20 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 605,60 грн. (50% від сплаченої суми судового збору) на користь позивача, оскільки останнім при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Сума надмірно сплаченого судового збору, може бути повернута позивачеві судом на підставі відповідної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 056550005568 від 19.01.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ: 21084076, 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18 березня 1997 Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області) про призначення пенсії за віком від 15.01.2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 31.05.1991 року по 31.12.2004 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ: 21084076, 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (Паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18 березня 1997 Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18 березня 1997 Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 605 грн 60 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 24 червня 2024 року
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Бєломєстнов О.Ю.