Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 червня 2024 року Справа№200/2762/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122 м. Словянськ, Донецької області, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.05.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надісланий адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №2975300714 від 26.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Ухвалою суду від 08 травня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.06.2018 року відповідно до п.п. «б» п. 61, п.п. «і» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області (далі за текстом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області), згідно із наказом №751-ос від 15.06.2018. Календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 01.06.2018 складає 19 років 11 місяців 07 днів.
Відповідно до довідки № 177 від 02.05.2019 року ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції - м. Маріуполь, м. Краматорськ Донецької області - в період з 15.07.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 12.01.2015 по 20.09.2015, з 05.10.2015 по 13.12.2015, з 01.01.2016 по 04.09.2016, з 29.09.2016 по 06.11.2016, з 27.11.2016 по 26.03.2017, з 19.04.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 30.04.2018.
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.07.2015 ОСОБА_1 має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 26.04.2024 № 677 підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , відповідно до наказу 14 від 17.02.2023, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Тобто ОСОБА_1 було мобілізовано 17.02.2023, відповідно до вимог Закону України «Про загальну мобілізацію».
Згідно із постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 № 200/13202/21 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі № 200/13202/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії:
-визнано протиправною відмову ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях, оформлену листом від 03.09.2021 № 78/2/15/М-308/11/149 на заяву ОСОБА_1 про обчислення вислуги років для призначення пенсії та оформлення і направлення відповідних документів для призначення пенсії до ГУ ПФУ в Донецькій області;
- зобов'язано ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях зарахувати до пільгової вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а саме: з 15.07.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 12.01.2015 по 20.09.2015, з 05.10.2015 по 13.12.2015, з 01.01.2016 по 04.09.2016, з 29.09.2016 по 06.11.2016, з 27.11.2016 по 26.03.2017, з 19.04.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 30.04.2018;
- зобов'язано ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях оформити та направити до ГУ ПФУ в Донецькій області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з дня подачі заяви про призначення пенсії.
На підставі вказаної постанови Першого апеляційного адміністративного суду, ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях було направлено до ГУ ПФУ у Донецькій області подання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
До вказаного подання було додано пакет документів, перелік яких встановлено п. 7 Постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 3-1 від 30.01.2007 року (далі за текстом Постанова Правління ПФУ).
Проте, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.03.2024 № 2975300714 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із наступним:
-в наданому пакеті документів для призначення пенсії за вислугу років, а саме в розрахунку вислуги років від 27.02.2024 № 10, вислуга років станом на 30.06.2018 у календарному обчисленні складає 20 років 00 місяців 6 днів;
-на день звільнення зі служби ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку (станом на 30.06.2018 досяг 37-річного віку);
-станом на 17.02.2024 відповідно до наказу № 80 Міністерства оборони України ОСОБА_1 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 на посаді начальника групи військової частини НОМЕР_3 , у званні «підполковник».
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з:
-перебуванням на даний час на військовій службі;
-відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону № 2262;
- недосягненням заявником 45-річного віку, передбаченого п. «б» ст. 12 Закону № 2262.
Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.03.2024 отримано ОСОБА_1 на його електронну пошту 12.07.2024, що підтверджується супровідним листом ГУ ПФУ в Донецькій області.
З даним рішенням відповідача ОСОБА_1 не згоден та просить задовольнити позовні вимоги.
В установлений законом строк, відповідачем наданий відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що оскільки призначення пенсії за Законом № 2262 відбувається органами Пенсійного фонду України, тому саме пенсійний орган перевіряє підстави призначення пенсії за вислугу років відповідно до нормативно-правових актів, які є чинними на час призначення такої пенсії.
У зв'язку з вищеозначеним, органи Пенсійного фонду призначають пенсію відповідно до тих нормативно - правових актів, які є чинними на час реалізації права на пенсію. При цьому, нормативно - правові акти, які є чинними на час реалізації права на пенсію, це ті, які є чинними на час звернення Позивача.
Необхідний пакет документів для призначення пенсії отриманий Головним управлінням в 2024 році.
На підставі пункту 2-1 Порядку № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
При цьому, а ні пункт 1, а ні пункт 2 вказаної постанови не передбачає обрахунок календарної вислуги років з кратністю (пільгове обчислення).
Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховуються на пільгових умовах […].
Таким чином, на час звернення Позивача до Головного управління з заявою редакція пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку № 393.
Тобто, пільгова вислуга років має значення для визначення відсотку розміру пенсії Позивача від його грошового забезпечення, відповідно до статті 13 Закону № 2262, за умови наявності права на призначення пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Оскільки за приписами статті 17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення, а саме Порядком № 393 визначено обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262 і цей Порядок встановлює пільгове обчислення вислуги років тільки для визначення розміру пенсії, тому відсутні підстави для врахування Позивачу періоди служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги років.
На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15.06.2018 року відповідно до п.п. «б» п. 61, п.п. «і» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області (далі за текстом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області), згідно із наказом №751-ос від 15.06.2018. Календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 01.06.2018 складає 19 років 11 місяців 07 днів.
Відповідно до довідки № 177 від 02.05.2019 року ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції - м. Маріуполь, м. Краматорськ Донецької області - в період з 15.07.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 12.01.2015 по 20.09.2015, з 05.10.2015 по 13.12.2015, з 01.01.2016 по 04.09.2016, з 29.09.2016 по 06.11.2016, з 27.11.2016 по 26.03.2017, з 19.04.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 30.04.2018.
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.07.2015 ОСОБА_1 має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 26.04.2024 № 677 підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , відповідно до наказу 14 від 17.02.2023, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Тобто ОСОБА_1 було мобілізовано 17.02.2023, відповідно до вимог Закону України «Про загальну мобілізацію».
Згідно із постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 200/13202/21 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі № 200/13202/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії:
-визнано протиправною відмову ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях, оформлену листом від 03.09.2021 № 78/2/15/М-308/11/149 на заяву ОСОБА_1 про обчислення вислуги років для призначення пенсії та оформлення і направлення відповідних документів для призначення пенсії до ГУ ПФУ в Донецькій області;
- зобов'язано ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях зарахувати до пільгової вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а саме: з 15.07.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 12.01.2015 по 20.09.2015, з 05.10.2015 по 13.12.2015, з 01.01.2016 по 04.09.2016, з 29.09.2016 по 06.11.2016, з 27.11.2016 по 26.03.2017, з 19.04.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 30.04.2018;
- зобов'язано ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях оформити та направити до ГУ ПФУ в Донецькій області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з дня подачі заяви про призначення пенсії.
На підставі вказаної постанови Першого апеляційного адміністративного суду, ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях було направлено до ГУ ПФУ у Донецькій області подання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
До вказаного подання було додано пакет документів, перелік яких встановлено п. 7 Постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 3-1 від 30.01.2007 року (далі за текстом Постанова Правління ПФУ).
Проте, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.03.2024 № 2975300714 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із наступним:
-в наданому пакеті документів для призначення пенсії за вислугу років, а саме в розрахунку вислуги років від 27.02.2024 № 10, вислуга років станом на 30.06.2018 у календарному обчисленні складає 20 років 00 місяців 6 днів;.
-на день звільнення зі служби ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку (станом на 30.06.2018 досяг 37-річного віку);
-станом на 17.02.2024 відповідно до наказу № 80 Міністерства оборони України ОСОБА_1 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 на посаді начальника групи військової частини НОМЕР_3 , у званні «підполковник».
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з:
-перебуванням на даний час на військовій службі;
-відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону № 2262;
- недосягненням заявником 45-річного віку, передбаченого п. «б» ст. 12 Закону № 2262.
Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.03.2024 отримано ОСОБА_1 на його електронну пошту 12.07.2024, що підтверджується супровідним листом ГУ ПФУ в Донецькій області.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким "Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї".
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення N 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Щодо протиправності відмови ГУ ПФУ в Донецькій області в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 необхідної календарної вислуги років, недосягненням заявником 45-річного віку.
Так, Закон № 2262 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону № 2262, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з п. «а» статті 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років та 6 місяців і більше.
Отже, можливість призначення пенсій за вислугу років не залежить від віку особи, щодо якої вирішується питання про призначення такої пенсії, а залежить від наявності у цієї особи необхідної вислуги років, яка (вислуга років), враховуючи дату звільнення ОСОБА_1 - 15.06.2018 року - повинна становити 23 календарних років та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно до статті 17 даного Закону, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:
- військова служба;
- служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
- час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
- час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
- час перебування під вартою та час відбуття покарання в місцях позбавлення волі особами, які мають право на пенсію за цим Законом, безпідставно притягнутими до кримінальної відповідальності, репресованими особами, яких у подальшому було реабілітовано;
- час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання осіб, у тому числі дітей, які були насильно вивезені з тимчасово окупованої території колишнього Союзу РСР у період Великої Вітчизняної війни та які після звільнення з цих місць були призвані або прийняті на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, якщо за час перебування в зазначених місцях примусового тримання ними не було вчинено злочину проти миру і людства;
- час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;
- час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу;
- військова служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики;
- час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки;
- час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.
Статтею 17-1 Закону № 2262 визначено, що Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. «а» п. 3 Постанови № 393 у редакції, яка діяла на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби (редакція постанови від 24.02.2018) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 200/13202/21, встановлено, що законодавством чітко визначено, що таким категоріям осіб як позивач до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці служби, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
З огляду на наведене, при визначенні вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України № 2262 ГУ ПФУ в Донецькій області зобов'язано було зарахувати на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції, оскільки вказане вже встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати КАС ВС від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а: визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України видокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Враховуючи вказані норми діючого законодавства щодо обчислення та зарахування вислуги років на пільгових умовах (один місяці за три місяці) загальна вислуга років, з урахуванням часу проходження служби та участі в АТО на території Донецької області ОСОБА_1 дорівнює більш ніж 23 роки та 6 місяців, що є цілком достатнім для призначення йому пенсії за вислугу років.
Право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років та достатність у позивача вислуги років для призначення йому пенсії на підставі п. «а» ст. 12 Закону № 2262 встановлено вказаним вище рішенням суду апеляційної інстанцій.
Копія постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 200/2022/22 разом із поданням та іншим пакетом документів була направлена до ГУ ПФУ в Донецькій області, проте, висновки суду, викладені у рішенні, яке набрало законної сили - відповідачем проігноровані та не проаналізовані при постановлені оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, наслідком чого стала незаконна відмова відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за вислугу років.
Так, Перший апеляційний адміністративний суд зазначив, що за п. “а” ч. 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ, в редакції чинній на дату звільнення позивача) пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
За пп. “б” статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д” статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно ст. 17 Закону № 2262 встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Приписи статті 17-1 Закону № 2262 визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Згідно п. 1 Постанови № 393 установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Отже, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.
Таким чином, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом “а” статті 12 Закону № 2262 військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських.
Приписи усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Верховний суд в постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а дійшов до висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Верховний суд в постанові від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18 дійшов висновку, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
За п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
За п. 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
За пп. «а» пункту 3 Постанови № 393 (в редакції чинній на дату звільнення позивача, в редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Враховуючи встановлені обставини, ч. 2 ст. 9 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до вислуги років позивача для призначення пенсії згідно Закону № 2262 на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а саме: з 15.07.2014 року по 30.11.2014 року, з 12.01.2015 року по 20.09.2015 року, з 05.10.2015 року по 13.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 04.09.2016 року, з 29.09.2016 року по 06.11.2016 року, з 27.11.2016 року по 26.03.2017 року, з 19.04.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року.
За матеріалами справи станом на дату звільнення позивача - 30.06.2018 року його календарна вислуга складає 20 календарних років 00 місяців 06 днів.
Враховуючи, висновок апеляційного суду про зарахування до вислуги років позивача для призначення пенсії згідно Закону № 2262 на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, позивач мав на дату звільнення зі служби в СБУ, необхідний стаж календарної та пільгової вислуги для призначення пенсії згідно п. «а» ч. 1 статті 12 Закону № 2262, тому відповідач безпідставно відмовив останньому листом від 03.09.2021 року № 78/2/15/М-308/11/149 у обчисленні вислуги років для призначення пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 та оформленні і направленні документів до ГУПФУ в Донецькій області.
Щодо протиправності відмови ГУ ПФУ в Донецькій області в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
При цьому, згідно із ч. 3 ст. 2 Закону № 2262 пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Відповідні роз'яснення від 06.12.2023 які містяться на офіційному сайті Пенсійного фонду України, відповідно до яких зберігається право військовослужбовців, зокрема, на пенсію за вислугу років у разі їх призову на військову службу.
У даному випадку, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 26.04.2024 підполковник ОСОБА_1 з 17.02.2023 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині на підставі Закону України «Про загальну мобілізацію», тобто ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час дії особливого періоду, встановленого відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022.
Отже, відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Закону № 2262 не передбачено припинення виплати пенсій особам, яких призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період. Відповідно, не може бути відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, право на яку він набув ще 15.06.2018 (при звільненні з військової служби в ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях), враховуючи що достатність вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років встановлено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 № 200/13202/21.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, при з'ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява N 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява N 68385/10 та N 71378/10, пункт 35).
Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, N 10741/84).
Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява N 28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява N 45701/99).
Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.
Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає наступне.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012).
За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011.
У справі "Трегубенко проти України" (заява N 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).
З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії для осіб, які набули необхідний стаж, який передбачав право на пенсію, є звуженням цього права.
Згідно із частиною 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Відповідно до статті 6 Основного закону державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі N 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу "належного урядування".
Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі "Лелас проти Хорватії" (заява N 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу "неналежного урядування".
Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року № 293/87/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 492/446/15-а, від 29.08.2018.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122 м. Слов'янськ, Донецької області, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №2975300714 від 26.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 червня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова